Соня Гафт Грін Лавкрафт Дейвіс (, при народженні: Соня Гафт Шафіркін; 16 березня 1883, Ічня, Російська імперія — 26 грудня 1972, Лос-Анджелес, США) — американська письменниця, видавець-аматорка та підприємиця українсько-єврейського походження; також відома через шлюб з письменником-фантастом Говардом Лавкрафтом.
Біографія
Дитинство Соня Шафіркін народилася 16 березня 1883 року в єврейській сім'ї, у містечку Ічня на Чернігівщині. Її батько, Симон Шафіркін, володів невеликим і не дуже успішним магазином в Ічні, зрештою він взагалі був розгромлений, як і в багатьох інших євреїв. Потім батько був призваний на військову службу, після звільнення вирішив шукати кращої долі в Східній Європі. Він емігрував сам, пообіцявши невдовзі забрати й сім'ю. На час його відсутності мати Соні, Ракель, разом із дочкою переїхала жити до своїх батьків. Певний час батько писав листи матері, але зрештою перестав. Тоді Ракель змінила прізвище на дошлюбне — ГафтL. Sprague de Camp, 2011 і 1890 року теж залишила країнуS. T. Joshi, David E. Schultz, 2001, с. 59: виїхала із Сонею до Англії, де приєдналася до двох своїх братів, які емігрували раніше й доволі успішно вели справи в Ліверпулі.
У Ліверпулі Ракель Гафт відкрила магазин-ательє з пошиття одягу, але затрималася тут ненадовго: 1892 року, разом зі знайомими, яких знала ще в Росії, поїхала до Нью-Йорку, залишивши Соню в школі , в околиці Ліверпуля. Утім, того ж року Ракель одружилася з американцем єврейського походження, Соломоном Мосесоном, і забрала дочку до США. Мосесон називав себе на американський лад — Семюелем Моррісом і мав магазин у місті Ельміра штату Нью-Йорк, сім'я жила тут і Соня вчилася в місцевій школі. Коли дівчині виповнилося 13, вітчим вирішив, що вона вже мусить працювати, і її віддали опановувати професію модистки.
Підприємиця Через два роки, коли Соня Гафт уже працювала модисткою в Нью-Йорку, вона познайомилася з Самуелем Шекендорфом — також євреєм-емігрантом з Російської імперії, на 10 років старшим за неї. Він був комерсантом і пізніше змінив ім'я на більш милозвучне — Стенлі Грін (Stanley Greene). 24 грудня 1899 року вони одружилися і Соня взяла прізвище Грін. У цьому шлюбі народила двох дітей: сина (1900 р.н., помер тримісячним немовлям) та дочку Флоренс Керол ( 19 березня 1902 — 31 березня 1979), стала успішною журналісткою, відомою як .
Стосунки з чоловіком були складними: він виявився неврівноваженим, із важкою вдачею та психічними розладамиГлеб Елисеев, 2013, Глава 7, а крім того, не працював і зраджував. Зрештою, 1916 року він наклав на себе руки, але на той час Соня вже залишила його й жила окремо в престижному районі Нью-Йорка разом із дочкою. У неї оселилася й мати Ракель зі своїми двома дітьми від шлюбу з Моррісом, якого вона кинула. Тоді Соня Грін уже була успішною та енергійною підприємицею: вона закінчила курси підвищення кваліфікації при Колумбійському університеті й отримала керівну посаду в компанії «Ferle Heller's», яка займалася проєктуванням, виготовленням та продажем модного одягу. Соня Гафт очолювала напрямок жіночого одягу, працювала в магазині в центрі Нью-Йорка й мала дуже значний на той час дохід — 10 тисяч доларів на рік.
