Авлерки, також Аулерки () — кельтська народність античної Галлії.
Авлерки мешкали у північно-західній Галлії, між нижньою течією Луари та Сени. Цезар згадує їх серед народів, що живуть на узбережжі і займаються мореплавством. Лівій вказує їх в переліку гальських племен, з котрих Белловез набирав людей для походу через Альпи. До народу авлерків Цезар також відносить Камулогена, захисника Лютеції у 52 році до н. е..
Назва "авлерки" в античних авторів поширюється на декілька племен:
Кеномани (Cenomani) — які здебільшого переселились за Альпи в Італію. Початково жили в околицях сучасного Ле-Ману;
Ебуровіки (Eburovices) — що мешкали в районі сучасного Евре, північніше карнутів. Місто на той час у римських авторів фігурує під назвою Mediolanum Aulercorum;
Діаблінти (Diablintes або Diablinti) — що жили на території сучасного Маєнну, їх головним містом Птолемей називає Noeodunum (сучасний Жублен);
Бранновіки (Brannovici) — фігурують лише у Цезаря в переліку клієнтів Едуїв. Ймовірно жили в околицях сучасного Макону.
Джерела Юлій Цезар, Commentarii de bello Gallico 2,34.; 7,75. Тіт Лівій, Ab urbe condita 5,34. Henri Hubert, The Rise of the Celts, Constable, London 1987, S. 140 Henri Hubert, The Greatness and Decline of the Celts, Constable, London 1987, S. 19–22