Феномен на кінчику язика (деколи також називається presque vu) — це нездатність отримати слово з пам'яті, поєднана з частковим пригадуванням та відчуттям, що слово ось-ось вдасться пригадати, коли воно «крутиться на язику». Назва феномену походить від вислову «на кінчику язика» Феномен «на кінчику язика» вказує на те, що лексичне розкриття відбувається по стадіях.
Люди, які відчувають феномен на кінчику язика часто пригадують одну або декілька рис цільового слова, наприклад першу літеру, наголос на певному складі, та слова, схожі за змістом та/або вимовою. Люди повідомляють про відчуття захоплення цим станом, відчуття невеликої паніки при пошуку його слова та відчуття полегшення, коли слово знайдено. І хоча багато аспектів стану «на кінчику язика» залишаються неясними, існує два основних конкуруючих пояснення його появи, погляд прямого доступу та погляд висновків. Погляд прямого доступу постулює, що цей стан спостерігається, коли сили пам'яті недостатньо для пригадування поняття, але достатньо для початку його стану. Погляд висновків, натомість, стверджує, що феномен на кінчику язика не базується виключно на недоступних, але активованих цілях; радше він виникає, коли людина намагається розшифрувати різні підказки щодо слова. Емоційно-спровоковане пригадування (напр., де було вбито відому людину?) часто спричиняє більшу кількість таких станів, ніж емоційно-нейтральне пригадування (напр, назва столиці країни). Емоційні стани «на кінчику язика» також мають більшу тривалість, ніж не-емоційні. Причина цього невідома, але можливі пояснення включають використання різних стратегій пригадування для емоційних та неемоційних пригадувань, плинність під час пригадування та силу пам'яті.
Стани «на кінчику язика» слід відрізняти від станів «відчуття знання». На відміну від першого, відчуття знання — це відчуття, що людина зможе з переліку понять виділити те поняття, яке зараз вона не може пригадати. На цей час, серед науковців ще існують протилежні думки щодо окремості процесів, які є підґрунтям цих двох концепцій. Зокрема, існують певні докази, що стани «на кінчику язика» та «відчуття знання» використовують різні відділи мозку. «На кінчику язика» асоціюються з передньою частиною поясної звивини, правою дорсолатеральною префронтальною корою і правою нижньою частиною кори, а «відчуття знання» — ні.
Відчуття стану «на кінчику язика» час від часу є нормальним для всіх вікових груп, однак з віком, випадки частішають. Цей стан кваліфікується як патологічний лише в тому випадку, коли він стає достатньо частим, щоб заважати навчанню чи щоденному життю. Така патологія називається аномічна афазія, коли вона виникає внаслідок пошкодження мозку, як правило при травмі голови, інсульті або деменції.
Феномен «на кінчику язика» має застосування у дослідженнях в галузі психолінгвістики, пам'яті, та метапізнання.
Історія
Термін «на кінчику язика» запозичений з повсякденного вжитку. Феномен «на кінчику язика» був вперше описаний як психологічний феномен у роботі Вільяма Джеймса Принципи психології (1890), хоча він його так не називав.James, W. (1890). Principles of Psychology. Отримано на http://psychclassics.yorku.ca/James/Principles/
Зігмунд Фрейд також вивчав несвідомі психологічні фактори, такі як несвідомі думки та імпульси, які можуть спричинити забуття відомих слів.Freud, S. (1965). The Psychopathology of Everyday Life. New York: Norton.
Перше емпіричне дослідження цього феномену було здійснено гарвардськими дослідниками психологами Роджером Брауном та Девідом МакНейлом та опубліковано в 1966 році в Журналі вербального навчання та вербальної поведінки. Браун та МакНейл хотіли визначити, чи засноване відчуття скорого пригадування, які існує у стані «на кінчику язика», на дійсній здатності до пригадування або є просто ілюзією.Baddeley, A, Eysenck, M., & Anderson, M. (2009). Memory. New York: Psychology Pres Inc.