Літературна діяльність
1917 року Соня Грін познайомилася із журналістом Джеймсом Ф. Мортоном, який і зацікавив її літературною творчістю. Вона почала відвідувати лекції, ходити до вечірньої школи для вдосконалення знання англійської, увійшла до Національної асоціації аматорської преси. З 1920 року її будинок на Парксайд-авеню в Брукліні став місцем зустрічей «Клубу блакитного олівця» (Blue Pencil Club) — об'єднання журналістів-аматорів Нью-Йорка. На початку липня 1921 року Соня Грін, у складі нью-йоркської делегації, поїхала на з'їзд журналістів-початківців до Бостона й там познайомилася з Говардом Лавкрафтом. Енергійна і вродлива Соня Грін зацікавилася непоказним молодим письменникомS. T. Joshi, 2001, с. 147:
Згодом Соня Грін вступила до Об'єднаної асоціації аматорської преси, членом якої на той час був і Лавкрафт, пожертвувала кошти на її користь і зав'язала листування з письменником. У подальшому розвитку стосунків проявила ініціативу: на початку вересня того ж року вона на два дні приїхала з візитом до Лавкрафта у Провіденс. У жовтні 1921 року Соня Грін випустила перший номер власного аматорського журналу «Рейнбоу» (The Rainbow), у якому було опубліковано кілька її нарисів, а також твори Лавкрафта та інших її друзівS. T. Joshi, 2001, с. 148. Другий і останній номер журналу побачив світ у травні 1922. Навесні 1922 року Лавкрафт, на запрошення Соні Грін, приїжджав до неї у Нью-Йорк, вони продовжували листування — Лавкрафт писав щодня, деякі листи сягали 50 сторінок, але після розриву Соня всі їх спалила. Ці стосунки дали певний повштох у творчості Лавкрафта, також разом вони написали оповідання «Жах на Мартін-Біч», яке, втім, уперше було видане у листопаді 1923 року за авторством лише Соні Грін під назвою «Невидимий монстр».
На думку дослідників, одружитися Лавкрафту запропонувала Соня Грін, і 3 березня 1924 року вони побралися, у Соборі святого Павла на Бродвеї (їй тоді виповнився 41 рік, Лавкрафту — 34). Подружжя оселилося в її будинку в Брукліні. У період з травня 1924 року по березень 1925 року Соня Грін Лавкрафт очолювала Об'єднану асоціацію аматорської преси, видала кілька випусків аматорського журналу «United Amateur», де, поміж інших, опублікувала й свої твориS. T. Joshi, David E. Schultz, 2001, с. 60.
Новий шлюб був нетривалим. Невдовзі після одруження Соня втратила роботу в «Ferle Heller's»: або з причини банкрутства компанії, або ж вона пішла сама й спробувала відкрити власний магазин, але невдало. У жовтні 1924 року її уразив гострий гастрит. Лавкрафт у Нью-Йорку роботу знайти не міг і, після одужання, Соня, не знайшовши інших прийнятних варіантів, 31 грудня 1924 року поїхала до Цинциннаті, де їй запропонували посаду в універмазі, потім — у Клівленд. Вона утримувала чоловіка, який переселився у невелику квартиру в Брукліні, кожні два-три тижні приїжджала до нього, але шлюб уже не мав майбутньогоГлеб Елисеев, 2013, Глава 8. Манірний та інтелігентний Лавкрафт страждав у галасливому Нью-Йорку й дружина сама запропонувала йому повернутися назад у ПровіденсГлеб Елисеев, 2013, Глава 10, що він з радістю і зробив у квітні 1926 рокуBob Curran, 2009, с. 383. Соня допомогла влаштуватися Лавкрафту, приїжджала ще кілька разів. Навесні 1928 року вона відкрила власний магазин капелюхів у Нью-Йорці, з цієї нагоди до неї приїжджав і чоловік. Утім, Соня вже розчарувалася в шлюбі й сімейному житті на відстані й наприкінці року запропонувала розлучитися. Лавкрафт цього не очікував, був проти, але зрештою погодився. За законами штату Нью-Йорк того часу розлучення було можливе лише за умови подружньої зради, психічної хвороби або довічного ув'язнення одного з подружжя. Соня погодилася, щоб хтось з родичів Говарда фіктивно свідчив проти неї про зраду й відповідні папери мали бути підписані у квітні 1929 року. Однак одні джерела стверджують, що Лавкрафт, кохаючи Соню, так і не підписав їх, і юридично вона залишилася його дружиною на все життя, інші — що вони все-таки були підписані й подружжя розлучилося.
