Калачевська волость (Калачіївська волость) — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Калач.
Станом на 1880 рік складалася 35 поселень, 5 сільських громад. Населення — (9713 чоловічої статі та 9785 — жіночої), 3117 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 49854 39131 Приватної власності 713 226 Іншої власності 653 354 Загалом 51220 39771+
Основні поселення волості на 1880 рік: Калач — колишня державна слобода при річках Толучєєвка й Подгорна за 70 верст від повітового міста, , 2350 дворів, 4 православні церкви, каплиця, 2 школи, 3 поштові станції, 31 лавка, 5 постоялих дворів, 15 шкіряних заводи, 7 маслобоєнь, 4 салотопні, 115 вітряних млинів, 6 ярмарків на рік. Верхній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, , 132 дворів, православна церква, лавка. Іллінка (Гордієнков) — колишня державна слобода при річці Подгорна, , 207 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів. Нижній Бик — колишня державна слобода при річці Подгорна, , 99 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів. Серяково — колишня державна слобода при річці Подгорна, , 159 дворів, православна церква.
За даними 1900 року у волості налічувалось 47 поселень із переважно українським населенням, 5 сільських товариств.
1915 року волосним урядником був Дмитро Васильович Клименко, старшиною був Василь Іванович Саурін, волосним писарем — Іван Львович Мілоградов.
Примітки
Джерела