Тадеуш Рейтан (, ; 1740, Грушівка — 8 серпня 1780, Грушівка) — правознавець, юрист, автор мемуарів та численних маніфестів, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Учасник Барської конфедерації, депутат «подільного» Сейму Речі Посполитої від Новогрудського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Разом з кількома іншими послами рішуче протидіяв анексії Російською імперією державних територій Великого князівства ЛитовськогоРэйтан Тадэвуш // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 528 «Энцыклапедыя гісторыі Беларусі». У 6 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2001 г. — Т. 6 Кн. 1. C. 169 — ISBN 5-85700-073-4 , провінції Речі Посполитої. Вважається одним з останніх, хто позитивно застосовував вето «Liberum veto»Historia sejmu polskiego, praca zbiorowa pod redakcją Jerzego Michalskiego. Tom I do schyłku szlacheckiej Rzeczypospolitej, Warszawa 1984, s. 374. . В Білорусі та Польщі вважається національним героєм, прикладом патріотизму і самовідданості. Його ім'ям названі численні школи, гімназії, ліцеї, військові частини тощо.
Життєпис Походив з білоруського (литвинського) шляхетського роду Рейтанів власного гербу «Рейтан» дворян Князівської Пруссії (лицарів прибічників династії Радзивіллів), котрі осіли у ВКЛ з XVII ст., і мали тісні стосунки з гетьманом Михайлом Радзивіллом «Рибонькою». Тадеуш Рейтан — син заможного землевласника Домініка Михайла, підкоморія НовогрудськогоMichalski Jerzy (1988 r.), «Tadeusz Reytan», Polski Słownik Biograficzny (PL), XXXI/2: s. 231—237 , і його дружини Терези з роду Володковичів гербу «Радван» (з родини стольника Мінського). Брат Михайла, писаря земського Новогрудського, онук Михайла — скарбника Мозирського. Його батько (Домінік М. Рейтан), дід Михайло (за Каспером Несецьким, дружина діда — Росудовська, вдова Вониловича) та прадід були одружені з місцевими шляхетними литвинками, і Т. Рейтан почувався приналежним до білоруського народу, пишався Батьківщиною Велике князівство Литовське. Т. Рейтан ріс в родині, де батько дбав за виховання нащадків: усім дав тодішню добру освіту. Домінік М. Рейтан мав 8 дітей: 5 синів та 3 доньок.
Тадеуш Рейтан народився в жовтні-листопаді 1740 р. (25 жовтня або 28 жовтня), про що говорить ім'я Тадеуш, яке, згідно католицьким традиціям, давалося на честь святого апостола Тадея тим, хто народжувався наприкінці жовтня. Є версія про дату народження (20 липня) 20 серпня 1742 р., але відносять до дати його Хрещення.
Початкову освіту отримав у піарівВялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2007. — С. 528 ISBN . Навчання відбувалося у католицькій Новогрудській гімназії. Студіював право у навчальному закладі «Колегіум нобіліум» у м. Варшава. Вищі студії отримав у єзуїтів у м. Вільно в колегіумі «Колегіум нобіліум». Де у студентські роки осуджував матеріально вигідне зрадництво (помічений ректоратом у конфлікті зі студентом, котрий виправдовував зраду державного службовця Швеції на користь служіння Росії).
Служив капітаном артилерії у замку «Ляховичі») в приватній армії князів Радзивіллів. Брав участь у Барській конфедерації.
З художнього твору Генрика Жевуського відомо, що Т. Рейтан скасував заплановане особисте весілля через те, що побачив у будинку своєї нареченої знак пошани ворогів Великого князівства Литовського — портрет російського імператора Петра I, коли сказав:
Обрання послом У серпні 1772 р. керівники Росії, Австрії та Пруссії ослабивши Річ Посполиту, домовилися про Перший поділ її території між собою. Ще в 1719 р. був підготовлений проект поділу Речі Посполитої Пруссією, Австрією та Саксонією. 18 вересня 1772 р. зазначені держави повідомили владу Речі Посполитої про своє рішення та дії на скоєння поділу її території і зажадали скликання «надзвичайного сейму» (вального сейму), щоб формально підтвердити законність російської окупації: складова частина Речі Посполитої територія Великого князівства Литовського (ВКЛ) — на користь Російської імперії відривалася східна частина білоруських земель з Полоцьком, Вітебськом, Могильовом та Гомелем загальним розміром приблизно в 82 тисячі кв. км, з населенням понад одного мільйона осіб. Король Станіслав Август опинився в дипломатичній ізоляції, а в його країні були війська іноземних окупантів. Тому він змушуваний був видати Універсал про скликання повітових сеймиків. Що повинні були вибрати депутатів від Польщі та ВКЛ на «вальний сейм» у Варшаві, який призначався на 19 квітня 1773 р.
