Аргиріаспіс (Argyriaspis) — рід вимерлих безщелепних хребетних (остракодерм) з підкласу різнощиткових. Жив на початку девонського періоду (лохковське століття , тому). Відомий за скам'янілими панцирами з півночі Східного Сибіру (Таймир і прилеглі регіони).
Систематика Аргиріаспіс належав до надкласу безщелепних, класу парноніздрьових (Pteraspidomorphi), підкласу різнощиткових (Heterostraci), ряду птераспідоподібних (Pteraspidiformes), родини амфіаспідових (Amphiaspididae). В іншій системі його відносять до ряду Amphiaspidiformes, родини Siberiaspididae.
Даний рід є монотипичним, тобто представлений тільки одним видом — Argyriaspis tcherkesovae, опис якого виконала палеонтолог Л. І. Новицька в 1971 р. Видову назву дано на честь геолога, палеонтолога і фахівця з брахіопод Світлани Всеволодівни Черкесової (нар. 1929).
Опис Тіло цих тварин спереду покривав панцир, що складається зі спинного і черевного щита. Він досягає 16-18 см в довжину, 11-12 см завширшки і близько 0,5 мм в товщину. Спинний щит менш опуклий, ніж черевний, і не має характерного для багатьох разнощіткових поздовжнього гребеня. Панцир в центральній частині покритий візерунком з дрібних горбків і канавок, витягнутих уздовж осі тіла. По краях щита горбки зникають, а канавки розходяться радіально від центру. У товщі панцира проходять канали, а на поверхні — борозни сейсмосенсорної системи (аналог бічної лінії риб). Внутрішні канали (відомі тільки на черевному щиті) з'єднані в складну асиметричну мережу . Всі елементи панцира міцно зросталися . Крайові пластини панцира утворювали спрямовані в сторони шипи, через що тварина виглядала ще більш широкою .
Рот знаходився майже на кінці морди. По його боках містилися очі — сильно редуковані і зовсім маленькі. Позаду очних отворів відкривалися ще одні, ймовірно, аналогічні бризкальцям сучасних скатів і служили для підтримки процесу дихання тварини в той момент, коли вона лежала на череві і, відповідно, всі основні зяброві отвори були закриті .
Спосіб життя Ці тварини, найімовірніше, могли пропливати лише дуже невеликі відстані. Вони, напевно, використовували панцир як гідродинамічне крило. Більшу частину часу вони проводили, повністю зарившись в донний мул.
Складна система сенсорних борозен і каналів вказує на те, що в житті цих тварин важливу роль відігравала здатність відчувати рухи води. Можливо, це пов'язано з тим, що вони жили на глинистому дні, де вода була дуже каламутною .
Виноски
Література
Ресурси Інтернету Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия (2012). Приложения >> Мультимедиа-панорамы >> Эволюция жизни >> Девон.