Лоуренс Альма-Тадема (, ; 1836–1912) — нідерландський і британський художник, який писав картини переважно на історичні сюжети. Один із найвідоміших та найбільш високооплачуваних художників вікторіанської епохи.
Навчався у Бельгії, ще тоді позиціонував себе як художника історичного жанру. У 1860-ті роки сюжети картин брав переважно з історії епохи Меровінгів, потім перейшов на теми стародавнього Єгипту, далі — на античну тематику. 1870 року переїхав до Великої Британії, у 1873 році за особистим розпорядженням королеви Вікторії отримав британське підданство. Створив 408 полотен, з яких більше 300 присвячені античності. Персонажами його картин були сучасники-вікторіанці, поставлені в класичні декорації, картини точно відтворювали деталі минулої епохи і були дуже популярними в Англії, про що свідчать і посвячення художника у лицарі у 1899 році і зведення його в членство Ордена заслуг у 1904 році. Похований у Соборі Святого Павла.
Одразу після смерті творчість Альма-Тадеми вийшла з моди і була практично забута, тільки в 1970-і роки з відродженням інтересу до салонного і декоративного живопису, був оцінений його внесок у розвиток британського і світового мистецтва. На знак визнання експозиція його робіт у 1996 році була представлена в Музеї Ван Гога в Амстердамі.
Становлення
Народився 8 січня 1836 в невеликому містечку Дронрейп, у Фрисландії на півночі Нідерландів. Був третьою дитиною своїх батьків, але шостою — свого батька, сільського нотаріуса Петера Тадеми, у якого вже було троє синів від першого шлюбу. Тадема — старе фризьке прізвище, що означає «син Адама». Імена Лоуренс і Альма обрав його хрещений батько, але після переїзду до Великої Британії друге ім'я було приєднане до прізвища, щоб у каталогах виставок опинятися на самому початку списку.
У 1838 родина переїхала в Лейварден, де нотаріус більше заробляв. Лоуренс осиротів у віці 4-х років. Мати, Хінке Діркс Брауер, мала схильність до мистецтва, і вирішила, що діти мають вчитися малюванню. Отримав перші уроки разом зі старшими братами у місцевого художника.
Передбачалося дати йому юридичну освіту, і Тадему влаштували в гімназію Лейвардена, де він захопився історією. Він продовжував самостійно вдосконалюватися в малюванні, основним керівництвом йому слугував трактат Леонардо да Вінчі, присвячений художникам-початківцям.
Напружені заняття призвели до хвороби, у 15-річному віці йому поставили діагноз «сухоти (туберкульоз)». Чекаючи смерті, він ще інтенсивніше займався графікою та живописом, матері довелося погодитися з його бажанням стати художником.
У 1850-1851 створив свої перші станкові роботи — портрет сестри Артьє і автопортрет, які дозволили йому самому оцінити свої художні здібності. Одужавши, у 1852 вступив до Королівської академії Антверпена, де навчався 4 роки. Головним його наставником був Егідіус Вапперс, Альма-Тадема отримав кілька нагород за успіхи у навчанні. В академії займався також з Нікезом де Кейзером, який був послідовником французьких романтиків, що позначилося і на роботах його учня; проте захоплення романтизмом тривало недовго.
У 1856 залишив академію і почав поглиблено вивчати історію і архітектуру стародавніх народів під керівництвом професора Людвіка Яна де Тейє, у якого слухав курси історії та історичного костюму; їх співпраця тривала близько трьох років. В цей же час була створена акварель «Фауст і Маргарита», в якій повною мірою проявилися особливості художнього мислення Альма-Тадеми. Літературний сюжет привабив його, передусім, можливістю зобразити готичну архітектуру та історичні костюми. Тоді ж вперше проявився його перфекціонізм: художник прагнув до ретельного пророблення дрібних деталей, а коли його щось не влаштовувало, без коливань знищував результати власної праці. На тему «Фауста» він написав кілька акварелей, але зберіг для нащадків лише одну.