22 березня 1773 р. Тадеуш Рейтан разом з Самуелем Корсаком (1745—1794 роки життя) на шляхетському сеймику Новогрудського воєводства від Новогрудського повіту (у той час у складі даного воєводства були Новогрудський, Слонімський і Волковиський) був обраний депутатом на засідання Сейму Речі Посполитої 19 квітня 1773 р. у Варшаві (так званий «подільний» Сейм тривав 1773—1775 рр.), і Тадеуш Рейтан брав участь у ньому в м. Варшаві. Заздалегідь було відомо про плани проросійської коаліції депутатів Сейму затвердити «Перший розділ Польщі» на користь російської політики. Катерина II до підписання акту про розділ Речі Посполитої в Російській імперії (5 серпня 1772 р.) жадала «узаконити» загарбання Великого князівства Литовського. Тобто через вищий законодавчий орган Речі Посполитої Сейм провести рішення про поділ. Коли піддані держави не мирилися з цим, тоді російські солдати приходили до кожного «переконувати» зброєю. Російські дипломати (посли) в м. Варшаві передавали російські гроші від Катерини II для депутатів Сейму, особисто споювали їх алкогольними напоями. Всі депутати вже були готові з втратою Батьківщини, крім Т. Рейтана. За давньою традицією для депутатів (послів) на загальнодержавний Сейм від імені повітового сеймику шляхти вироблялася і затверджувалася спеціальна Інструкція. Депутати повинні були всіма силами відстоювати на Сеймі наказ шляхти, ні в чому не відступаючи від неї. Інструкція, яку отримали посли виділялася категоричністю своїх заповідей: Рейтан і Корсак С. повинні були наполягати на повній евакуації (передислокації) російських військ з території Великого князівства Литовського в Росію. Вони отримали наказ перешкоджати державним зрадникам на Сеймі доти, доки не будуть обрані спеціальні представники інших європейських держав з метою одержання певних гарантій щодо збереження цілісності та недоторканості країни, дотримання суверенітету держави Річ Посполита. Спільно з іншими шляхтичами, серед яких відзначилися Самуель Корсак з м. Новогрудок і Станіслав Богушевич — депутат від Мінського повіту, Тадеуш Рейтан намагався зірвати Сейм, щоб не допустити зрадницького розділу держави, затвердження «Першого поділу Речі Посполитої». Вони обґрунтовували свою позицію законними підставами (формальними причинами), оскільки згідно з тодішнім законом це засідання Сейму мало проходити в м. Гродно, а не у м. Варшаві, і головувати як сеймовий маршалок повинен був підданий Великого князівства Литовського, а не підданий Корони Королівства Польського — кухмістр великий коронний Адам Понінський гербу «Лодзя» — депутат від Познані. Крім того, Сейм скликався не як конфедеративний, але як «звичайний», і починати його під знаком конфедерації було незаконно в тодішньому правовому полі84.Хто такі Тадэвуш Рэйтан? // 150 пытанняў і адказаў з гісторыі Беларусі / Уклад. Іван Саверчанка, Зьміцер Санько. — Вільня: Наша Будучыня, 2002 г. . Тадеуш Рейтан останній, хто позитивно застосовував вето «Liberum veto».
