Биру́ля (Біруля) Олекса́ндр Костянти́нович ( 1882, (1892)Новоалександрівськ, Литва — 4 серпня 1967, Харків) — український архітектор, інженер шляхів сполучення, краєзнавець. Доктор технічних наук (1940), професор (1953), заслужений діяч науки УРСР (1953).

Біографія Учасник Першої та Другої світових воєн. У 1910 р. здобув освіту в Паневезькому реальному училищі. У 1916 р. закінчив Петроградський інститут інженерів шляхів сполучення. У 1925–1931 рр. керував шляховим будівництвом на Східному Поділлі. Одночасно викладав у Вінницькому учительському інституті, технікумах міста, брав активну участь у краєзнавчих дослідженнях, займався вивченням історії забудови Вінниці, геології та гідрології Поділля. Створив в обласному центрі науково-дослідницьку станцію. Започаткував роботи з вивчення та використання в дослідному і виробничому відношенні місцевих матеріалів і нових конструкцій дорожніх покриттів.

Брав участь у проектуванні об'єктів промислового призначення міста. Серед його найбільш відомих реалізованих проектів — гідроелектростанція у передмісті Вінниці — Сабарові. В 1931—1934 рр. — заступник директора науково-дослідного інституту шляхів у Харкові.

У 1935 р. вищою атестаційною комісією йому було присвоєно вчене звання професора, а у 1937 році без захисту дисертації присуджено вчену ступінь кандидат технічних наук. У 1939 році був призначений заступником директора Харківського автомобільно-дорожнього інституту з навчальної та наукової роботи. Захистив докторську дисертацію у 1940 році — «Експлуатаційні якості автомобільних доріг в залежності від мікропрофілю покриттів».

У вересні 1941 року добровільно вступає до лав Червоної Армії разом з групою студентів та співробітників. Керуючи роботою військово-дорожніх загонів з дорожнього забезпечення ряду бойових операцій Червоної Армії на Північному Кавказі та Причорномор'ї, він вивчає і аналізує службу військових доріг при інтенсивному русі. Олександра Бирулю у серпні 1945 року було призначено директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту (ХАДІ) (зараз Харківський національний автомобільно-дорожній університет — ХНАДУ), де він працював до 1959 року. 1953 було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

Помер і похований у Харкові у 1967 р. на міському кладовищі № 2.

Нагороди Біруля Олександр був нагороджений: орденом Леніна орденом Трудового Червоного Прапора орденом Червоної Зірки медаллю«За трудову доблесть»

Основні наукові та краєзнавчі праці Ріка Буг та її сточище: матеріали по гідрології ріки. — Вінниця. — 1928, — 87 с. https://web.archive.org/web/20171005215818/http://www.library.vn.ua/publications/1928/ruka_bog.html Архітектурна історія Вінниці / Передмова О.Тарнопольського. — Вінниця. 1930. — 68 с. https://web.archive.org/web/20171005215858/http://www.library.vn.ua/publications/1930/arx_istor.html Геологія и гідрологія Поділля. — Вінниця, 1930. https://web.archive.org/web/20171005215406/http://www.library.vn.ua/publications/1930/Burylya.html Проектирование автомобильных дорог. — К., 1953. Дороги из местных материалов. — М., 1955.

Сім'я Батько — Біруля Костянтин Вікентійович (1867—1921) — вчитель природничих наук, завідувач Новоолександрівського училища. Дружина —Біруля Вікторія Йосипівна (1908—1967) —-асистентка, потім доцент кафедри будівництва доріг ХАДІ, кандидат технічних наук (1954). Дочка — Біруля (у шлюбі Голеско) Валентина Олександрівна (1934-2025) — кандидат технічних наук, професор кафедри мостів, конструкцій та будівельної механіки ХНАДУ (з 2005).

Примітки

Джерела та література  — Т. 1. — С. 433. Прусенко Є. Д. Біруля Олександр Костянтинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Режим доступу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=35381 Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст. : Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 128—129. Гальчак С. Бируля Олександр Костянтинович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ — поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. — Вінниця, 2011. — С. 445—446. Бируля Олександр Костянтинович // Подільські джерела : альманах. № 4 : Архітектурна Вінниччина: час, простір. особистості / ред. Л. М. Загородня. — Вінниця : ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 111—112. Бируля О. К. на сайті ХНАДУ Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ : НБУВ, 2017. — С. 16–17. — ISBN 978-966-02-8536-1. — Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/EIF0000083.pdf Бируля О. Архітектурна історія Вінниці: (з 32 мал.) / Олександр Бируля ; передм. Л. Тарнопольського. — Вінниця : Держ. друк. ім. Леніна, 1930. — 65 с. На алтарь призвания: очерки о пед. династиях Харьковщины / [авт. кол.: В. Р. Антонова, И. Л. Ануфриева, Е. В. Астахова и др. ; рук. авт. кол. В. И. Астахова] ; под общ. ред. Е. В. Астаховой ; Нар. укр. акад. — Харьков : Изд-во НУА, 2010. — 562 с. : фот. — ISBN 978-966-8558-90-0. Гореть всегда, гореть везде! Династия Бируля-Голеско. С. 33 — 39.