Якоб Леві Морено () (народжений Якоб Леві; , Бухарест, Румунське королівство — , Бікон, Нью-Йорк, США) — австрійсько-американський психіатр, соціальний психолог, психотерапевт, соціолог, філософ, засновник психодрами, соціометрії та групової психотерапії.
Біографія
Європейський період
Румунія
Морено народився в Бухаресті, у родині сефардських євреїв. Батько — Морено Ніссім Леві (1856—1925), комерсант. Мати — Поліна Янку Вольф (1873—1954), вихованка католицької школи жіночого монастиря. На момент одруження Поліні було всього 14 років, а в 15 вона народила Якоба. Після нього в їх сім'ї народилося ще 5 дітей.
Морено Леві дуже мало часу проводив з сім'єю і дітьми, що відбилося на ставленні Якоба до фігури батька взагалі.
Коли Якобу було лише дванадцять місяців, він серйозно захворів на рахіт. Мати була у відчаї, але одного разу вона зустріла циганку, яка сказала, що дитина видужає, якщо її покласти на нагрітий сонцем пісок. Потім вона промовила пророцтво: «В один прекрасний день цей хлопчик стане великою людиною. Люди з усього світу будуть приїздити, тільки щоб глянути на нього. Він буде мудрим і добрим».Марино Р. Ф. История Доктора. — М., 2001. — С. 28 Поліна серйозно поставилася до цього, і хлопчик ріс з вірою матері в те, що він буде деякою мірою Месією. Ідентифікація Морено з Ісусом залишалася важливою проблемою протягом всього життя, особливо в ранні роки, і стала причиною приписуваної йому мегаломанії (манії величі). Він постійно намагався жити фантазіями своєї матері, і як наслідок — впадав у відчай, коли неминуче зазнавав поразки.Руководство по психодраме / Под ред. М. Карп, П. Холмса и К. Б. Таувон. — К. : Издатель П. Горностай, 2013. — С. 42.
Відсутність батька поряд з його ідеалізацією, перетворилося для Якоба в переконання, що він був своїм власним батьком. Це досягла кульмінації, коли ім'я батька (Морено) було прийнято ним як прізвище. Він також придумав історію про своє народження в буремну ніч на кораблі, що плив по Чорному морі від Босфору до Констанци. Невідомо, яким був цей корабель: грецьким, турецьким, румунським чи іспанським. Цим підкреслюється космополітичний характер походження Морено, який не мав ніякого підданства. Ця легенда повторюється в кількох творах Морено.Moreno, J. L., Moreno, Z. T. and Moreno, Jonathan (1964) The First Psychodramatic Family, New York: Beacon House. — С. 7—10.Moreno, J. L. (1985) The Autobiography of J. L. Moreno M.D., Moreno Archives, Harvard University, Boston, USA. — С. 6. Він також приписував три роки до дати свого народження, можливо, заради ідентифікації з подією 400-річної давнини, коли предки Морено євреї-сефарди у 1492 році емігрували з Іспанії до Румунії.Руководство по психодраме / Под ред. М. Карп, П. Холмса и К. Б. Таувон. — К., 2013. — С. 40—41.
Коли Якобу було чотири з половиною роки, він з батьками жив у будинку на березі Дунаю. Одного разу він залишився з сусідськими дітьми в підвалі будинку, посередині якого стояв великий дубовий стіл. Діти захотіли грати. Якоб запропонував грати в Бога: «Я буду Богом, а ви — моїми ангелами». Діти погодилися, і спільними зусиллями на столі спорудили зі стільців, зібраних з усього будинку, «небеса». Діти допомогли Якобу залізти і зручно влаштуватися на самому верху. Діти почали кружляти навколо, розмахуючи руками, наче крилами, і співати. Раптом один з дітей запитав Якоба, чому він не літає. Хлопчик розставив руки, намагаючись полетіти, і за секунду опинився на підлозі зі зламаною правою рукою. Цей перший психодраматичний досвід Морено мав велике значення. Він став прообразом побудови багаторівневої психодраматичної сцени з її вертикальним виміром, де перший рівень — рівень концепції, другий — рівень розвитку, третій — рівень завершення і дії, четвертий (балкон) — рівень для трансцендентних ролей спасителів і героїв.Морено Я. Психодрама. — М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — С. 16—17.
