Дама́т Русте́м-паша́ (, , ; бл. 1505 — †10 липня 1561) — великий візир Османської імперії, зять (дамат) султана Сулеймана I Пишного.

Біографія Традиційно вважається, що Рустем-паша був родом з боснійської сім'ї Опуковичів або Чигаличів, які проживали в СараєвоWoodhead C. Rüstem Pasha // Encyclopaedia of Islam (Енциклопедія іслама). — Т. 8 (Ned-Sam). — Brill, 1995. — С. 640. — ISBN 90-04-09834-8Altundağ Ş., Turan Ş. Рустем-паша // Енциклопедія ісламу (1940-1987) — Т. 9 (Nabaʾ-Rüzzîk) — С. 800-802.Topaloğlu A. Rüstem Paşa // Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. — İstanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş., 1999. — Т. 3. — С. 471-472. — ISBN 975-08-0072-9. Деякі джерела стверджують, що він був хорватомLybyer A. H. The government of the Ottoman empire in the time of Suleiman the Magnificent. — Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1913.Hammer-Purgstall J. von. Geschichte des Osmanischen Reiches. — 10 vols. — Pest Hartleben, 1833.Ibrâhîm P. Tārīḫ-i Peçevī. — Istanbul: Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1866. — Т. 1. — С. 21. зі СкрадинуFine John V. A. When Ethnicity Did Not Matter in the Balkans. A Study of Identity in Pre-Nationalist Croatia, Dalmatia, and Slavonia in the Medieval and Early-Modern Periods.. — Ann Arbor: The University of Michigan Press, 2006. — С. 215. — ISBN 0-472-11414-X, сербом або албанцемSüreyya M. Sicill-i Osmani. — İstanbul: Tarih Vakfı Yurt Yayınları, 1996. — Т. 1. — С. 377-378. — ISBN 975-333-0383Rüstem Paşa //Afyoncu E. Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. — Istanbul: TDV Yayınları, 2008. — Т. 35. — С. 288–290.. У документах від 1557 і 1561 року батьком Рустема-паші вказаний Абдуррахман або Абдуррахім. Також вважається, що в Рустема були два брати — османський адмірал (капудан-паша) Сінан-пашаKılıç A. Sinan Paşa // Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. — İstanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş., 1999. — Т. 2. — С. 343-344. — ISBN 975-08-0072-9 і Мустафа Бей — та сестра Нефісе — всі вони прийняли ісламNecipoğlu G. The Age of Sinan. Architectural Culture in the Ottoman Empire. — London: Reaktion Books, 2005. — С. 317..

Близько 1510-1512 років у віці від 4 до 16 років потрапив до турецького полону. Ці дані, незважаючи на відносну приблизність, дозволяють підрахувати дату народження візира: між 1494-1508, ближче до другої дати. Він був старшим за свою дружину Міхрімах приблизно на 15 років, і був ровесником своєї тещі Хуррем. У легендах вік Рустема був збільшений до 52 років, що заперечує вищевказаним даним.

У 1526 році — брав участь в битві при Могачі на посаді силахтара, султанського зброєносця. Після битви — отримав посаду мірахура, першого конюхаNecipoğlu G. The Age of Sinan. Architectural Culture in the Ottoman Empire. — London: Reaktion Books, 2005. — С. 314.. У 1533 році — став намісником Теке, пізніше — бейлербеєм Діярбакира, а в 1538 — бейлербеєм Анатолії. У 1539 році — став Третім візиром Дивана. 26 листопада 1539 року з дозволу султана Сулеймана — одружився з його дочкою Міхрімах Султан, отримавши титул дамата — зятя султана.

У 1541 році став Другим візиром. У 1544 році між тодішнім великим візиром Сулейманом-пашою і Хюсревом-пашою сталася сварка і бійка на раді Дивану на очах у султана — через що Сулейман звільнив обох. Новим великим візиром султан призначив Рустема. Після того, як в жовтні 1553 року був страчений шехзаде Мустафа, яничари вимагали покарати великого візира, вважаючи його причетним до смерті свого улюбленого шехзадеIbrâhîm P. Tārīḫ-i Peçevī. — Istanbul: Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1866. — Т. 1. — С. 303.. Хюррем Султан-Роксолана просила султана помилувати зятя заради дочкиHarem’den Mektuplar. Siehe Brief Roxelanes an Süleyman, Topkapı Sarayı Arşivi Evrak №5038; teilweise und in Umschrift veröffentlicht / Çağatay Uluçay. — Istanbul: Ötüken Neşriyat, 2011. — С. 80. — ISBN 978-975-437-833-7. Сулейман звільнив Рустема-пашу з посади великого візира — весь наступний рік він провів в Ускюдарі.

