Повітряні сили Ізраїлю (ПСІ; , «Повітряно-космічна армія», широко відома як , Хель га-Авір, «Повітряний Корпус») — це вид збройних сил у Армії оборони Ізраїлю, що відповідає за повітряну війну. Повітряні сили засновані 28 травня 1948 року, невдовзі після проголошення незалежності Ізраїлю. З квітня 2022 року командувачем Повітряних сил є Алуф Томер Бар.
Повітряні сили Ізраїлю були створені з захоплених або подарованих цивільних літаків, а також застарілих і надлишкових бойових літаків часів Другої світової війни. Згодом було закуплено більше літаків, в тому числі Boeing B-17, Bristol Beaufighter, De Havilland Mosquito та P-51 Mustang. ПС Ізраїлю відіграли важливу роль в операції «Кадеш», участі Ізраїлю в Суецькій кризі 1956 року, коли вони скинули десантників на перевал Мітла. 5 червня 1967 року, в перший день Шестиденної війни, Повітряні сили Ізраїлю провели операцію «Фокус», виснаживши протиборчі Арабські повітряні сили і здобувши панування в повітрі до кінця війни. Невдовзі після закінчення Шестиденної війни Єгипет розпочав Війну на Виснаження, під час якої ПС Ізраїлю неодноразово бомбардували стратегічні об'єкти в глибині ворожої території. Коли 6 жовтня 1973 року розпочалася Війна Судного дня, успіхи єгипетських і сирійських військ змусили Армію оборони Ізраїля відмовитися від детальних планів знищення ворожої ППО. Підрозділи повітряної підтримки змушені діяти в умовах ракетної та зенітно-артилерійської загрози, дозволили ізраїльським військам на землі зупинити хвилю наступу ворога і, врешті-решт, перейти у власний наступ.
Після цієї війни більшість військових літаків Ізраїль отримав від Сполучених Штатів Америки. Серед них A-4 Skyhawk, F-4 Phantom II, F-15 Eagle, F-16 Fighting Falcon and F-35 Lightning II. Повітряні сили Ізраїлю також експлуатували низку вітчизняних літаків, таких як IAI Nesher, а пізніше — більш досконалий IAI Kfir. 7 червня 1981 року вісім літаків F-16 ПС Ізраїлю під прикриттям шести літаків F-15 провели операцію «Опера» зі знищення іракських ядерних об'єктів в Осіраку. 9 червня 1982 року ПС Ізраїлю провели операцію «Арцав-19», виводячи з ладу сирійську ППО в Лівані. 1 жовтня 1985 року, у відповідь на терористичну атаку ОВП, в результаті якої загинули троє ізраїльських цивільних на Кіпрі, ПСІ провели операцію «Дерев'яна нога», піддавши бомбардуванню штаб-квартиру ОВП в Тунісі. У 1991 році ПСІ провели операцію «Соломон», в результаті якої ефіопські євреї були доставлені до Ізраїлю. У 1993 і 1996 роках ПСІ брали участь в операціях «Відповідальність» і «Грона гніву» відповідно. З того часу вони брали участь у багатьох операціях, включаючи Ліванську війну 2006 року, операцію «Литий свинець», операцію «Хмарний стовп», операцію «Непорушна скеля» і операцію «Страж Стін». 6 вересня 2007 року Повітряні Сили Ізраїлю успішно розбомбили ймовірний сирійський ядерний реактор в ході операції «Поза межами».
Місія Повітряні сили Ізраїлю заявляють про свої наступні функції: Захист Держави Ізраїль від нападу з повітря та оборона зони операцій Армії оборони Ізраїлю Досягнення панування в повітрі у всій зоні діяльності Армії оборони Ізраїлю Брати участь у бойових діях на суші та на морі Вражати цілі в глибині території противника Створення картини повітряної розвідки та участь у створенні загальної картини розвідки та її оцінці Перевозити війська, техніку та системи озброєння Виконувати завдання з пошуку, рятування та повітряної евакуації Виконання спеціальних операцій Постійно вдосконалюватися, як частина загального плану вдосконалення Армії оборони Ізраїлю і відповідно до покладених на них повноважень
Знаки розрізнення Знак розрізнення / рондель Повітряних сил Ізраїлю складається з синьої Зірки Давида на білому колі. Літаки зазвичай несуть її в шести місцях: вгорі і внизу кожного крила, а також з обох боків фюзеляжу. Існує також малопомітний варіант — синя зірка Давида без білого кола, хоча він використовується вкрай рідко. Маркування ескадрильї зазвичай розміщується на хвостовому оперенні.
