Понте алле Ґраціє () — один з найдавніших мостів через річку Арно у Флоренції, реконструйований в 1953 році. Історія мосту На місці сучасного Понте алле Ґраціє у 1227 році був збудований міст, названий Понте е Рубаконте на честь тодішнього подести Флоренції месера Рубаконте ді Монделло да Мілано. У своїй книзі "Vite" про життя митців Джорджо Вазарі архітектором цього мосту назвав Лапо Тедеско, сина Арнольфо ді Камбіо."Negli anni di Cristo MCCXXVII, essendo podestà di Firenze messer Rubaconte di Mandello da Milano, si fece in Firenze il ponte nuovo, e elli fondò con sua mano la prima pietra, e gittò la prima cesta di calcina; e per lo nome di detta podestà fu nominato il ponte di Rubaconte": G.Villani, Nuova Cronica (a cura di G.Porta), Guanda, 1990, pag.310.
Це був третій міст Флоренції, але перший з кам’яних, завдяки чому він уціліє під час повені 1333, коли інші мости Флоренції (Понте алла Каррайя, Понте Санта Триніта, Понте Веккіо) були розрушені стихією. Міст побудований в найширшому місці річки і аж до 1944 року був найстарішим та найдовшим мостом у місті.
Спочатку міст мав дев’ять аркових прольотів, але в 1347 два прольоти були закриті у зв'язку з розширенням площі П'яцца дей Моцці. У 14 ст. на одному з пілонів мосту було збудовано невелику церкву Santa Maria alle Grazie, на честь якої пізніше міст Понте е Рубаконте був перейменований на Понте алле Ґраціє. У 19 ст. кількість прольотів зменшилась до шести через роботи з укріплення берегу Арно.
На старих рисунках видні невеликі дерев'яні будиночки, де зокрема в 14 ст. були каплички і помешкання нечисленної громади черниць, які в 15 ст. переїхали звідти до одного з монастирів.
У 1944 міст був підірваний відступаючими німецькими військами.Через рік після знищення старого моста міською владою був оголошений конкурс на проект сучасного моста. Перемогу в конкурсі здобула група, до складу якої увійшли архітектори , , Данило Санті, та інженер П'єро Меліцці. Урочисте відкриття сучасного мосту відбулося у 1957 році.
Сусідніми мостами є Понте ді Сан Нікколо (на схід) і Понте Веккіо (на захід).
Галерея </center>
Примітки
Посилання