Гемоліти́чна анемі́я (лат. Anaemia haemolytica від давньогрецької Αἷμα — «кров», λύσις — «руйнування», розчинення і анемія) — групова назва захворювань, загальною ознакою яких є посилене руйнування еритроцитів, що обумовлює, з одного боку, анемію і підвищене утворення продуктів розпаду еритроцитів, з другого боку — реактивно посилений еритропоез.
Ознаки та симптоми Загальні ознаки анемії: блідість, стомлюваність, задишка, і потенціал для серцевої недостатності. Хронічний гемоліз призводить до збільшення екскреції білірубіну в жовчних шляхах, що своєю чергою може призвести до утворення каменів у жовчному міхурі.
Класифікація Гемолітичні анемії поділяють на спадкові та набуті.
Спадкові пов'язані з порушенням структури мембрани еритроцитів (мікросфероцитарна анемія Мінковського—Шоффара, овалоцитарна, стоматоцитоз); пов'язані з дефіцитом еритроцитарних ферментів (дефіцит Г-6-ФДГ, дефіцит піруваткінази та ін.); пов'язані з порушенням синтезу та структури ланцюгів глобіну (таласемії, гемоглобінопатії);
Набуті імунні гемолітичні анемії (одним з факторів запуску такого роду анемії є гепатит C); гіперспленічні гемолітичні анемії; пароксизмальна нічна гемоглобінурія (хвороба Маркіафави—Мікелі); зумовлені механічним травмуванням еритроцитів під час протезування клапанів серця, при ДВЗ-синдромі; зумовлені руйнуванням еритроцитів паразитами (малярія), впливом біологічних (грибна, зміїна отрути) і бактеріальних токсинів.
Лікування
Через те, що будь-яка анемія це синдром якого-небудь захворювання, необхідне адекватне лікування. Встановити причину анемії. При гемолітичній анемії: спленектомія глюкокортикостероїди при автоімунних гемолітичних анеміях у середніх дозах імунодепресанти трансфузія еритроцитів при гемолітичних кризах, потрібні відмиті еритроцити, індивідуально підібрані при підвищенні рівня заліза необхідно його зменшити
Примітки