Життя у Каліфорнії У 1930 році Соня Грін написала п'єсу «Алкеста», яка невеликим накладом була опублікована лише 1985 року. У 1933 році вона переїхала до Каліфорнії, де продовжила займатися комерційною діяльністюS. T. Joshi, David E. Schultz, 2001, с. 61, але попередньо знищила всі листи від Говарда Лавкрафта:
1936 року, в Лос-Анджелесі, Соня Грін одружилася з Натанієлем Авраамом Дейвісом, професором економіки та міжнародного права. Через 10 років чоловік помер. Решту життя вона прожила сама, написала ще кілька невеликих творів, а також мемуари про Лавкрафта. З єдиною дочкою Флоренс Керол вони посварилися невдовзі після шлюбу з Лавкрафтом і до глибокої старості Соні взагалі не спілкувалися. Останні роки Соня Грін була прикута до інвалідного візка й жила у закладі для літніх людей «Diana Lynn Lodge» у Санленді, околиці Лос-Анджелеса, тут і померла 26 грудня 1972 року.
Творчість Соня Грін — письменниця, творчість якої не була дуже плідною, окремі твори було опубліковано вже після смерті . Вірші «До Флоренції» (Ode to Florence) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу» «Морс Омнібус Коммуніс» (Mors Omnibus Communis) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу» Оповідання «» / «Жах на Мартін-Біч» (The Invisible Monster / The Horror at Martin's Beach) — 1923, у співавторстві з Говардом Лавкрафтом, під іменем Соні Г. Грін «Чотири години» (Four O'Clock) — 1949, написане у 1922 П'єси «Алкеста» (Alcestis: A Play) — 1985, 200 примірників, під іменем Соні Гафт Грін Лавкрафт Мемуари «Європейські враження» (European Glimpses) — 1988, у співавторстві з Говардом Лавкрафтом, під іменем Соні Г. Грін «Приватне життя Г. Ф. Лавкрафта» (The Private Life of H. P. Lovecraft) — 1992, під іменем Соні Г. Дейвіс Есе «Лавкрафт, яким я його знала» (Lovecraft as I Knew Him) — 1948, під іменем Соні Г. Дейвіс «Спогади про Лавкрафта: Я» (Memories of Lovecraft: I) — 1969, під іменем Соні Гафт Лавкрафт Дейвіс Нариси «Лінива ідилія» (Idle Idylls) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу» «Філософія» (Philosophia) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу» «Аматеурдом редактора» (Amateurdom of the Editor) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Аматорські афоризми» (Amateur Aphorisms) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Комерція — прокляття мистецтва» (Commercialism — the Curse of Art) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Гра в шахи» (A Game of Chess) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Хейнс проти Хаунтейн» (Heins versus Houtain) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» Статті «Аматеурдом і редактор» (Amateurdom and the Editor) — жовтень 1921, журнал «Рейнбоу» «Аматеурдом і редактор» (Amateurdom and the Editor) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Думка» (Opinion) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» «Рекрутинг» (Recruiting) — травень 1922, журнал «Рейнбоу» Видавнича та редакторська діяльність 1921—1922 — Журнал «Рейнбоу» 1924—1925 — Журнал «United Amateur»
Примітки
Посилання Зібрання архівних публікацій, листів та світлин Соні Грін Світлини Говарда Лавкрафта та Соні Грін Спільна світлина Говарда Лавкрафта та Соні Грін, зроблена під час їхнього знайомства 5 липня 1921 року
Джерела та література