Бо́жиків (1964—1990 роки — Привітнеhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/614-12#Text) — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Божиківської сільської ради, якій підпорядковувалися села Божиків, Волощина, Квіткове і хутори Слобідка, Лози.
Населення становить 528 осіб (2014).
Географія Розташоване на правому березі річки Золота Липа, у яку впадає річка Літятинський потік. Дворів — 241Офіційний сайт Бережанської районної ради. У селі є вулиці: Вічна, Криві, Лози, Нова, Островець, Скаскова, Слобідка, Центральна та Шумлянецька.
На південний захід від села розташований ботанічний заказник «Кизилові гаї».
Клімат Для села характерний помірно континентальний клімат. Божиків розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Історія
Перша писемна згадка — 1443 року. Вже тоді село славилось своїми ставами. У 1444 році згаданий дідич села Івасько, його брати Васько та Олехно.Там само. — № 1272. — С. 121. Друга дружина Грицька Кердейовича Ядвіґа підписувалась з Бережан та Божикова.Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 10, 1907. — S. 43.
У XV століття село належало магнату Мартину Свірзькому зі Свіржа.
У середині XV століття в «Актах гродських Галицької землі» згадується й сільська церква.
Ян Непомуцен Топач Копичинський у 1787 році набув право власності (посідання) на частину маєтку в Божикові.Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 11. — 1907. — S. 125.
У XVIII—ХІХ століттях маєток у Божикові належав шляхетським родинам Мошинських, Янковських, від початку 1880-х років — єврейському промисловцю з Підгаєць Іро Лілієнфельду, близько 1892 року перейшло у власність вихреста Людвика Сломніцького, згодом його сина Броніслава. Останнім власником фільварку у 1930-х роках, по смерті Броніслава Сломніцького, була його вдова Дорота Сломніцька, яка одночасно володіла й кількома селами на Теребовельщині (Тютьків, Дарахівка).
У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів — Підгайці.
На хуторі Лози відбувся останній відомий бій бойової групи УПА 14 квітня 1960 року (група Перегінця-Пальчак-Цетнарського).
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Саранчуківської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610014, розташована у приміщенні народного дому.
Результати зареєстровано 417 виборців, явка 49,88%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 26,60%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 17,73%, за «Європейську Солідарність» — 13,79%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 47,50%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 13,50%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 9,50%.
Населення За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким :
+МоваЧисло ос.Відсоток українська 99,55 російська 0,45+
Політика Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165 — сайт Верховної ради України (архів).
Релігія церква Святителя Миколая Чудотворця (1870, ПЦУ); церква Святого Миколая (2011, УГКЦ); церква Успіння Пресвятої Богородиці (2012, УГКЦ); церква АСД.
Освіта та культура
Діють Божиківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І — ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад», народний дім, сільська бібліотека, відділення зв'язку.
Пам'ятки
Є церква Миколая Чудотворця (1870; кам'яна), збереглися будівлі школи (друга половина ХІХ століття) та Народного дому (1926).
Встановлено кам'яний хрест на честь скасування панщини (1848) та 950- і 1000-літнього ювілеїв хрещення Руси-України; споруджено дві «фігури» Миколая Чудотворця (1934; кам'яна), фігура Матері Божої (1927), пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям; насипана символічна могила Борцям за волю України (1990); відкрито меморіальну таблицю на честь поета-повстанця, уродженця села, Мирослава Кушніра (1997), пам'ятник Т. Шевченку (1999).
23 жовтня 2011 року посвячено нову греко-католицьку церкву святого Миколая.
Скульптура святого Миколая Щойновиявлена пам'ятка історіїНаказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.. Розташована між церквою і сільрадою, подвір'я О. ОсадцаПерелік пам'яток історії Тернопільської області не занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України // Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини..
Виготовлена 1934 року самодіяльними майстрами з каменю.
Постамент — 1х1 м, висота — 1,6 м; скульптура — висота 1,25 м.
