Бій біля річки Тенару, іноді також називають Бій біля річки Ілу або Бій в бухті Алігатор, відбувся 21 серпня 1942 року на острові Гуадалканал між арміями Імператорської Японії і Союзників (головним чином морською піхотою США) під час Другої світової війни. Цей бій був першим великим сухопутним наступом японців під час Гуадалканальской кампанії.
В бою морська піхота США під командуванням генерал-майора Александера Вандегріфта успішно відбила атаку «Першого елементу» полку «Ітікі» під командуванням полковника Кіенао Ітікі. Морські піхотинці обороняли периметр навколо мису Лунга, де знаходився аеродром Гендерсон-філд, який був захоплений військами союзників під час висадки на Гуадалканал 7 серпня. Підрозділ Ітікі був направлений на Гуадалканал у відповідь на висадку Союзників з метою повернення аеродрому і вибити противника з острову.
Недооцінивши сили контингенту Союзників на Гуадалканалі, який до того часу налічував близько 11 000 осіб, полк Ітікі пішов у фронтальну нічну атаку на позиції морських піхотинців в бухті Аллігатор на східній стороні периметра Лунга. Атака Ітікі була відбита з великими втратами для атакуючих. На світанку морські піхотинці контратакували залишки солдат Ітікі, вбивши більшість з них. В результаті всі японські солдати, крім 128 із початкової кількості 917 осіб підрозділу Ітікі, загинули в бою.
Бій був першим із трьох великих сухопутних наступів японської армії під час битви за Гуадалканал. Після бою біля річки Тенару японці зрозуміли, що сили Союзників на Гуадалканалі значно більші і сильніші, ніж вони вважали раніше, і в майбутньому на острів відправляли набагато більші сили з метою повернення аеродрому Гендерсон-філд.
Передісторія 7 серпня 1942 року війська союзників (в основному США) висадились на островах Гуадалканал, Тулагі і Флоридських островах. Висадка Союзників була здійснена з метою завадити Японії використовувати острови як військові бази для загрози шляхам постачання між США і Австралією. До того ж вони планувались як відправна точка в кампанії з кінцевою метою ізоляції головної японської бази в Рабаулі. Операція також дала підтримку Союзникам в кампаніях на Новій Гвінеї. Висадка поклала початок шестимісячної кампанії на Гуадалканалі.
Неочікувано для японських військ на світанку 8 серпня їх атакували війська Союзників, головним чином американська морська піхота, яка висадилася на Тулагі і найближчих островах, а також біля аеродрому, який будували японці, поблизу мису Лунга на Гуадалканалі (пізніше добудованого і названого Гендерсон-філд).Morison, Struggle for Guadalcanal, сс. 14-15 Наступної ночі, під час завантаження транспортів, артилерійські кораблі Союзників, що прикривали транспорти, були атаковані японськими військовими кораблями в складі семи крейсерів і одного ескадренного міноносця під командуванням віце-адмірала Гун'їті Мікави. Три американські і один австралійський крейсери потонули, ще один американський крейсер і два есмінці отримали важкі пошкодження в бою біля острова Саво. Тернер відвів всі інші кораблі Союзників, що залишились, ввечері 9 серпня, не завершивши розвантаження важкого озброєння, продовольства і військ з транспортів, але більша частина артилерії була вивантажена, включаючи 32-і 75-мм і 105-мм гаубиці. Було вивантажено продовольства лише на п'ять діб.Zimmerman, The Guadalcanal Campaign, с. 49-56.Smith, Bloody Ridge, с. 11 и 16.
Морські піхотинці на Гуадалканалі з самого початку прийнялись за створення периметру оборони навколо аеродрому, переміщенням постачання і матеріалів в середину периметру, і завершенням будівництва аеродрому. Вандергріфт розмістив 11 000 солдат під своїм командуванням на Гуадалканалі в замкнутому периметрі навколо мису Лунга. За чотири дні інтенсивної роботи постачання було переміщено з місця висадки в межі периметру. Роботи по добудові аеродрому почались негайно, головним чином за допомогою захопленого у японців обладнання. 12 серпня аеродром отримав назву Гендерсон-філд на честь майора Лофтона Гендерсона, пілота морської піхоти, який загинув в Битві за Мідвей. Захоплені японські склади збільшили загальну кількість продовольства до 14 діб. Щоб зберегти запаси, Союзники обмежились двохразовим харчуванням.Shaw, First Offensive, с. 13.Smith, Bloody Ridge, с. 16-17.
