Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, Первомайськ — 16 квітня 2013, Миколаїв) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік; народний художник України з 2007 року (детальніше ). Батько художника Данила Антонюка.
Біографія Народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, і як він сам говорив, 13 жовтня 1941 року ) на Богополі, передмісті міста Первомайська Миколаївської області (нині Україна). Юнацькі роки пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17Меморіальна дошка народному художнику України Антонюку Андрію Даниловичу / Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради . 1962 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, Тамари Єгорової.
Після закінчення училища працював у Мукачеві; у 1965—1971 роках — в Одесі в Художньому фонді; з 1971 року — у Миколаєві, де мешкав у будинку на проспекті Леніна, № 96, квартира № 9Антонюк Андрій Данилович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.. Помер у Миколаєві 16 квітня 2013 року. Похований у Миколаєві на міському цвинтарі.
Творчість Працював у галузі станкового живопису у різних техніках (олійні фарби, темпера, акварель). Ранні картини художника відзначаються м'яким, емоційним живописом; пізніше в його полотнах з'являються соціально-психологічні, філософські та в кінці 1980-х — на початку 1990-х язичницькі мотиви, православна тематика поєднується з мотивами дохристиянських вірувань. Серед робіт:
«Карпатський мотив» (1966); «Рідна земля» (1969); «Вікно» (1970); диптих «Моя земля» (1971); «Весна» (1974); «Моя Венеція» (1980); «На Бузі» (1987); «На Голгофу. Екологія» (1987); «Хорали Максима Березовського» (1988); «Учителю, хто ми?» (1988); «Богопільська мадонна» (1989); «Свято моєї душі» (1990); «Ілларіон» (1991); «День мого народження» (1991—1992); «Прийдіть і поклоніться» (1992); «Підростай наш сину» (1992); «Бандурист» (1993); «Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша» (1994); «Благословення життя» (1994); «Атлантида-Україна» (1997); «Митрополит Іларіон»; «Журавлі»; «Біла брама»; «Біля джерела»; «Юрій Кондратюк»; «Через віки»; «На Синюсі»; «Вечірня молитва»; «Селянський Влас»; «Різдво на Богополі»; «Цар Колос»; «Радість весни»; «Наближення Різдва»; «Король Лір»; «Тривога»; «Селянська хата…»; «Воздвиження хреста (Олександр Мень)»; «Щедра осінь»; «Почута молитва»; «Святковий день»; «Коляда»; «Блакитний очіпок»; «Ранок на Богополі (тиха молитва)»; «Трійця на морі»; «Великдень на Лимані»; «Феофан Прокопович»; «В казематі (Тарас Шевченко)»; «Учителю, хто ми?»; «Поклоніння землі та водам»; «Квітковий Спас»; «Мамина весна»; «Мамині лампади»; «Розмова з Всесвітом»; «Сурми глас. Пересторога»; «Покрова»; «Щедрий жебрак»; «Дана»; «СвятоТрійці на морі»; «Ранок на Лимані»; «Ігор Тальков»; «Лелека»; «Музика Лиману»; «Україна-Русь непереможна»; «Сліпий музикант»; «Маковії»; «Франсуа Війон»; «Чумаки»; «Щедрий жебрак»; «Чиста вода»; «Щасливе літо»; «Благословення (мама)»; «Лель»; «Спасіння Ангелом (Ной)»; «На том берегу»; «Космічна фантазія»; «До місяця»; «Грай, бандуро»; «Золоті Колоски 47 року»; «Золота Покрова»; «Почута молитва»; «Бабусине світло»; «До царя Колоса»; «Пам'ять Мігії»; «Трійця»; «Пошли йому долю»; «Кам'яний міст»; «Руде телятко»; «Пам'ятаємо»; «Ой учора із Вечора…»; «Білобог»; «Спас»; «Свято»; «Ангел світла»; «Богопольські дзвони»; «Та, що запалює зорі»; «Пам'яті Валентина Алтанця»; «Мамина молитва»; «Тиха молитва»; «Зоряне молоко»; «Чорноморський Тартарен»; «Бабусине світло»; «Ой, в полі, там плужок оре…»; «Різдвяна читанка»; «Колядники»; «Ідіть до нас кутю їсти…»; «Дажбог»; «Три тополі»; «Благословенна земля»; «Біля журавля»; «Біля води-Дани»; «Бог у всьому»; «Великий плуг»; «У маминій хаті»; «Великдень»; «Гайдамаки»; «Вознесіння»; «Весілля поета»; «Гонило»; «Пливе човен…»; «Пієта»; «Моя бабуся»; «Золота корона»; «Козацьке море»; «Зачарований ліс»; «Данилко»; «Підростай, наш сину!»; «Жива вода»; «Селянський Христос»; «Прошу прощення»; «Зоряний хлопчик»; «Дві долі»; «Чекання»; «Освячення на морі»; «Діоген»; «Благословенні чисті серцем»; «Світло на воді». </div> Брав активну участь в численних республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки і окремі роботи художника експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі, зокрема:
1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви». 1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945». 1968 — Одеса, персональна виставка. 1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля». 1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я». 1969 — Одеса, персональна виставка. 1970 — Москва, Всесоюзна виставка. 1971 — Київ, виставка молодих художників України. 1972 — Херсон, персональна виставка. 1972 — Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь». 1972 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі. 1973 — Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле». 1973—1974 — Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим. 1975 — Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна». 