Абориге́ни Тасма́нії (тасманійці або тубільці Тасманії; тасманійська: Parlevar або Palawa) — вимерлі тубільні мешканці австралійського штату Тасманія, розташованого на південь від материка. Перед британською колонізацію 1803 року, за оцінками, налічувалося 3 000—15 000 тубільцівFrom Terror to Genocide: Britain's Tasmanian Penal Colony and Australia's History WarsRhys Jones:3,000-5,000, N. J. B. Plomley: 4,000–6,000, Henry Reynolds: 5,000–7,000, Colin Pardoe: 12,000+ and David Davies: 15,000. . Ряд істориків вважають, що інтродуковані хвороби були головною причиною вимирання тубільцівBonwick, James: Daily Life and Origins of the Tasmanians, Sampson, Low, Son and Marston, London, 1870Bonwick, James: The Last of the Tasmanians, Sampson Low, Son & Marston, London, 1870Flood, Josephine: The Original Australians: Story of the Aboriginal People, Allen & Unwin, 2006 ISBN 978-1741148725.Windschuttle, Keith, The Fabrication of Aboriginal History, Volume One: Van Diemen's Land 1803—1847, Macleay Press, 2002. . Інші історики покладають провину за знищення тубільців на колонізаторів під час Чорної війниTatz C. With Intent To Destroy: Reflections on Genocide, Verso Books 2003. . Проте, ймовірніше, вплинули обидва чинники.
До 1833 року Джордж Огастес Робінсон, якого фінансував лейтенант-губернатор Джордж Артур, переконав близько 200 тубільців здатися з запевненнями, що вони матимуть захист і повні права та їм повернуть їхні землі, проте жодна з обіцянок не була виконана, сенс дії — зачистити Тасманію від тубільців'Van Diemen's Land' James Boyce 2009. — Р. 297. . Тубільців, що перейшли під протекцію уряду, депортували на острів Фліндерс, де вони продовжували вмирати від захворювань. 1847 року останніх 47 живих тасманійців перевели в Ойстер-Ковв (Oyster Cove) на південь від Гобарта. Труганіні (1812—1876) була останньою людиною виключно тасманійського походженняFor discussion of the Truganini claim, and the other candidates, Suke and Fanny Cochrane Smith, see Rebe Taylor, Unearthed: the Aboriginal Tasmanians of Kangaroo Island,Wakefield Press, 2004 pp 140ff.Lyndall Ryan in The Aboriginal Tasmanians, 1996, p.220, denies Truganini was the last 'full-blood', and makes a case for Suke (d.circa 1888).
Сьогодні близько тисяч людей, які проживають у Тасманії, описують себе аборигенами тасманійців, оскільки деякі жінки Палави народжують європейських чоловіків на островах Фурно та материковій частині Тасманії.
Наразі роблять спроби реконструювати принаймні одну з мов (палава-кані, букв. «тасманійська мова») зі збережених слів і реанімувати аборигенну культуру за традиціями, які підтримують деякі сім'ї, чий рід бере початок від аборигенів.
Походження
На думку вчених, Тасманію заселили близько 35 000 років тому. До цього періоду відносять найдавнішу стоянку, знайдену археологами на острові (на середину 2010-х)Tasmanian Aboriginal People and History . . Деякі дослідники відсувають цю дату до 40 000 років тому. Характер знайдених ранніх предметів, а також зіставлення мов аборигенів Центральної та Східної Тасманії з мовою австралійських аборигенів Нового Південного Уельсу свідчать про те, що переселення відбулося з АвстраліїJohn A Taylor, PALAWA (ABORIGINAL) LANGUAGES . . Хоча міграція людей сучасного типу з Азії до Австралії вимагала наявності навичок мореплавання, більшість учених схиляється до думки, що переселення з Австралії Тасманії відбувалося по суші, оскільки немає доказів, що тасманійці до приходу європейців вміли виробляти судна, гідні для плавання на великі відстані. У період останнього льодовикового періоду рівень океану був значно нижче і на місці сучасної Бассової протоки існував сухопутний міст. Ймовірно, його було затоплено не пізніше 8 тисячоліття до н. е. Приблизно в цей час в Австралію потрапили собаки дінго, але в Тасманію інтродукція не відбулась.
