Лейла Марі Кербер, відома як Марі́ Дре́сслер (, 9 листопада 1868 — 28 липня 1934) — канадо-американська акторка театру і кіно, мемуаристка. У 1914 році зіграла в першому повнометражному комедійному фільмі, в 1931 удостоєна премії «Оскар» за найкращу жіночу роль.
Життєпис Народилась у канадському місті Кобург 9 листопада 1868 року в родині австрійця Олександра Рудольфа Кьорбера, колишнього офіцера в Кримській війні, та музикантки Анни Гендерсон. В дитинстві Марі співала в англіканській церкві Святого Петра, де її батько був органістом. За її словами, в її дитинстві сім'я регулярно переїжджала і зрештою осіла в США, де батько працював учителем фортепіано з кінця 1870-х до початку 1880-х в Бей-Сіті (Мічиган), Фіндлі (Огайо) і Сагіно, (Мічиган).
Марі Дресслер померла від раку в суботу 28 липня 1934 року у віці 65 років в містечку Санта-Барбара, Каліфорнія. Похована на кладовищі Форест-Лаун у Гліндейлі.
Кар'єра Акторський талант Марі Кербер проявила ще у дитячому віці, а сценічну кар'єру почала в 14 років, представивишись 18-річною. Вона отримувала від 6 до 8 доларів за тиждень, половину надсилаючи матері. Саме в цей час Марі Кербер взяла ім'я тітки Дресслер як сценічний псевдонім.
Марі Дресслер приєднується до компанії Опера Роберта Грау, яка теж гастролювала Середнім Заходом, і отримала підвищення заробітної плати до $8 за тиждень, хоча Дресслер стверджує, що не отримувала жодної заробітної плати. Опинившись у Філадельфії, приєднується до оперної трупи як учасниця хору.
Дресслер покинула оперну трупу і повернулася до батьків у Сагіно, але коли опера Беннетта і Мултона приїхала в місто, приєднується до них. Вона виступає з трупою три роки до 1891, знову на дорозі, граючи ролі в оперетах. Вона переїхала в Чикаго і брала участь у спектаклях «Маленький Робінзон Крузо» і «Тар і татарин». Після завершення турне переїхала до Нью-Йорку.
У 1892 році Дресслер дебютувала на Бродвеї, у виставі «Вальдемар, розбійник Рейну», який тривав протягом п'яти тижнів. Спочатку вона мріяла стати оперною співачкою, але врешті зупинилася на водевілі. У 1893 році Дресслер виступала в ролі герцогині у спектаклі «Принцеса нікотину», де зустрілася і подружилася із співачкою Ліліан Расселл. Дресслер почала отримувати 50 доларів на тиждень.
У 1896 році Дресслер грає свою першу головну роль як Фло у спектаклі «Леді работоргівка» в Театрі Казино на Бродвеї з британським танцюристом Дені Дейлі. Це був великий успіх протягом двох років у цьому театрі, який дозволив їй придбати будинок для батьків на Лонг-Айленді.
На початку 1900-х років Марі Дресслер вже була однією із найяскравіших зірок у водевілях. У 1900 році вона створила власну театральну трупу, що виступала з виставою «Міс Пріннт» у містах північного сходу Америки. Але турне виявилося провальним і Дресслер була змушена оголосити банкрутство.
1902 року Марі Дресслер познайомилася з молодим канадським актором Маком Сеннетом та допомогла йому отримати роботу в театрі. Заснувавши власну кіностудію, Сеннет запросив Дресслер на роль Тіллі Бенкс у своєму фільмі «Перерваний роман Тіллі» (1914). У наступні чотири роки вона з'явилась у ще кількох фільмах, а потім повернулась до гри у водевілях.
У 1904 році Дресслер підписала трирічний контракт на 5 тисяч доларів з Вебером та управлінням Мюзик-холлу, виконуючи головні ролі в «Хіггелді Піггелді» і «Твіддлі Тведдлі». Після завершення контракту виступала в Нью-Йорку, Бостоні й інших містах. Дресслер була відома повною фігурою, важачи 91 кг при зрості 1,70 см.
У 1907 Марі Дресслер зустріла Джима Далтона, з яким переїхала до Лондона. Виступала в Палацовому Театрі за 1500 доларів за тиждень. Після цього успіху вона планувала знімати шоу у «Вест-Енді». Повернулася з Далтоном у Нью-Йорк, після чого вдруге оголосила про банкрутство.
Дресслер повернулася на сцену Бродвею в шоу «Хлопець і дівчина», яке, однак, тривало лише кілька тижнів. Після цього вона переїхала в Атлантик-Сіті на літо. Восени 1909 року Дресслер почала виступати в новому спектаклі «Кошмари Тіллі». Вистава гастролювала в Олбані, Чикаго, Канзас-Сіті і Філадельфії і була провалена.