У своєму дослідженні, ці науковці зачитували учасника експерименту визначення рідковживаних слів та просили їх назвати об'єкт, визначення якого було прочитано, після чого експериментатор зачитував цільове слово. Учасників проінструктували повідомляти про те, чи відчували вони стан «на кінчику язика». Браун та МакНейл визначили три типи наявності стану «на кінчику язика»: учасник упізнав слово, яке зачитав експериментатор, як слово, яке він згадував, учасник правильно пригадав слово до того, як воно було зачитано експериментатором, та учасник пригадав слово, яке він шукав, до того, які цільове слово було зачитане експериментатором, але пригадане слово не біло цільовим. Якщо учасник відмічав у себе наявність стану «на кінчику язика», його просили надати будь-яку інформацію про цільове слово, яку вони могли пригадати. Браун та МаНейл з'ясували, що учасники могли ідентифікувати першу літеру слова, кількість букв у ньому, схожі за звучанням слова, схожі за змістом слова, структуру букв та місце розташування окремих букв у слові краще, ніж якби це був випадковий збіг. Їх дослідження продемонстрували дійсність «відчуття знання» у стані «на кінчику язика», а також заклали підґрунтя для наступних досліджень феномену «на кінчику язика».
Універсальність
Обидві статі відчувають стан «на кінчику язика». Цей стан спостерігається у молоді, людей середнього віку та старшого віку. Досліджень щодо наявності цього феномену у дітей не проводилось. Його відчувають одномовні, двомовні та багатомовні люди, однак з різною частотою (див. Вплив двомовності).
Багато мов мають вирази, еквівалентні за змістом до «на кінчику язика», що свідчить про поширеність цього феномену у різних культурах. Дослідження Б. Л. Шварца (1999) 51 мови показало, що у 45 мовах з цих 51 є ідіома, яка стосується феномену «на кінчику язика» та використовує язик, рот або горло як метафору. Прямий переклад цих ідіом: «на язику», «на кінчику/точці/голові язика», «згори язика», «попереду язика», «блискотить на кінці язика», та «у роті та горлі». Серед досліджених мов, мови, що не мали ідіоми, еквівалентної до «на кінчику язика» були американська жестова мова, амхарська мова, ісландська мова, індонезійська мова, календжин та суахілі. Однак, ті, хто використовують жестову мову, повідомляли про стан «на кінчику пальців».Thompson, R., Emmorey, K., and Gollan, T. (2005) Tip-of-the-fingers experiences by ASL signers: insights into the organization of a sign-based lexicon. Psychological Science, 16: 856—860.
Причини
Причини феномену «на кінчику язика» в цілому ще невідомі, однак були запропоновані численні пояснення. Ці пояснення переважно попадають у одну з двох узагальнюючих точок зору: погляд прямого доступу або погляд висновків.
Погляд прямого доступу
Погляд прямого доступу на феномен «на кінчику язика» стверджує, що цей феномен виникає, коли сила пам'яті для певного поняття не достатня для його пригадування, але достатня для активації такого стану. Тобто, той, хто пригадує, має прямий доступ у пам'яті до цільового слова, але не може його негайно пригадати. Теорії щодо причин феномену «на кінчику язика» в рамках погляду прямого доступу включають гіпотезу блокування, гіпотезу неповної активації, та модель недостатності передачі.
Гіпотеза блокування
Гіпотеза блокування стверджує, що підказки для пригадування спричиняють пригадування слова, пов'язаного з цільовим, яке по-тому блокує пригадування правильного слова і спричиняє феномен «на кінчику язика». Іншими словами, феномен виникає, коли на думку швидко спадають ймовірні, але невірні відповіді на запит. Людина впізнає, що пов'язані слова є неправильними, але не може пригадати правильне слово, бо воно пригнічене. Ці пов'язані слова називаються «блокаторами», бо вони блокують здатність пригадати правильне слово. Це пояснює, чому «на кінчику язика» передбачає поведінку пам'яті: після того, які пригнічення правильного слова знято або блокатори забуті, людина пригадає правильне слово і стан закінчиться. Однак докази цієї гіпотези мінімальні, оскільки це важко виміряти. Більшість досліджень, які приймають це підхід, надають учасникам блокатори та спостерігають, чи з'явиться стан «на кінчику язика», що викликає критику, оскільки неясно чи блокатори викликають стан «на кінчику язика» чи просто слугують підказками.
