Базниківка

Базникі́вка — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Населення становить 85 осіб (2014).

Від 2017 року ввійшло у склад Саранчуківської сільської громади.

Назва

Назва походить від місцевого діалектного слова базник, що означає бузина. За іншою версією засновником був утікач з Моравії Базника.

Географія Село розташоване на лівому березі річки Золота Липа — лівій притоці Дністра за 17 км від міста Бережан — та 6 км від найближчої залізничної станції Потутори. Селом тече річка Літятинський потік.

Сусідні населені пункти:

Кількість дворів — 43Офіційний сайт Бережанської районної ради .. У Базниківці офіційно зареєстрована одна вулиця — Тиха.

До села приєднані хутори Гировиця та Соколиця.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Базниківка розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Історія

За переказами, поселення засноване у 10–11 століттях. Було знищене татарами в 13 столітті. На території Базниківки виявлено поховання часів Київської Русі (12-13 ст.).

Базниківка — колишній хутір. Відома з 15 століття.

Поселення згадане у документах за 1731 рік. У 1880-их роках власником хутора був Станіслав Потоцький.

Вихідці з Базниківки воювали в Легіоні УСС, УГА, дивізії «Галичина», УПА. У селі Базниківка загинуло багато воїнів ОУН-УПА.

У 1930-их рр. студент Роман Гавдида, його брат Михайло та Федір Павлишин створили в селі «трійку» ОУН. Їм допомагала вчителька Олена Скасків. Наприкінці 1939 р. до місцевого осередку ОУН належали: Лев Баглай, Василь, Михайло та Олексій Бесаги, Василь і Дмитро Волощуки, Іван, Михайло й Роман Гавдиди, Іван і Роман Дубчаки, Богдан Карась, Іван Корчинський, Федір Купровський, Мирослав Накуций, Володимир та Михайло Новицькі, Іван Рабик, Іван Сторож, Михайло Хичій; військовим вишколом керував провідник «Данилко». Базниківка була центром теренового проводу ОУН.

Під час німецької окупації добровольцями у дивізію «Галичина» зголосилися Лев Баглай, Василь, Михайло та Олекса Бесаги, Дмитро Волощук, Іван Гавдида, Богдан Карась, Володимир Новицький, Іван Рабик, Іван Сторож, Михайло Хичій. Після 2-ї світової війни Левко Баглай, Олекса Бесага та Іван Сторож були десантовані у 1951 році на Західну Україну і полягли в бою з енкаведистами.

Воювали в УПА й загинули в бою Іван та Роман Дубчаки, якими командував Іван Ковальчук («Гомін»). Зв'язковими були: Емілія Бесага (Корчинська; псевдо «Тамара»), Марія Бесага («Вишня»), Стефанія Щур. Унаслідок облави загинули в урочищі Темному Федір Мандзій і Федір Самофал.

У 1952 році в селі було 53 двори. Тоді ж пройшла адміністративна реформа, внаслідок якої раніше окремі населені пункти — хутори Гировиця та Соколиця — приєднали до села.

Впродовж 30 років, щороку влітку, біля хутора Соколиця з усієї України проходять вишкіл пластуни у вишкільно - оздоровчому таборі «Лисоня» ім. І. Гавдиди, проходять також таборування члени МНК та СУМу, різних християнських організацій.

У 1939—2017 роках село належало до Саранчуківської сільрадиУкраїнська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 554.. Відтак увійшло до новоутвореної Саранчуківської сільської громади.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Саранчуківської сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району.

Населення

За даними перепису 2001 року в селі мешкало 116 осіб. У 2014 — 85 осіб.

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Економіка

У радянські часи в селі було утворено колгосп. Після розпаду Радянського Союзу майно та землі колишнього колгоспу було розпайовано.

Політика

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165 — сайт Верховної ради України (архів). Виборці Базниківки приписані до виборчої дільниці № 610046, котра розташована у селі СаранчукахОкруг № 165  — сайт Державного реєстру виборців.

Релігія

У селі є дві парафії Української греко-католицької Церкви. Обидві належать до Бережанського деканату Тернопільсько-зборівської архієпархії Тернопільсько-Зборівської митрополії. Є парафіяльні храми Положення ризи Пресвятої Богородиці (1894; відновлена 1990; кам'яна), а також Святих Володимира і Ольги (1997) на хуторі Соколиця.

Про початки Базниківської парафії відомостей не збереглося. За свідченнями місцевих жителів, храм було споруджено 1894 року на кошти громади села. Парафія і храм належали до УГКЦ до 1946 року. Відтак церква була зачинена радянською владою. Відновлена 1991 року, першим парохом був о. Підлипний. Відтак, парохами були: 1993—1995 — о. Володимир Заболотний, 1995—1997 — о. Михайло Коваль, 1997—1998 — о. Петро Сташків, від 1998 — о. Володимир Кіселик. При парафії діє братство «Апостольство молитви». У 2012 році до парафії належало 43 особиБазниківка // .

Освіта

У післявоєнний період (1952 р.) у селі діяла школа.

Охорона здоров'я

У селі діє фельдшерський пунктБережанський Центр первинної медичної (медико — санітарної) допомоги. Підрозділи  — misto.ua.

Пам'ятки

У селі є дві церкви — церква Положення ризи Пресвятої Богородиці (1894; відновлена 1990; кам'яна), а також Церква святих Володимира і Ольги (1997) на хуторі Соколиця.

На подвір'ї церкви Положення ризи зведений пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року.

19 вересня 2010 р. у лісі (урочище Гуща), на місці загибелі від рук емдебістів (1948 р.) трьох вояків ОУН-УПА — Василя Городецького («Топіль»), Івана Жмурка («Орест», «808») та Івана Ковальчука («Гомін») відкрито пам'ятник у вигляді гранітного хреста.

Відомі люди

Народилися Левко Баглай (1925—1951) — український військовик, громадський діяч.

Примітки

Джерела Уніят В. Базниківка // Савчук В., Уніят В., Федечко М. Базниківка // "Соколиця" усе ж розправить крила [Текст] / З. Михлик // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 39 (2 жовт.). — С. 7 : фот.