У 1555 році — звинуватив великого візира Кара Ахмеда-пашу в хабарництві і домігся від Сулеймана I його стратиFassmann K. (Hrsg.) Die Großen der Weltgeschichte / Josef Matuz. — Zürich: Kindler, 1973. — Т. 4. — С. 961–977.. 29 вересня 1555 року знову був призначений на вакантну посаду великого візира і займав її до самої смерті.

Помер 10 липня 1561 року, ймовірно — від водянкиBusbecq de O. G. Legationis turcicae epistolae quatuor.. — Hanoviae, 1605. — С. 224.. Похований в мечеті Шехзаде в Стамбулі, в тюрбе, побудованому на прохання Міхрімах СінаномNecipoğlu G. The Age of Sinan. Architectural Culture in the Ottoman Empire. — London: Reaktion Books, 2005. — С. 327..

Діти Дані щодо імен, статі і кількості дітей Рустема-паші — суперечливі. Точно відомо, що у паші була дочка від Міхрімах — Айше Хюмашах Султан. Її чоловік, діти та онуки були багатими і займали впливові посадиAlberto M. Ghisalberti Dizionario Biografico degli Italiani. — Rom: Istituto della Enciclopedia Italiana, 1981. — С. 25..

Безіменний син Рустема-паші і Міхрімах Султан покоїться в тюрбе поряд з батьком. Він помер незадовго до смерті батька від епідемії. Дві інші безіменні могили, що знаходяться в мечеті Міхрімах в Ускюдарі, вважаються могилами синів Міхрімах і Рустема — султанзаде Касима та султанзаде Халіда. Існує також могила Осман Бея (†1576 або 1577), сина Рустема-паші від іншої матеріSüreyya M. Sicill-i ʿOsmānī yāḫūd Teẕkireʾi Meşāhīri ʿOsmānīye. — İstanbul: Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1890. — Т. 1. — С. 83.Süreyya M. Sicill-i ʿOsmānī yāḫūd Teẕkireʾi Meşāhīri ʿOsmānīye. — İstanbul: Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1890. — Т. 1. — С. 416.Osman Bey Türbesi // Про могилу Осман Бея на сайті: uskudar.bel.tr .

Кіно Телесеріал «Хюррем Султан», в ролі Рустема-паші — Серхат Налбантоглу (2003, Туреччина). Телесеріал «Величне століття. Роксолана», в ролі Рустема-паші — Озан Гювен (2011–2013, Туреччина).

Примітки

Джерела Altundağ Ş., Turan Ş. Рустем-паша // Енциклопедія ісламу (1940-1987) — Т. 9 (Nabaʾ-Rüzzîk) — С. 800-802. Busbecq de O. G. Legationis turcicae epistolae quatuor.. — Hanoviae, 1605. — С. 224. Fassmann K. (Hrsg.) Die Großen der Weltgeschichte / Josef Matuz. — Zürich: Kindler, 1973. — Т. 4. — С. 961–977. Fine John V. A. When Ethnicity Did Not Matter in the Balkans. A Study of Identity in Pre-Nationalist Croatia, Dalmatia, and Slavonia in the Medieval and Early-Modern Periods.. — Ann Arbor: The University of Michigan Press, 2006. — С. 215. — ISBN 0-472-11414-X Hammer-Purgstall von J. Geschichte des Osmanischen Reiches. — 10 vols. — Pest Hartleben, 1833. Harem’den Mektuplar. Siehe Brief Roxelanes an Süleyman, Topkapı Sarayı Arşivi Evrak №5038; teilweise und in Umschrift veröffentlicht / Çağatay Uluçay. — Istanbul: Ötüken Neşriyat, 2011. — С. 80. — ISBN 978-975-437-833-7 Ibrâhîm P. Tārīḫ-i Peçevī. — Istanbul: Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1866. — Т. 1. — С. 21, С. 303. Kılıç A. Sinan Paşa // Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. — İstanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş., 1999. — Т. 2. — С. 343-344. — ISBN 975-08-0072-9 Lybyer A. H. The government of the Ottoman empire in the time of Suleiman the Magnificent. — Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1913. Necipoğlu G. The Age of Sinan. Architectural Culture in the Ottoman Empire. — London: Reaktion Books, 2005. — С. 314-327. Rüstem Paşa //Afyoncu E. Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. — Istanbul: TDV Yayınları, 2008. — Т. 35. — С. 288–290. Süreyya M. Sicill-i Osmani. — İstanbul: Tarih Vakfı Yurt Yayınları, 1996. — Т. 1. — С. 377-378. — ISBN 975-333-0383 Topaloğlu A. Rüstem Paşa // Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. — İstanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş., 1999. — Т. 3. — С. 471-472. — ISBN 975-08-0072-9 Woodhead C. Rüstem Pasha // Encyclopaedia of Islam (Енциклопедія іслама). — Т. 8 (Ned-Sam). — Brill, 1995. — С. 640. — ISBN 90-04-09834-8