У відповідь на висадку Союзників на Гуадалканалі, Генеральний штаб Збройних сил Японії відправив 17-у армію, корпус зі штаб-квартирою в Рабаулі під командуванням генерал-лейтенанта Харукіті Хякутаке, поставивши завдання повернути Гуадалканал. На цей момент 17-а армія, задіяна в японській кампанії в Новій Гвінеї, мала в розпорядженні тільки декілька підрозділів для перекидання на Південні Соломонові острови. З числа цих доступних підрозділів була 35-а піхотна бригада під командуванням генерал-майора Кіетаке Кавагуті, що була розквартирована в Палау, 4-й піхотний полк, що знаходився на Філіппінах і 28-й піхотний полк під командуванням полковника Кіенао Ітікі, який направлявся в Японію з Гуама.Miller, The First Offensive, с. 96 Ці підрозділи відразу почали передислокацію на Гуадалканал, але полк Ітікі, який знаходився ближче за все, прибув першим.Smith, Bloody Ridge, с. 88, Evans, Japanese Navy, с. 158 и Frank, Guadalcanal, с. 141–143. Полк Ітікі був названий по імені свого командира і входив в склад 7-ї дивізії з Хокайдо. Полк Аоба з 2-ї дивізії отримав назву по замку Аоба в Сендаї, так як більша частина його солдатів була з префектури Міягі (Rottman, Japanese Army, с. 52). Полк Ітікі був призначений для захоплення і окупації атолу Мідвей, але був відправлений назад в Японію після поразки японців в битві за Мідвей. В той час як деякі історики пишуть, що полк Ітікі знаходився на Труці, Рейдзо Танака, в книзі Еванса, відмічає, що він відправив полк Ітікі на Гуам після битви за МІдвей. Полк Ітікі був завантажений на кораблі, але був пре направлений на Трук після висадки Союзників на Гуадалканалі.
Повітряна розвідка позицій морської піхоти США на Гуадалканалі 12 серпня повідомила, що спостерігала тільки невелику кількість солдатів, а в прибережних водах не було великих кораблів супротивника, завіривши Генеральний штаб, що Союзники відвели більшу частину своїх військ. Насправді жодний підрозділ Союзників не був відведений з острова.Frank, Guadalcanal, с. 143–144. Хякутаке видав наказ про відправлення швидкими судами підрозділу з 900 солдатів полку Ітікі для висадки на Гуадалканалі для термінової атаки позицій Союзників і захоплення аеродрому поблизу миса Лунга. Залишки солдатів полку Ітікі повинні були бути доставлені на Гуадалканал більш повільними суднами пізніше. На головній військово-морській базі на острові Трук, яка була відправною точкою для доставки полку Ітікі на Гуадалканал, полковнику Ітікі було повідомлено, що 2 000 — 10 000 американських солдатів утримують береговий плацдарм на Гуадалканалі і «уникають лобових атак».Evans, Japanese Navy, с. 161, Griffith, Battle for Guadalcanal, с. 98-99 и Smith, Bloody Ridge, с. 31.
Ітікі і 916 солдатів його полку із 2 300, які отримали назву «Перший елемент» і запаслись харчами на сім днів, були успішно висаджені на мис Тайва в 35 кілометрах (22 милі) на схід від мису Лунга на шести есмінцях в 01.00 19 серпня.Evans, Japanese Navy, с. 161, Frank, Guadalcanal, с. 145, Jersey, Hell's Islands, с. 204, 212, Morison, Struggle for Guadalcanal, с. 70 и Smith, Bloody Ridge, с. 43. Солдати першого елементу головним чином були з 1-го батальйону 28-го піхотного полку під командуванням майора Курамото і в більшій своїй частині були родом з Асахікави. Мис Тайву був японською заставою з чисельністю близько 200 осіб, які допомогли висадці солдатів Ітікі з есмінців.
Залишивши близько 100 солдатів в ар'єргарді, Ітікі попрямував на захід з 800 солдатів свого підрозділу і розбив табір в 14 кілометрах (9 миль) на схід від периметру Лунга. Морські піхотинці на мисі Лунга отримали розвідувальні дані про висадку японців і вжили заходів, щоб з'ясувати точно, що відбулося.Griffith, Battle for Guadalcanal, с. 99-100 and Smith, Bloody Ridge, с. 29 & 43-44.