Дресслер продовжувала працювати в театрі протягом 1910-х і мала турне США під час Першої світової війни, продаючи державні облігації і розважаючи Американські Експедиційні Сили. Після війни Дресслер повернулася в Нью-Йорк, а також гастролювала в Клівленді і Буффало. Вона володіла правами на сценарій п'єси «Кошмари Тіллі», на основі якого в 1914 році був знятий фільм «Перерваний роман Тіллі».
У 1919 році після акторського страйку у Нью-Йорку Дресслер призначена першим президентом Акторської асоціації.
У 1927 році Дресслер, яка провадила жорстку позицію у багатьох акторських виступах, внесли до чорного списку театральних продюсерів. Але у неї залишилось багато прихильників, серед яких був власник «MGM» Луїс Маєр, який допоміг Дресслер у 1927 поновити її кінокар'єру. 60-річна Дресслер швидко досягла успіху як кіноакторка у комедіях.
На початку 1930 року Дресслер приєдналася до театральної трупи в Лос-Анджелесі, де грала принцесу у виставі «Лебідь» Ференца Мольнара. Але через тиждень вона залишила трупу.
Кінокар'єра
Марі Дресслер дебютувала в кіно у художньому фільмі 1914 року «Перерваний роман Тіллі» у 44-річному віці. Фільм мав бути першою повнометражною кінокомедією на шість котушок. Сеннет передбачив кошторис на суму 200 000 доларів, що означало потребу в «зірці, чиє ім'я та обличчя щось означає для кожного можливого театрала в США і Британській імперії». «Перерваний роман Тіллі» був хітом в аудиторії, але Дресслер не з'явилася у двох сиквелах Тіллі та інших комедіях до 1918 року, повернувшись у водевіль.
Марі Дресслер повернулася на екран у 1927 році за сприяння впливу у MGM сценариста Metro-Goldwyn-Mayer Френсіса Маріона, якого вона зустріла в турі 1925 року.
Крім комедійних, Дресслер зіграла кілька ролей у серйозних картинах, як-от роль Мін Дівот у фільмі «Мін і Білл» (1930). Ця робота стала однією з найуспішніших у кар'єрі Дресслер та принесла їй премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Через рік вона знов стала номінанткою на премію «Оскар» за роль у фільмі «Емма» (1932).
7 серпня 1933 року Марі Дресслер стала першою жінкою, чиє фото було опубліковане на обкладинці журналу «Тайм». Попри успіх, у 1933 році її кар'єра несподівано закінчилась, після діагностування в неї раку.
Дресслер з'явилася в понад 40 фільмах, досягши найбільшого успіху у звукових картинах, створених протягом останніх років її життя. Наприкінці свого життя Дресслер написала автобіографію «Біографія гидкого каченяти».
Спадщина За свій внесок у кіномистецтво Марі Дресслер отримала зірку на Голівудській Алеї зірок. Кожного року у її рідному місті Кобург проводиться кінофестиваль, присвячений їй. Пошта Канади в рамках своєї серії «Канада в Голлівуді» випустила 30 червня 2008 поштову марку на честь Марі Дресслер.
Вибрана фільмографія Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Перерваний роман Тіллі Tillie's Punctured RomanceТіллі Банкс Томатний сюрприз Тіллі Tillie's Tomato SurpriseТіллі Банкс Звільнений Fired Низькоросла леді The Scrub LadyТіллі Тіллі просинається Tillie Wakes UpТіллі Тінкелпоу Медсестра червоного хреста The Red Cross Nurse Агонії Агнеси The Agonies of Agnes Щаслива дівчина The Joy Girlмісіс Хіт Каллахан і Мерфі The Callahans and the Murphysмісіс Каллаган Сніданок на світанку Breakfast at Sunriseкоролева Патсі The PatsyМа Гаррінгтон Виховуючи батька Bringing Up FatherЕнні Мур Закоханий волоцюга The Vagabond Loverмісіс Етель Берта Вайтголл Небезпечні жінки Dangerous FemalesСара Баском Голлівудське рев'ю 1929 року Hollywood Revue of 1929 Божественна леді The Divine Ladyмісіс Гарт Марш часу The March of Time Анна Крісті Anna ChristieМарта Овенс Дозволь нам бути веселими Let Us Be Gayмісіс Бойккіколт Раптово спійманий Caught Short Марі Джонс Одна романтична ніч One Romantic Nightпринцеса Беатріс Дівчина, яка говорить «ні» The Girl Said NoГетті Браун У гонитві за веселкою Chasing RainbowsБонні Мін і Білл Min and Bill Політика PoliticsГатті Барнс Скорочення Reducing Процвітання ProsperityМеггі Воррен Емма Emma Емма Тетчер Сміт По дорозі до Голлівуду Going Hollywood Обід о восьмій Dinner at EightКарлотта Венс Буксирщиця Енні Tugboat AnnieЕнні Бреннан Крістофер Бін Christopher BeanЕббі
Примітки
Посилання Сайт про Марі Дресслер