У листопаді 1858 почав працювати з художником Гендриком Лейсом, школа якого була однією з найвідоміших у Бельгії. У пошуках власної теми вперше звернувся до античних сюжетів і обрав доволі рідкісний для академічного живопису сюжет — смерть Іпполіта. Виявилося, однак, що міфологічний сюжет не дозволяв відобразити історично достовірних деталей, і більше до міфологічних сюжетів художник не повертався. Він звернувся до епохи Меровінгів, яка приваблювала його ще у Тейє.
Під керівництвом Лейса у 1861 написав свою першу масштабну роботу — «Навчання дітей Хлодвіга», виставлену на академічній виставці в Антверпені. Сюжет картини простий: діти Хлодвіга під наглядом їхньої матері і духівника вправляються у метанні бойових сокир. Тадема ретельно працював над картиною — в цілому близько двох років, — збереглися деякі ескізи. Успіх роботи заклав основу подальшої популярності художника, картину схвалили не тільки критики і колеги по мистецькому цеху, а й король Леопольд. На думку О. Шестимірова, Альма-Тадема відкрив новий напрям у європейському мистецтві — «буденний історичний сюжет поданий з такою ґрунтовністю, що, здавалося, ніби від влучності дітей залежала доля країни».
У 1862, під впливом успіху свого дебюту, створив цілий цикл картин з життя меровінзького суспільства. Одна з них була присвячена поету і єпископу Венанцію Фортунату, який спілкується з королевою Радегундою. Однак на картині ніщо не нагадує про суворість обстановки і побуту франкської Галлії кінця VI століття: дія відбувається на затіненій терасі, посуд багатий і контрастує з чернечим одягом персонажів, Венанцій Фортунат при столі у вільній позі, як було заведено у стародавніх римлян. За визначенням О. Шестимірова, персонажі «зближують історію з сучасністю, і здається, що мистецтво і література, а не війни — єдино можливий шлях розвитку суспільства». Тоді ж у Альма-Тадеми запитали, чому він постійно малює варварів? Він відповів, що самі по собі варвари значення не мають, але «вони живописні».
Бельгійський період. Переїзд до Англії
У 1862 залишив майстерню Лейса і відтоді працював самостійно, поступово ставши академічним художником європейського рівня. У тому ж році він здійснив подорож до Англії, і подовгу працював у Британському музеї і музеї Вікторії та Альберта. Тема Меровінгів була залишена, художника захопила ще глибша давнина. Його зацікавив Стародавній Єгипет, проте в країні пірамід Альма-Тадема вперше побував лише 1902 року, а в 1860-ті зображав побачені музейні експонати. Першою картиною на новий сюжет стала «Розваги в Стародавньому Єгипті 3000 років тому», присвячена зустрічі нубійських послів. Як і раніше, картина зацікавила публіку і критиків археологічно точними деталями — наприклад, давньоєгипетську арфу Альма-Тадема замалював у Луврі. Аналогічні риси мала картина «Давньоєгипетські гравці в шахи», хоча насправді герої картини грали в сенет. Всі деталі обстановки, зокрема, настінний живопис, були списані з музейних експонатів.
Художні особливості картин на тему Єгипту демонстрували подальшу еволюцію засобів естетичної виразності Альма-Тадема. Дещо коричневий колорит, увага до ефектів сонячного освітлення і зображення людей в інтер'єрах свідчать про вплив голландського жанрового живопису. Альма-Тадема особливо уважно вивчав живопис Пітера де Хоха. Зустрічаються також твердження, що використання прийомів, характерних для XVII століття, пояснювалося бажанням «зістарити» картину на історичний сюжет, зробити її більш схожою на класичний оригінал. Через найдрібніші деталі здійснювалася передача духовної атмосфери життя у давнину, і професійні єгиптологи визнавали, що в живописі Альма-Тадеми «не було нічого, що не належало б до часів фараонів».
