Дмитро Григорович Стецько (8 листопада 1943, село Полонне, нині Польща — 6 січня 2017, Тернопіль) — український живописець, скульптор. Чоловік Віри Стецько.
Життя і творчість Дмитро Стецько народився в листопаді 1943 року в селі Полонна (нині Польща) у багатодітній родині.
Дитинство минуло на хуторі Драгоманівка на Тернопіллі. З 1973-го художник мешкав у Тернополі. Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша. Учителями з фаху були Т. Драган, В. Трофимлюк.
Дмитро Стецько — представник західноукраїнського мистецького андеграунду 1970-80-х, відомий як живописець та скульптор, однак на початку ХХІ сторіччя заявив про себе акварелями.
З 1971 року працює в галузі станкового та монументального живопису, скульптури та графіки. Учасник численних міжнародних та національних виставок. Автор пам'ятників і меморіальних таблиць Іванові Франку, Василеві Стусу, Миколі Лисенку, Романові Купчинському, Іванові Горбачевському, Ярославові Стецьку. Учасник реставрації Тернопільського академічного музично-драматичного театру (1979). Член редколегії журналу «Образотворче мистецтво» (1992—1995), дорадчої ради альманаху «Артанія» (1996—1999), член журі Міжнародної виставки сучасного українського мистецтва бієнале «ПАН-Україна» (Дніпропетровськ).
Паралельно із сюжетно-тематичним живописом Дмитро Стецько працював у жанрі портрета. Він вивчав архівні матеріали, щоб ближче дізнатися про героїв своїх картин, серед яких Дмитро Вишневецький (1981, 1990), княгиня Ольга (1987), князь Володимир (1984), Анна-Ярославна (1991), князь Василько Теребовлянський (1992), гетьман Іван Мазепа (1992), король Данило Галицький (2004).
У перші роки Незалежності України Дмитро Стецько ініціював створення Національної Асоціації Мистців (заступник голови НАМу), член Національної Спілки художників України з 1990 року. У 1993 році вийшов з НСХУ за власним бажанням (вимагав люстрації для митців, що співпрацювали з тоталітарним режимом), лауреат тернопільської обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука, премії редакції журналу «Образотворче мистецтво» — за найкращий твір на Міжнародному бієнале українського образотворчого мистецтва «Львів — Відродження», організатор і перший голова гурту художників «Хоругва»(1990).
Персональні виставки
Львівська галерея мистецтв(1989), виставковий зал Спілки художників України, Київ (1989), Галерея Канадсько-Української Мистецької Фундації, Торонто /Канада (1985), Хмельницький художній музей (1997, 2008), Національний музей у Львові (1999, 2010), Національний художній музей України (2000, 2010), Музей-заповідник Тараса Шевченка, Канів (2000), Музей західного та східного мистецтва, Одеса (2001), Галерея «36», Київ (2001), Івано-Франківський художній музей (2008), Галерея Волинської організації НСХУ, Луцьк (2010), Рівненський обласний краєзнавчий музей (2010).
Твори Дмитра Стецька у світових колекціях
Національний художній музей України (Київ), Львівська картинна галерея, Канівський музей-заповідник Тараса Шевченка, Національний музей імені Андрея Шептицького (Львів), Літературно-меморіальний музей Івана Франка (Львів), Музей гетьмана Івана Виговського (с. Руда, Львівська обл.), Галерея Канадсько-української мистецької фундації (Торонто, Канада), Івано-Франківський художній музей, Хмельницький обласний художній музей, Одеський художній музей, Тернопільський обласний краєзнавчий музей, Рівненський обласний краєзнавчий музей, Галерея Ліцею гуманітарних наук (Київ), Галереї «36» (Київ), Галерея Атланта (США), приватні збірки та галереї України, США, Канади, Італії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі.
Вшанування пам'яті На Алеї зірок на вулиці Гетьмана Сагайдачного в Тернополі встановлено зірку Віри та Дмитра Стецьків (2017). // Телеканал ІНТБ. — 2017. — 28 серпня.
Примітки
Література Encyclopedia of Ukraine. — Торонто, Буфало, Лондон, 1993. Виставка творів живопису Дмитра Стецька [Текст] : каталог / упоряд. В. Стецько. – Тернопіль : Збруч, 1989. – 24 с. Стецько Д. Ангел-весляр // Образотворче мистецтво. – 2007. – № 3. – С. 102. Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників / авт. О. Мельник. – [б. м.] : Софія А, 2004. – 108 с. – Текст укр., англ. мовами. Шот М. Колесо долі Дмитра Стецька // Урядовий кур'єр. — 2002. — 10 серпня. Шот М. Тихий смуток душі / Микола Шот. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 281—284; Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — Київ: Майстерня книги, Оранта, 2010. Пан-Україна. Друге Міжнародне бієнале українського сучасного мистецтва. — Дніпропетровськ, 1995. Українське мистецтво ХХ сторіччя. — Київ, 1998.
Посилання
«В мені живе вічна боротьба з полотном, яке ще недописане»: інтерв'ю Дмитра Стецька «Високому замку» Розмова Дмитра Стецька з письменником Анатолієм Дністровим: портал «Буквоїд» Фрагмент фільму «Авангард» про Дмитра Стецька Тернопільському художнику Дмитру Стецьку — 70