Пізніше Морено дійшов висновку: «Є лише один засіб позбутися „синдрому Бога“ — треба відтворити його в дії».Марино Р. Ф. История Доктора. — М., 2001. — С. 54
Австрія
У 1895 р. Якоб Морено разом з батьками переїхав у Відень, де прожив до 1925 р. У 1905 р. батьки Морено переїхали в Берлін і незабаром розлучилися. Якоб умовив їх залишити його жити в сім'ї друзів у Відні. Після цього він ніколи не жив зі своїми батьками.
Морено закінчив Віденський університет за спеціальностями філософія та медицина.
Ще студентом Морено проводив час у парках Відня, розповідаючи дітям історії та граючи з ними. Він писав: «Мій найважливіший початок був у садах Відня»Moreno, J. L. and Moreno, Z. T. (1970) The Origins of the Encounter and Encounter Groups, New York: Beacon House. — С. 13. Ці ігри спирались на спонтанність дітей, але в той же час вони ставили під сумнів цінності, отримувані від батьків та педагогів. Він пропонував їм вигадувати казки, нові імена для себе і навіть нових батьків. Одного разу група дітей відмовилася йти в кіно, попросивши натомість піти гуляти і дивитися реальний світ. З'явились оповіді про таємничого молодого чоловіка в парку, який жив на дереві. Людиною, яка мала такий сильний вплив на дітей, зацікавилася шкільна адміністрація і поліція, підозрюючи, що він педофіл. Морено вирішив облишити дітей заради спокою, але завжди підкреслював цінність цього досвіду в розвитку психодрами.Марино Р. Ф. История Доктора. — М., 2001. — С. 54—55.
У 1913 р. він разом з лікарем-венерологом Вільгельмом Груеном та журналістом Карлом Кольбертом почав працювати з віденськими повіями. Приблизно в цей же період (у 1912 р., за деякими джерелами — в 1914 р.) відбулася зустріч Морено з Зигмундом Фрейдом, під час якої він сказав: «Доктор Фрейд, я почав там, де ви закінчили. Ви працюєте з людьми в штучній обстановці вашого кабінету, я зустрічаю їх на вулицях і в їх будинку, у їхньому природному оточенні. Ви аналізуєте їхні сновидіння та мрії, я намагаюся зробити їх сміливими, щоб вони могли мріяти знову. Я вчу людей грати Бога»Марино Р. Ф. История Доктора. — М., 2001. — С. 45.
Протягом всього життя Морено досить критично ставився до теорії Фрейда.
Під час Першої світової війни у 1915 р. Морено був медичним службовцем у таборі тірольських біженців у Міттерндорфі, поблизу Відня, що мало велике значення для майбутнього створення методів соціометрії та соціодрами, а також для розробки концепції групової динаміки.
У 1917 р. Морено одержав диплом доктора медицини. З 1918 р. до самої еміграції працював общинним лікарем у Бад-Веслау під Віднем і фабричним лікарем на веславській камвольній фабриці.
З віденським періодом життя Морено пов'язані перші психотерапевтичні досліди і початок розробки ідей соціометрії, групової психотерапії та психодрами. У ці ж роки Морено захопився експериментальним театром. Тоді ж вийшли у світ його перші праці «Запрошення до Зустрічі» (1914), «Слова Батька» (1920) та «Театр спонтанності» (1924).
1 квітня 1921 р. (День дурнів) у Віденському театрі комедії Морено спробував організувати першу соціодраму. Він поставив на сцені королівський трон і перевдягнений в одяг королівського блазня запрошував всіх бажаючих зіграти роль короля Австрії, запропонувавши варіанти виходу з політичної кризи. Вистава провалилася, майже ніхто не наважився вийти на сцену, оскільки люди, на думку біографа Морено Рене Маріно, «не були готові стати на точку зору інших (тобто не хотіли або не вміли здійснювати обмін ролями)»Марино Р. Ф. История Доктора. — М., 2001. — С. 89.
Американський період
У 1925 р. Морено емігрував у США, де прожив до кінця життя. У перші роки американського періоду він працював у школах, виховних установах і в'язницях. У 1932 р. Морено запропонував ввести розроблені їм методи соціометрії та психодрами в роботу з пацієнтами психіатричних клінічних закладів, ув'язненими, вихованцями виправних колоній.