Перед боєм
Повідомлення військам Союзників від патрулів жителів Соломонових островів, включаючи відставного сержант-майора Чарльза С. Воузи із національної поліції, якою керував Мартін Клеменс, береговий спостерігач і офіцер Сил самооборони Протекторату Британських Соломонових островів (BSIPDF), а також розвідувальні дані, отримані з інших джерел, повідомляли про наявність скупчення японських солдатів на схід від мису Лунга. Для отримання додаткової інформації 19 серпня був відправлений патруль морської піхоти в кількості 60 солдатів і чотирьох місцевих провідників під командуванням капітана Чарльза Х. Браша, який попрямував на схід від периметру Лунга.Frank, Guadalcanal, с. 148, Jersey, Hell's Islands, с. 205.Zimmerman, The Guadalcanal Campaign, с. 62.
В той самий час Ітікі відправив вперед патруль з 38-ми солдатів під командуванням офіцера зв'язку для визначення місця розташування солдатів Союзників і установки пункту зв'язку. Близько 12.00 19 серпня біля мису Колі, патруль Браша виявив японський патруль і організував засідку, вбивши всіх, крім п'яти осіб, які повернулись на Тайву. Морські піхотинці втратили трьох вбитими і трьох пораненими.Griffith, Battle for Guadalcanal, с. 100, Jersey, Hell's Islands, с. 205, and Smith, Bloody Ridge, с.47. Втрати американських і японських солдатів в цьому бою відносять до загальних втрат в бою біля річки Тенару. Японським патрулем командував капітан Йосімі Сібуя. Один з п'яти японських солдатів, що спаслися, пізніше помер від отриманих поранень. Документи, які виявили у деяких вбитих офіцерів японського патруля, вказували, що вони належали до значно більших підрозділів і в них були карти з позначенням позицій морської піхоти біля мису Лунга.Zimmerman, The Guadalcanal Campaign, с. 62 Документи, проте, не давали чіткої інформації про чисельність японських військ і чи планували вони атаку.Frank, Guadalcanal, с. 149.
Тепер, очікуючи нападу зі східної сторони, американські морські піхотинці під командуванням генерала Вандегріфа почали укріплювати оборонні позиції в східній частині периметру Лунга. Деякі офіційні американські історики ідентифікували місцевість, де знаходився східний кордон оборони периметру Лунга як берег річки Тенару. Проте річка Тенару знаходилась набагато східніше. Річка, яка сформувала східний кордон оборони периметру Лунга в дійсності була річкою Ілу, або, як називали місцеві жителі, бухтою Алігатор. Бухта Алігатор в дійсності була не річкою, а лагуною, що була утворена припливно-відпливними хвилями, відділена від океану косою від 7 до 15 метрів шириною і 30 метрів довжиною.Frank, Guadalcanal, с. 150.
Полковник Кліфтон Б. Гейтс. Командир 1-го полку морської піхоти, розмістив свої 1-й і 2-й батальйони вздовж західного берега бухти АлігаторHammel, Carrier Clash, с. 135.Zimmerman, The Guadalcanal Campaign, с. 67. Для зміцнення оборони на косі бухти Алігатор Гейтс направив 100 осіб із 1-го батальйону спеціального озброєння з 37 мм протитанковими гарматами з картеччю.Frank, Guadalcanal, с. 151 Дивізійна артилерія морської піхоти, в яку входили 75 мм і 105 мм гаубиці, була націлена на східну сторону і косу бухти Алігатор, а артилерійські спостерігачі розмістились на передових позиціях морської піхоти.Griffith, Battle for Guadalcanal, с. 102. Морські піхотинці працювали цілий день 20 серпня, готуючи оборону, завершивши більшу частину робіт до смеркання. Дізнавшись про знищення свого патруля, Ітікі швидко вислав вперед роту, щоб поховати вбитих, і вирушив з рештою солдатів. Які йшли всю ніч 19 серпня і зупинились на відпочинок тільки в 04.30 20 серпня всього в кількох милях від позицій морської піхоти східної сторони периметру Лунга. В цій точці він приготувався атакувати війська Союзників при настанні темряви.Frank, Guadalcanal, с. 149 & 151, і Smith, Bloody Ridge, с. 48.
Хід бою