Гіпотеза, що блокатори діють більше як підказки для пригадування переважно засновується на ідеї фонологічної схожості між словом-блокатором та цільовим словом. Відповідно до Боуна та Харлі, «фонологічні сусіди (блокаторів) як правило діють як підтримка у лексичному пригадування, а не перешкода». Quote on page 164 Існує і протилежна гіпотеза, яка стверджує, що фонологічні блокатори заважають здатності пригадати цільове слово і викликають стан «на кінчику язика». Однак, більшою підтримкою користується ідея, що блокатори діють не як праймери чи підсилювачі, а побічний ефект. У дослідженні Меткалфа та Корнелла, інкубаційний період допоміг учасникам пригадати однакову кількість слів у стані «на кінчику язика» як без блокаторів, так і з ними. Це дозволяє припустити, що блокатори не мають впливу на пригадування або на виникнення стану «на кінчику язика».
Гіпотеза неповної активації
Гіпотеза неповної активації стверджує, що стани на «на кінчику язика» виникають, коли цільове слово у пам'яті недостатньо активовано для пригадування, однак ті, хто пригадують, тим не менш відчувають його присутність. Доступність цільового слова змінюється в залежності від факторів, які збільшують рівень активації, таких як підказки. Рівень активації цільового слова може змінитися до рівня, достатньо високого для пригадування слова та припинення стану «на кінчику язика».
Модель недостатності передачі
Модель недостатності передачі заснована на багатокомпонентній теорії відтворення пам'яті, яка припускає, що семантична та фонологічна інформація зберігається в пам'яті та відтворюється окремо. Модель недостатності передачі постулює, що стан «на кінчику язика» виникає, коли відбулася активація семантичного компоненту пам'яті про цільове, однак ця активація не доходить до місця зберігання фонологічної інформації про цільове слово. Отже, стани «на кінчику язика» виникають внаслідок недостатньої передачі активації від місця зберігання семантичної інформації до місця зберігання фонологічної інформації.
Відповідно до когнітивних психологів Дебори М.Бурке з Коледжу Помони та Дональда Дж. МакКея з Каліфорнійського університету, цей феномен виникає внаслідок переважно трьох причин, які всі ґрунтуються на слабких нейронних зв'язкахAbrams, Lise. Tip-of-the-tongue states yield language insights; Probing the recall of those missing words provides a glimpse of how we turn thoughts into speech and how this process changes with age. American Scientist. 96.3 (May-June 2008) p234.: перша — не часте використання слова, друга — слово не використовувалось останнім часом, третя — старіння.
Погляд висновків
Погляд висновків на стан «на кінчику язика» стверджує, що цей стан виникає від підказок щодо цілі, які людина, що пригадує, може зібрати до купи. Тобто ця людина виводить своє знання цільового слова, а неминучість пригадування залежить від інформації про цільове слово, до якої вона має доступ у своїй пам'яті. Ці погляди відкидають думку, що присутність цільового слова у пам'яті має вплив на створення стану «на кінчику язика».
Теорія знайомства з підказками
Теорія знайомства з підказками припускає, що сильні почуття, спричинені впізнаванням знайомої підказки щодо цільового слова спричиняють феномен «на кінчику язика». Знайома підказка повинна створити стан «на кінчику язика», незалежно від того, чи знайоме саме цільове слово. Коли людина стикається з підказкою про цільове слово, оцінюється рівень впізнання, і якщо він сильний, то виникає стан «на кінчику язика». Дослідження показали, що повторювані підказки мають тенденцію створювати більше станів «на кінчику язика», ніж коли підказка одинична. Це може свідчити про те, що підказки дійсно мають вплив на виникнення цих станів.
Евристика доступності