У 1863 померла мати (3 січня), а 24 вересня він одружився з француженкою Марі-Полін Дюмулен Грессен де Буажирар — дочкою журналіста, що жив у Бельгії. Медовий місяць вони провели в Італії, побувавши у Флоренції, Римі, Неаполі та Помпеях. Поїздка до Італії радикально змінила тематику робіт Альма-Тадеми, відтепер він розробляв сюжети з античної історії Греції та Стародавнього Риму. У 1866 написав новаторську для себе картину «У перистилі», що показує новий інтерес до малофігурних композицій, які дозволяли підкреслити шляхетність почуттів жіночих персонажів.
У подружжя було троє дітей, але єдиний син Ежен помер через кілька місяців після народження від віспи. Дочки — Лоранс (1864—1940) і Анна (1867—1943), мали художні здібності, одна стала письменницею, інша — художницею; обидві так і не одружилися. Альма-Тадема писав свою дружину в різних образах, відомі також три її портрети. Характерно, що портрети дружини не мали самодостатнього значення, перетворюючись на самостійний жанр «портрета почуттів», в якому важливими є швидкоплинні жести і пози, показуючи характер людини по несвідомих рухах.
У 1864 познайомився з Ернестом Гамбаром — впливовим бельгійським видавцем і продавцем творів мистецтва. Гамбар був вражений давньоєгипетськими картинами художника, замовив йому серію з 24 полотен і влаштував першу виставку в Лондоні, в якій були представлені в тому числі «Гравці в шахи».
У 1865 переїхав до Брюсселя, де незабаром був нагороджений Орденом Леопольда.
У 1868 підписав з Гамбаром ще один контракт на 34 картини, які мали бути написані за три з половиною роки. Одним з перших покупців античних картин Альма-Тадеми став іспанський колекціонер — маркіз Хосе де Мур'єта, який придбав більше 20 його полотен, у тому числі «Лесбі, що оплакує горобчика». Шанувальником голландця став і американський банкір В. Прескотт-Гант; в результаті його замовлень Гамбар підписав з Альма-Тадемою контракт, за яким художник зобов'язувався створити ще 49 полотен. За розмірами полотна та кількістю фігур картини ділилися в контрактах на три категорії. Картина першої — нижчої — категорії оцінювалася у 80 фунтів стерлінгів, другої — у 100 фунтів, вартість картини третьої категорії підвищувалася до 120 фунтівВід 6300 до 9500 фунтів стерлінгів в цінах 2013 року. Тут і далі переведення розраховане за системою RPI basis per Measuringworth ..
Під час подорожі в Лондон у 1866 відбувся наступний інцидент: через витік світильного газу в більярдній будинку Гамбара трапився вибух; і надалі Альма-Тадему переслідували інциденти, пов'язані з вибуховими речовинами. Результатом стало сильне нервове потрясіння у дружини художника, від якого вона так і не оговталася.
28 травня 1869 дружина померла від віспи у віці 32 років. Після смерті дружини художник чотири місяці не міг нічого робити, дочками (їм було 5 і 2 роки) опікувалася старша сестра — Артьє Тадема (, 1834—1876), яка жила разом з ними до свого одруження у 1873 з німецьким художником-літографом.
Англійський період Проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Англії — бельгійські лікарі виявилися неспроможні поставити йому діагноз. За рекомендацією Гамбара, в грудні 1869 художник прибув до Лондона, де був прийнятий в будинку художника Форда Брауна. У Брауна він зустрів свою майбутню другу дружину — Лауру Терезу Еппс, його своячку.
У Лондоні Гамбар влаштував виставку художника в Лондонській Академії мистецтв, на якій, зокрема, була представлена картина «Пірричний танець», що мала незвичайне композиційне рішення: на другому плані персонажі розташовані рівною горизонтальною смугою, водночас воїни зі щитами затуляють їх собою. Критики бачили в цьому протистояння війни і миру. «Пірричний танець» викликав інтерес з боку глядачів і фахівців у живописі, винятком був Джон Раскін. Він порівняв танцівників «з маленьким загоном чорних жуків в пошуку мертвого щура». На думку О. Шестимірова, критик не зрозумів композиційної новизни картини Альма-Тадеми, який хотів зробити її схожою на античний фриз.