У 1933 р. Морено виступив на з'їзді Медичного Товариства Нью-Йорку, продемонструвавши декілька десятків соціометричних діаграм, початок розробки яких відноситься до діяльності в Міттерндорфі у 1915 р. Морено описав цю подію, як початок соціометричного руху. Важливою віхою цього процесу став вихід у 1934 р. першого видання книги «Хто виживе?», де викладені основи соціометрії та соціодрами.
Одним з найвидатніших досягнень Морено вважається розробка ним методу психодрами. Першим центром психодрами став приватний психіатричний санаторій у Біконі (штат Нью-Йорк), де Морено працював головлікарем більше 30 років, і де в 1936 р. був створений перший психодраматичний театр. Пізніше театри психодрами, а також інститути соціометрії та психодрами стали з'являтися в різних клініках США, а потім і Європи. У 1946 р. вийшов перший том тритомної праці «Психодрама» (1946—1969). У 1951 р. Морено став професором Нью-Йоркського університету.
У 1959 р. Морено відвідав СРСР, виступаючи з лекціями в Москві та Ленінграді. Напередодні цього візиту виходить російський переклад книги «Соціометрія, експериментальний метод і наука про суспільство» (1958).
Морено було присвоєно звання почесного доктора Барселонського (1968) та Віденського (1969) університетів.
14 травня 1974 р. після серії інсультів Якоб Леві Морено помер у своєму будинку в Біконі (штат Нью-Йорк). У 1993 р. прах Морено був перенесений на Центральне кладовище у Відні (Австрія). На могилі Морено висічено напис, запропонований ним самим: «Людина, що принесла радість і сміх у психіатрію».
Організаторська та видавнича діяльність Морено
1918 — випуск журналу «Daimon», пов'язаного з експресіоністами 1931 — створення журналу «Impromptu» 1935 — створення компанії «Терапевтичний фільм» 1937 — почав виходити створений Морено журнал «Соціометрія» 1941 — Морено заснував Американське товариство групової психотерапії та психодрами 1945 — створення Американської соціометричної асоціації 1947 — створення відомого журналу «Соціатрія», що декілька разів перейменовувався і зараз називається «Журнал групової психотерапії, психодрами та соціометрії» 1950 — участь у першому Всесвітньому конгресі з психіатрії (Париж) 1951 — створення першого Міжнародного комітету з групової психотерапії 1956 — створення «Міжнародного журналу соціометрії та соціатрії» 1957 — обрання першим президентом Міжнародної ради групової психотерапії 1964 — організація першого Міжнародного конгресу з психодрами (Париж) 1973 — участь у створенні Міжнародної асоціації групової психотерапії
Сім'я
Першим коханням Морено була Маріанна Лорніцо (1902—1984), з якою він познайомився в Бад-Веслау в 1919 р., але стосунки з нею не склалися, і вони розлучилися.
У 1928 р. Морено одружився з Беатріс Бічер (1894—1972). Це був по суті фіктивний шлюб, який розпався в 1936 р.
У 1938 р. Морено одружився з Флоренс Брідж (1912—2007), з якою прожив 10 років, і від якої у них у 1939 р. народилася донька Регіна.
У 1941 р. Морено познайомився з 24-річною Зеркою Теман, яка супроводжувала свою сестру в санаторій Бікона. У 1949 р. Якоб Морено і Зерка Теман одружилися, їх шлюб тривав 25 років до самої смерті Морено. У 1952 році в них народився син Джонатан. Зерка Теман Морено стала не просто дружиною. Вона була популяризатором та інтерпретатором ідей Морено, фактичним співавтором методу психодрами. Після його смерті Зерка вважалася світовою лідеркою в цій царині психотерапії.
З методом психодрами пов'язане ім'я ще одного представника сім'ї Морено, його племінника — Джозефа Морено, який працює в царині музичної психодрами.
Наукова спадщина Морено
Теорія ролей, спонтанності і креативності
У теорії Морено найбільш глибинним філогенетичним фактором особистості, що формує людську поведінку, вважається її спонтанність. Морено писав: «Навряд чи можна назвати особистістю людини, спонтанність якої дорівнює нулю. Зі зникненням спонтанності особистість гине. З ростом спонтанності розвиваються особистісні якості. Якщо можливості спонтанного безмежні, безмежний і потенціал особистісного». Морено Дж. Театр спонтанности. — Красноярск, 1993. — С. 15.