А. Понінський отримав перед Сеймом у 1773 р. хабаря від російського дипломата за згоду лобіювати російські політичні інтереси в Сеймі. Пізніше за ці гроші він був здатний купити собі ще вищу посаду після Сейму — великого підскарбія коронного (аналог сучасного міністра фінансів). А. Понінського підтримали всі депутати, крім трьох осіб: Рейтан, Корсак С., Богушевич С. з ВКЛ. Одразу А. Понінському більшість депутатів намагалися вручити жезл маршалка Сейму. Але присутній Рейтан відібрав жезл та заявив:
Виник конфлікт серед групи депутатів з метою силою відібрати жезл у Рейтана, чим засідання Сейму було тимчасово зірвано, зрадницьке рішення депутати не ухвалили, Рейтан виграв час. Велич особистості Тадеуша Рейтана ще в тому, що він знав перспективи ситуації, але як лицар-ідеаліст був здатний на вчинок незважаючи на небезпеку, він пішов на самопожертву.
Три дні (з 19 до 22 квітня 1773 р.) Т. Рейтан разом з однодумцями (більшість яких була виключно з ВКЛ) не давав можливості ватажку проросійської коаліції А. Понінському очолити Сейм для юридичного довершення акту державної зради на користь Російської імперії. Після 36 годин без їжі та без спочинку у вирішальний момент для долі країни Т. Рейтан отримав нервове виснаження. Секретар Сейму казав королю Станіславу Августові Понятовському про Т. Рейтана:
Навіть 20 квітня 1773 р. польський державний службовець А. Понінський прибув було на Сейм з ескортом окупаційних російський військ та прусських солдат.
На третій день Т. Рейтан роз'яснював перспективу співвітчизникам депутатам Сейму, чим загрожує втрата суверенітету для державності країни, закликав їх до совісті та відповідальності, але ці депутати його не слухали, та почали розходитися. Адам Понінський через агентів впливу серед проросійської коаліції депутатів Сейму передавав Т. Рейтанові хабар 2000 злотих для відмови від своїх переконань. У відповідь Т. Рейтан запропонував Адамові Понінському особистих 5000 злотих за його підтримку державного суверенітету країни проти російської окупації. Після чого Адам Понінський особисто пообіцяв вбити Тадеуша Рейтана, на що той посміхнувся й відповів:
Спочатку агенти впливу проросійських сил у Сеймі прохали Т. Рейтана, щоб він відступив від патріотизму перед агресивною політичною волею Росії. Потім хотіли, як і інших, підкупити грошима. Нарешті, конфедеративний суд на догоджання бажанню Росії прийняв юридичну Постанову про позбавлення Т. Рейтана «майна та честі» й вигнати з власної ж країни, впливаючи на сферу його приватного життя. Проте Т. Рейтан як депутат Новогрудського повіту на державному Сеймі залишався непохитним.
Особливо драматичного характеру події набули під час патріотичної промови Самуеля Корсака, в якій той викривав інтригу підросійських послів-зрадників Вітчизни, голосами яких Росія користала. Не чекаючи закінчення виступу, депутати почали виходити із зали. Але Тадеуш Рейтан вимагав від депутатів Сейму протесту проти Поділу Речі Посполитої, і не випускав депутатів із залу засідань. Коли всі засоби були вичерпані, Тадеуш Рейтан ліг знаком хреста перед виходом і закричавHenryk Kwiatkowski: Wybór tekstów literackich do dziejów Polski. Dzierżoniów: ALEX Dzierżoniów, 2001, s. 150. ISBN 83-85589-38-4 «Prawdziwa historia Rejtana», 2012 r. Henryk Kwiatkowski: Wybór tekstów literackich do dziejów Polski — Henryk Kwiatkowski. W: Google Książki (on-line). ALEX Dzierżoniów, s. 150 :
Закликав любити Бога й країну. Проросійськи налаштована коаліція депутатів Сейму пройшла через нього.
Наступного дня російський посол Отто Магнус фон Штакельберг заявив королю і великому князю Станіславу Августові Понятовському від імені Катерни II ультиматум (погрозу) до 22 квітня ухвалити рішення: або беззастережне підпорядкування Речі Посполитої (Польща, Литва, Білорусь, Україна) державній волі Росії, або буде введено в м. Варшаву 50-тисячне озброєне російське військо, і вщент буде розбите місто з околицями.