Романівка, до 1647 Романів Міст — колишнє село, а нині місцевість міста Ірпеня. Розташована між Святошинським лісом з однієї сторони і річкою та містом Ірпінь з іншої. Відстань від центру Ірпеня — 3,5 км.

Історія

Село Романівка вперше згадується в писемних джерелах у 1506 році. Тут поселив селян архімандрит Києво-Печерського монастиря Никифор Тур. За джерелами, землю монастирю надав ще князь Роман Галицький (1152—1205).

Спочатку поселення називалось Романів Міст. Ця назва трималася до середини XVII ст. (востаннє зустрічається в 1647). Далі називається Романівка.А. І. Зборовський. Історія Приірпіння. Від доісторичних часів до ХІХ ст.

З 1667 по 1793 роки Романівка була прикордонним селом — по річці Ірпінь тоді проходив кордон між Російською імперією та Річчю Посполитою.

1746 року за тутешні землі з київським магістратом судився Братський монастир, а Жидомирський шлях проходив через Романівку.

У 80-ті роки XVIII ст. в селі було 12 хат, 46 казенних людей «чоловічої статі» і один священик при церкві.Окраины Киева: исторические местности

Завдяки французові П'єру де ля Флізу, лікарю з армії Наполеона, що в 1812 році потрапив у полон і оселився в Україні, можна дізнатися, який вигляд мали села Романівка, Мостище та хутір Любка в середині XIX століття. Він склав у 1854-му «Медико-топографічний опис державного майна Київського округу…», де намалював і описав багато сіл і хуторів Київщини.

За даними XIX ст.: 140 осіб, 19 дворів, каплиця, кузня, 2 постоялі будинки, лавка, 2 водяні млини..

З Романівкою пов'язаний київський епізод польського повстання 1863 р. Вночі з 26 на 27 квітня (8/9 травня за новим стилем) 1863 р. з Києва виступив загін (за деякими даними у 500 повстанців) під командою Володислава Зелінського та колишнього офіцера московських саперів Боровського. Попереду вирушила кавалерія Р. Ольшанського. За цими двома партіями вирушило близько 150 людей майже без озброєння. Згідно з повстанськими джерелами неозброєні повстанці, які не мали добрих провідників через ліси, після зникнення їхнього керівника, більшою частиною повернулися до Києва та були заарештовані. За інформацією з царського архіву, повстанці не встигли переправитися через Ірпінь у Романівці довгою та багнистою Романівською греблею, бо на світанку їх наздогнав загін донських козаків. Відбулася збройна сутичка, в які загинув один козак та було поранено кілька (кілька десятків) повстанців. Останні намагалися сховатися в лісі та довколишніх селах. Їх затримували пізніше у Шулявці та Біличах (на той час села), на Пронівщині та білицьких ланах, у Святошинському бору, та вздовж Берестейського шосе. Частина повстанців пробиралася не через Романівку, а через Гостомель. За відомостями повстанців, у цій сутичці озброєний авангард, атакований донськими козаками, зустрів їх дружним вогнем та відігнавши, рушив у подальший похід за кавалерією Р. Ольшанського. Збірний пункт для всіх посталих був визначений на Бердичівському шосе за милю від Києва. Спаливши міст біля Романівки, повстанці затримали погоню та пішли в Бородянку, де зупинилися на відпочинок.

1900 року у казенному селі Романівка налічувався 31 двір, мешкало 249 осіб. У селі була школа грамоти та громадський хлібний магазин (склад). Суспільне болото здавалося у оренду за 25 рублів на рік. 15 лютого 1958 року включене в межі міста Ірпеня. Нині Романівка є місцевістю на околицях Ірпеня.

В 1929—1935 роках на західній ділянці оборони Києва, безпосередньо на передньому краї Київського укріпрайону.було зведено споруди батальйонного району оборони № 2, з яких до нашого часу в основному збереглися ДОТ № 428 та артилерійський командно-спостережний пункт № 429. До повномасштабного вторгнення російських військ вони були пам'ятками історії місцевого значення, користувалися увагою дослідників та туристів, а в лютому 2022 року були використані як бойові укриття.

У 1947-1954 роках тривало будівництво Ірпінської осушувально-зволожувальної системи у заплаві Ірпеню та її приток. Роботи проводилися в тому числі поблизу РоманівкиІрпінська осушувально-зволожувальна система на сайті Енциклопедія сучасної України .

В лютому-березні 2022 року, під час Битви за Ірпінь, через село ринув багатотисячний потік біженців з тимчасово окупованих територій, які зазнавали обстрілів від російських військ.

2 квітня 2022 року мобільний оператор Vodafone відновив зв'язок у Романівці після запеклих боїв завдяки обладнанню Starlink. Уперше в історії України й однією з перших у світі робота частини мережі мобільного оператора організована за допомогою супутникових технологій Starlink.

Географія

Біля Романівки розташована пам'ятка природи Романівське болото. Також проходять туристичні маршрути, зокрема, «Романівський форпост». Місцевістю проходить автошлях .

Романівка відділена від основної частини міста Ірпеня річкою Ірпінь, через яку був прокладений міст. Цей міст був зруйнований під час російського вторгнення в Україну 2022 року. У 2023 році міст було відновлено.

Релігія У джерелах за 1646 рік згадується про церкву у селі Романів містПоходження борщівської каплиці / Церкви: Спроба реконструкції. 1859 року тут звели дерев'яну кладовищенську Георгіївську церкву, яку приписали до парафії у Біличах.

Георгіївська церква належала УПЦ (Московського патріархату). Під час боїв за Ірпінь внаслідок російських обстрілів будівля храму, повз якого пролягав єдиний безпечний шлях з міста, зазнала значних пошкоджень. Протягом двох років після визволення Ірпеня від російських окупантів парафія залишалася в юрисдикції Московського патріархату.

У квітні 2024 року парафіяни на зборах релігійної громади ухвалили рішення про приєднання до Православної церкви України. Парохом став Микола Розлуцький.

Див. також Петропавлівська волость (Київський повіт) Києво-Святошинський район Бучанський район

Примітки

Посилання Романівка на wikimapia.org