1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі. 1975 — Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля». 1978 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки». 1980 — Одеса, персональна виставка. 1981 — Одеса, персональна виставка. 1983 — Первомайськ, виставка «Палітра земляків». 1984 — Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників». 1985 — Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги». 1986 — Львів, персональна виставка. 1987 — Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка. 1989 — Вознесенськ, виставка. 1989 — Київ, персональна виставка. 1989 — Пряшів (Словаччина), персональна виставка. 1991 — Варшава, виставка. 1992 — Миколаїв, «Різдвяна виставка». 1993 — Київ, персональна виставка. 1993 — Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра. 1994 — Торонто (Канада), персональна виставка. 1997 — Львів, персональна виставка до Дня міста. 1998 — Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка. 1999 — Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі». 2000 — Одеса, персональна виставка. 2001 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків. 2003 — Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка. 2003 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків. 2005 — Київ — виставка «Свіча роду». 2005 — Київ — персональна виставка в галереї «Софія». 2005 — Київ. «Свіча роду». 2005 — Чикаго (США). Персональна виставка. 2006 — Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва. 2007 — Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле». 2007 — Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.» 2008 — Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва. 2009 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків. 2010 — Миколаїв, виставка. 2011 — Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині. 2011 — Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України. 2012 — Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева». 2012 — Чикаго (США), виставка. 2013 — Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора». </div> 15 жовтня 2013 року у Миколаївському художньому музеї імені Василя Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія АнтонюкаНиколаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести , 15 жовтня 2013. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.
Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.
Відзнаки
1986 — Премія «Золотий Тризуб»; 1989 — Заслужений художник УРСР; 1993 — Премія імені Василя Стуса; 1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка (за серію картин останніх років: «Митрополит Іларіон», «Феофан Прокопович», «В казематі (Тарас Шевченко)», «Учителю, хто ми?», «Поклоніння землі та водам», «Богопільська мадонна», «Розмова з Всесвітом», «Сурми глас. Пересторога»); 1996, 1998 — Почесне звання «Городянин року»; 1997 — Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ»; 2000 — Срібна медаль Національної Академії мистецтв України; 2001 — Диплом «Золота фортуна»; 2002 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України; 2005 — Ювілейна медаль до 60-річчя ООН; 2006 — Почесне звання «Людина року»; 2006, 16 вересня — Почесний громадянин міста Первомайська. 2007 — Народний художник України. </div>
Вшанування На честь митця названі вулиці у Миколаєві та Первомайську; У Миколаєві створено сквер імені Андря Антонюка на Центральному проспекті, за 100 метрів від будинку де мешкав художникВ Николаеве появится сквер им. Андрея Антонюка — народного художника Украины / inshe.tv. 30 січня 2015 . Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив. Згідно рішення Миколаївської міської ради № 991 від 24 листопада 2017 року, на будинку № 96 по Центральному проспекту у Миколаєві, де мешкав художник, 16 квітня 2018 року встановлено меморіальну дошку. В ній використані мотиви творів Андрія Антонюка. Автори — художник Володимир Бахтов та дизайнер Віктор Покосенко.
Примітки
Бібліографія
Книги Антонюк Андрій Данилович // ; Р. А. Звиняцьківський. Антонюк Андрій Данилович // ; Антонюк Андрій Данилович // ;
''Кремінь, Т. Золоті лампади українського степу / Т. Кремінь // Лампада над Синюхою: альбом-антологія / А. Антонюк, Д. Кремінь ; літ. ред. Т. Кремінь. — Миколаїв, 2007. — С. 3-7.; Шитюк М. М., Горбуров Є. Г., Горбуров К. Є. — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 275с. — С. 11—14;
Бібліографічні покажчики Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.; Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.
Статті з періодичних видань Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.; Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.; Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.; Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.; Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.; Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.; Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.; Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.; Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.; Тасинкевич-Кирилюк, М.'' Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.
Відео