Dum spíro, spéro () — фразеологічний зворот, схожий на український вираз «Вік живи — вік сподівайся». Ця фраза в різних інтерпретаціях зустрічалася у багатьох стародавніх авторів. Наприклад, у Цицерона в «Листах до Аттіка» (IX, 10, 3)Листи до Аттіка : «Aegróto, dum ánima est, spés esse dícitur» («Поки у хворого є дихання, кажуть, що є надія»).
У Сенеки в «Моральних листах до Луцилія» (70, 6)Моральні листи до Луцілія : "Чи нині помремо, чи завтра — це зовсім неважливо; чи добре помремо, чи погано — ось що важливо. А добре померти — це уникнути небезпеки прожити погано. Тому-то вкрай боягузливою видається мені відповідь того родосця, якого тиран кинув у яму й годував, мов звіра, на чиюсь пораду взагалі відмовитися від їжі: «Поки людина живе, то повинна жити навіть найменшою надією». («Omnia homini, dum vivit, speranda sunt») Переклад С.Ошерова У Ж. Верна в книзі «Діти капітана Гранта» географ Паганель говорив: «Я живу за девізом dum spiro spero і це найкращий девіз у світі».
Див. також Список латинських висловів
Література Цыбульник Ю. С. Крылатые латинские выражения. М.: ООО «Издательство АСТ», 2005.
Примітки