Таким чином, особлива культура корінних мешканців Тасманії розвивалася в ізоляції. Спосіб життя мисливців і збирачів робив аборигенів дуже залежними від змін клімату та перетворень у навколишньому середовищі.
Культура Аборигени Тасманії вели спосіб життя, заснований на використанні природних ресурсів. Головними заняттями до приходу європейців були полювання і збиральництво. Вони не знали металів, майже не обробляли раковини й кістки тварин (хоча користувалися ними), а методи обробки каменю залишалися надзвичайно примітивними. Більшість кам'яних знарядь терра-вата отримували за допомогою звичайного відбиття сколів. Така техніка нагадує обробку каменю, відому в інших частинах світу в період мезоліту й навіть палеоліту. Терра-вата мали універсальний характер: ними розбирали дичину, загострювали списи, різали очерет тощо.
Полювали на кенгуру й вамбатав, різних птахів. Вживали багато різної рослинної їжі, грибів. Мешканці узбережжя вбивали пінгвінів і ластоногих, збирали молюсків. Рибу з невідомої причини вони не їлиRebe Taylor, The polemics of eating fish in Tasmania: the historical evidence revisited. .
Подібне життєзабезпечення занадто обмежувало їхню кількість. За приблизними підрахунками, на Тасманії могло одночасно існувати до 6 000 осібNarody_mira._Etnograficheskie_ocherki/_Narody_mira.html#09 Народы Австралии и Океании / Под ред. С. А. Токорева, С. П. Толстова. — М. : Издательство Академии наук СССР, 1956. — С. 272. . Однак більшість спостерігачів наприкінці XVIII — початку XIX в. відзначала, що аборигени не голодували та виглядали здоровимиWoodward D. Aboriginal traditional diet . .
Матеріальна культура тубільців може здатися надзвичайно простою. Основу бойової та мисливської зброї становили списи та булави. Списи представляли собою довгі загострені кілки, 2—3, а іноді до 4 метрів завдовжки. Мешканці півночі користувалися списами з зазубреними кінцями. Наконечники могли отруювати трупною отрутою. Булави були загостреними з обох сторін короткими кілками, на яких робили тільки насічки для зручного тримання в руці. Аборигени кидали списи до 40 м. Булаву при метанні тримали горизонтально, причому в польоті вона оберталася.
Тубільці не знали ткацтва, але освоїли спірально-валикову техніку плетіння. Одягом служили шкіри кенгуру. Їх зав'язували як фартух попереду або накидали на плечі. Навіть у прохолодну погоду багато ходили голими.
Тубільцям доводилося постійно міняти місце поселення, тому замість капітальних жител вони робили навіси, але іноді зводили круглі дерев'яні хатини. Судна для пересування по воді були невеликими, що вміщували декілька людей. Вони нагадували гібрид човна з плотом, їх споруджували з довгих трубок скрученої кори різних видів евкаліптів, сплетених за допомогою звичайної трави.
Робили прикраси з раковин (зазвичай намиста), натирали тіло та волосся охроюPatsy Cameron, SHELL NECKLACES . , наносили собі шрами. Збереглися петрогліфи аборигенів, висічені на каменях.
Складних соціальних об'єднань на кшталт племені в аборигенів не було. Вони об'єднувалися в групи, що складалися з сімей різного віку, не обов'язково споріднених. Кількість сімей у групі рідко перевищувала 3—4, але згадувалися групи до 48 осіб. Групи подорожували по певній території, постійно мали контакт і обмін з іншими групами, насамперед тими, хто розмовляв на близьких діалектахWest B. A. Encyclopedia of the Peoples of Asia and Oceania. — New York, 2009 P.17. Всього налічувалося близько 20 великих діалектних груп. Сучасний тасманійський історик Линдал Райан на основі зіставлення археологічних знахідок і свідчень очевидців стверджує, що на Тасманії існувало 9 контактних територій, для яких були характерні більш-менш загальна культура та постійні взаємозв'язки між різними групамиTasmanian Aborigines: A History since 1803, by Lyndall Ryan . . Справжніх вождів не було, але в XIX ст. під час сутичок з британцями з'явилися ті, хто керував іншими озброєними чоловіками. Їхня влада була дуже обмеженою.