Відомі люди
Народилися Степан Буняк ( 1967) — український громадсько-політичний діяч. Викладач кафедр менеджменту Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки та державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, громадсько-політичний діяч, мер Любіня Великого (2006—2010, 2010—2014 рр). Учасник Антитерористичної операції 06.09.2014 — 18.04.2016 р. 06.09.2014 — командир протитанкового взводу Батальйону територіальної оборони «Воля», ст. лейтенант. 28.01.2015 р — командир 2 мотопіхотної роти 3 ОМПБ 24 ОМБр. 05.03.2015 р присвоєно військове звання капітан. 29.04.2016 р — 08.07.2019 — голова Мостиської РДА. Обраний депутатом Львівської обласної ради в багатомандатному виборчому окрузі № 3 від політичної партії "ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ" на чергових місцевих виборах 25.10.2020р. Учасник війни проти російської федерації з 24.02.2022 р, капітан, командир мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону механізованої бригади імені Короля Данила. Отримав важке поранення 08.04.2022 року у боях, обороняючи місто Попасна від російських загарбників. Михайло Зінь (1928 — 2007) — український науковець, професор і декан Віндзорського університету (Канада), автор численних підручників з бухобліку. Марія Клячко (14 жовтня 1914 — 20 лютого 2003) — магістр Колумбійського університету (США), професор політології. Кметик Володимир (21 червня 1903 — 8 липня 1983, Торонто) — випускник Лювенського католицького університету в Бельгії. Активіст «Пласту», діяч Ревізійного союзі українських кооператив. По війні опинився в Канаді. Кудла Володимир (1920—1985, Віндзор, Канада) — громадсько-політичний діяч. Провідний член організацій Визвольного фронту, член Головного комітету підгайчан, меценат видавничого фонду. Кушнір Мирослав Андрійович (12 вересня 1922 — листопад 1944) — поет, перекладач, публіцист, мемуарист. У партизанському загоні УПА, с. Добра Семенів Остап Михайлович ( 1932) — інженер-економіст, кандидат економічних наук, доцент, автор 120 друкованих робіт, у тому числі чотирьох підручників і навчальних посібників, доцент кафедри менеджменту організацій Національного університету «Львівська політехніка». Скасків Григорій Юрійович (28 лютого 1891 — 27 вересня 1938) — служив в австрійській армії уланом, також в УГА та армії УНР. Викладав історію України в Полтавській гімназії, видатний діяч УНДО 1920—1930-х років. Режисер аматорського театру, активіст товариств «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар». Скасків Михайло (1914 — 24 липня 1944) — учасник національно-визвольних змагань. Скасків Ярослав Григорович (24 червня 1922 — 19 липня 1944, с. Старі Стріличі) — керівник Юнацтва міста Львова (1941), Львівської області (1942), керівник Крайового проводу Юнацтва (від 1943). В червні 1944 року призначений тереновим провідником Львівщини, членом Крайового проводу ОУН. Посмертно нагороджений Срібним Хрестом заслуги УГВР (1945). Стеткевич Іларіон Іванович (1833 — 7 лютого 1901) — греко-католицький священик, парох Божикова 1865—1901, декан Підгаєцький 1866—1901, член москвофільського товариства імені Михайла Качковського, «Народного Дому» у Львові та член повітової ради з 1860-х років, титулярний радник львівської митрополичої консисторії з правом користування крилошанськими відзнаками (1883), член виділу товариства «Руська бурса» у Бережанах (1883), засновник товариства «Народна торгівля» у Бережанах (1885), член бережанського Товариства будови і відновлення руських церков (1893), голова повітової «Просвіти» (1898). Ініціатор побудови церкви, створення читальні, кооперативи, райффайзенівки. Тяжка Олександра Василівна ( 1937 — д. м. н., професор, зав. кафедрою педіатрії № 1 Київського Національного університету. Фліссак Ярослав Антонович ( 1954) — директор департаменту з питань науки та гуманітарної сфери Рахункової палати України. «Заслужений економіст України» (2006). Глинський Ярослав Миколайович — народився в с. Божиків. Доцент кафедри фізико-математичних наук. Від 1995 року працює на посаді доцента кафедри обчислювальної математики і програмування НУ «Львівська політехніка».
Перебували
травень 1745 — рейд загону Олекси Довбуша. 16 травня 1886 — Сильвестр Сембратович, кардинал, митрополит УГКЦ, на посвяченні церкви. 16 березня 1900 — Євген Петрушевич, на відкритті райффайзенівки у селі. 8 травня 1907 — Кость Левицький на виборчому вічі. 15 травня 1910 — Кость Левицький на виборчому вічі. 26 липня 1916 — німецький імператор кайзер Вільгельм і цісар Австро-Угорщини Карл Габсбург червень 1917 — Олександр Керенський 1-2 березня 1919 — Симон Петлюра, ідучи з Бережан на станцію Литвинів-Божиків 1943 — Роман Шухевич, відвідуючи в сусідній Волощині розвідшколу УПА і центральний провід ОУН. 1945—1948 — Василь Кук, тоді керівник Подільського Проводу ОУН, згодом останній командир УПА. 1 вересня 1996 — Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії. 14 серпня 2011 — Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії, Остап Стахів, народний артист України. Пасічний Петро — вояк УПА, член Подільського окружного проводу ОУН, останній керівник боївки ОУН.
Примітки
Джерела Дем'янова І., Щур К. Божиків //
Посилання Божиків