Окси́д стро́нцію — неорганічна бінарна сполука стронцію та кисню складу SrO. Являє собою білі аморфні кристали. Тугоплавка сполука, поглинає воду та вуглекислий газ із повітря. Проявляє сильні осно́вні властивості.
Поширення у природі
Оксид стронцію часто зустрічається у природі вигляді мінеральних змішаних сполук: карбонатів, сульфатів, силікатів тощо. Основними мінералами, що містять SrO, є стронціаніт (70,2% SrO), целестин (56,4%), лампрофіліт. Дещо менший вміст оксиду стронцію мають брюстерит і анкіліт.
Отримання Оксид стронцію утворюється в результаті спалення металевого стронцію на повітрі:
Також сполуку можна отримати після термічного розкладання кисневмісних сполук стронцію:
Хімічні властивості Оксид стронцію активно взаємодіє з водою. Але, на відміну від реакцій оксиду кальцію, ця взаємодія супроводжується поглинанням тепла:
За великого тиску (200-250 атм) сполука здатна окиснюватися до пероксиду стронцію:
Оксид проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами та кислотними оксидами. При кімнатній температурі поглинає з повітря вуглекислий газ (тому його зберігають у запаяних ампулах).
При взаємодії з метанолом утворюються алкоголяти стронцію:
Застосування Оксид стронцію є вихідною сполукою для синтезу більшості сполук стронцію. Його застосовують у будівельній промисловості, у виробництві скла та емалей. Також він використовується як складова каталізаторів дегідрогенізації.
Див. також Гідроксид стронцію Стронцій
Примітки
Джерела