Про релігійні вірування відомо мало. Спостерігачі згадували віру в нічні і денні духи, священні камені і прості магічні ритуали. Природним склом і кістками померлих родичів користувалися як оберегами. Іноді в небіжчиків клали хворих, щоб ті вигнали злих духів і вилікували хворобу. Померлих ховали в печерах, дуплах дерев або спалювали. Вірили, що після смерті душа потрапляє в інший світ, багатий дичиноюNarody_mira._Etnograficheskie_ocherki/_Narody_mira.html#09 Народы Австралии и Океании. / Под ред. С. А. Токорева, С. П. Толстова. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1956. - С. 277—279..
Геноцид У 1803 р. почалася колонізація Тасманії Великою Британією. Британці вважали, що в аборигенів немає прав на їхню землю, а, значить, немає сенсу укладати з ними будь-які угоди. Аборигени не рахувалися британськими громадянами, а, значить, не мали рівних юридичних прав з колоністами. Казус проявився вже в 1804 р., коли в травні того року відбулася перша збройна сутичка між аборигенами та поселенцями. Суддя констатував неможливість залучення тубільців до судової відповідальності.. Це стало однією з причин подальшого виправдання переслідування аборигенів без санкцій суду та «очищення» від них прилеглих до колоній земель. Знищували навіть тих, хто жив далеко від британців.
Справа в тому, що колоніальна адміністрація використала австралійський досвід створення каторжних поселень, причому спочатку в Тасманії направляли каторжників із самої Австралії, яких карали мінімум вдруге. У 1804—1853 рр. ввезли більше 70 000 ув'язненихConvict History and Genealogy . . Умови утримання ув'язнених були дуже важкими, тому селяни-злочинці та звільнені каторжники намагалися віддалитися від колонії. Вони відрізнялися жорстокістю навіть у взаємних відносинах. Хоча існували приклади мирного співіснування аборигенів і каторжників, багато тубільців ставали жертвами бродячих злочинців. Також загрозу представляли китобої, що займалися полюванням у Бассовій протоці. Вони викрадали й експлуатували жінок, поширювали інфекціїThe Chaotic Years . .
Конфлікти часто виникали через непорозуміння, наприклад, коли аборигени полювали на домашніх тварин британців. На переслідування з боку поселенців тасманійці відповідали не менш жорстокими нападами, убивали жінок і дітейRoth, H. Ling (Henry Ling), Butler, Marion E; Garson, J. G. The aborigines of Tasmania. — London, K. Paul, Trench, Trübner & co, 1890. — Р. 91—95. .
Гострою проблемою стали хвороби, завезені європейцями. Ізольовані багато тисячоліть від решти світу, тубільці не мали імунітету проти звичних для білих людей захворювань. Таким чином, до початку 1830-х рр. залишилося всього кілька сотень аборигенівGenocidal History Of The Tasmanian Aboriginies . .
Остаточно «проблему» аборигенів Тасманії вирішила так звана «Чорна війна». У листопаді 1828 р. у відповідь на вимоги поселенців покарати «дикунів» за напади було введено воєнний стан. Його основною метою було позбавлення від тих аборигенів, що продовжували традиційний спосіб життя і нібито представляли загрозу для колоністів. Дозволялося стріляти в будь-якого тубільця. Воєнний стан тривав до 1832 р. і закінчився майже повним знищенням аборигенів. Історик Джаред Даймонд розповідає про дії британців наступне: «Тактика полювання на Тасманії полягала у стрільбі, сидячи верхи на коні, встановленні пасток і отруєної їжі в місцях, де аборигени могли знайти її. Чабани відрізали статеві органи чоловіків і дивилися, як ті бігли коротку відстань, поки не падали і вмирали. На пагорбі, званим гора Перемоги, поселенці вбили 70 тасманійців і кинули їхні тіла зі скелі. Одного разу поліція вбила 70 тубільців так, що в дітей вилетіли мізки»Runko Rashidi, Black War: The Destruction of the Tasmanian Aborigines . .
Переселення на Фліндерс