Історія
Ранні роки (1948—1967)
Попередником Повітряних сил Ізраїлю була Палестинська льотна служба, створена Ірґуном у 1937 році, та Шерут Авір, повітряне крило Гаґана.. 28 травня 1948 року, невдовзі після того, як Ізраїль проголосив свою державність і опинився під загрозою нападу, були сформовані Повітряні Сили Ізраїлю. Сили складалися з безладної мішанини з реквізованих або подарованих цивільних літаків, переобладнаних для використання у військових цілях. Різноманітні застарілі та надлишкові бойові літаки часів Другої світової війни були швидко знайдені різними способами, щоб доповнити цей флот. Основу ПСІ складали 25 літаків Avia S-199 (придбаних у Чехословаччині, по суті, чехословацьких Messerschmitt Bf 109) і 60 Supermarine Spitfire LF Mk IXE, перший з яких, «Ізраїль-1», був зібраний на місці з покинутих британських запчастин і вцілілого двигуна від Spitfire Повітряних сил Єгипту, а решта була придбана у Чехословаччині. Творчість і винахідливість були основою раннього військового успіху Ізраїлю в повітрі, а не технології (які на момент створення Армії оборони Ізраїлю, як правило, поступалися тим, що використовувалися супротивниками Ізраїлю). 15 з перших 18 пілотів 101 ескадрильї, перших пілотів військового класу ПСІ в 1948 році були іноземними добровольцями (як євреями, так і неєвреями), переважно ветеранами Другої світової війни, які хотіли співпрацювати з Ізраїлем у його боротьбі за незалежність, решта військових пілотів були ізраїльськими ветеранами Другої світової війни, тоді як пілоти з Шерут-Авіра були переважно місцевими жителями, які літали на легких цивільних літаках для постачання, розвідки та імпровізованих наземних атак з ручним скиданням легких бомб і ручними кулеметами.
Нова ізраїльська винищувальна авіація вперше вступила в бій 29 травня 1948 року, допомагаючи зупинити єгипетський наступ з сектора Газа на північ. Чотири новоприбулі літаки Avia S-199, пілотовані Лу Ленартом, Моді Алоном, Езером Вейцманом і Едді Коеном, завдали удару по єгипетських військах поблизу Ашдоду. Хоча збитки противнику були мінімальними, два літаки було втрачено, а Коен загинув, тим не менш, атака досягла своєї мети і зупинила єгиптян.
Після того, як 30 травня на аеродромі Ехрон незібрані літаки були обстріляні, винищувачі перебазувалися на імпровізовану смугу, розташовану навколо нинішнього аеропорту Герцлія. Аеродром використовувався, оскільки знаходився трохи в стороні від лінії фронту, і був таємним, оскільки це була спеціально побудована, після початку бойових дій, смуга, яка знаходилась між апельсиновими садами навколо Герцлії, і не була позначена на публічних картах. Перші повітряні перемоги Повітряні сили Ізраїлю здобули 3 червня, коли Моді Алон на літаку Avia D.112 збив два літаки DC-3 Повітряних сил Єгипту, які щойно бомбардували Тель-Авів. Перший бій з ворожими винищувачами відбувся через кілька днів, 8 червня, коли Гедеон Ліхтаман збив єгипетський Spitfire. Під час цих перших операцій ескадрилья діяла кількома літаками, які паркувались розосереджено між апельсиновими деревами, проти майже повного Арабського панування в повітрі на театрі воєнних дій. У жовтні винищувачі були переведені на авіабазу Хацор з Герцлії через її непридатність до дощових умов, ймовірну втрату таємного статусу та переміщення лінії фронту, що зробило колишні британські бази безпечними для використання, а також зміну балансу переваги в повітрі на користь Ізраїльтян.
З розвитком війни Ізраїль закуповував все більше і більше літаків, включаючи Boeing B-17, Bristol Beaufighter, De Havilland Mosquito і P-51D Mustang, що призвело до зміни балансу сил.
Суецька криза (1956) Повітряні сили Ізраїлю відіграли важливу роль в операції «Кадеш», під час участі Ізраїлю в Суецькій кризі 1956 року. На початку операції, 29 жовтня, ізраїльські літаки P-51D Mustang, деякі з яких використовували лопаті пропелери, перерізали телефонні лінії на Синаї, а 16 літаків DC-3 ПСІ у супроводі винищувачів висадили ізраїльських десантників в тилу єгипетських військ на перевалі Мітла і Ет-Тур. Повітряні сили Ізраїлю також завдавали ударів по єгипетських наземних підрозділах і допомогли ВМС Ізраїлю захопити есмінець ВМС Єгипту Ібрагім ель-Аваль, який обстрілював ізраїльське місто Хайфа — авіаудар пошкодив двигуни єгипетського корабля, що дозволило ізраїльським кораблям дістатися до нього і захопити його.
Шестиденна війна (1967) За три години вранці 5 червня 1967 року, в перший день Шестиденної війни, Повітряні сили Ізраїлю провели операцію «Фокус», завдавши поразки Арабським Повітряним силам і здобувши панування в повітрі на час, що залишилося до кінця війни. Несподіваною атакою ПСІ знищив більшу частину Повітряних сил Єгипту, коли їхні літаки ще перебували на землі. До кінця дня, коли сусідні арабські країни також були втягнуті в бойові дії, ПСІ розгромили Сирійські та Йорданські Повітряні сили, завдавши ударів аж до Іраку. Після шести днів боїв Ізраїль заявив про знищення 452 арабських літаків, з яких 49 були перемогами у повітрі.
Після вражаючих успіхів ПСІ в Шестиденній війні адміністрація Ліндона Джонсона вирішила продати Ізраїлю винищувачі F-4 Phantom в 1968 році, що стало першим продажем американської військової техніки Ізраїлю.
Війна на виснаження Невдовзі після закінчення Шестиденної війни Єгипет розпочав Війну на виснаження, сподіваючись перешкодити Ізраїлю закріпитися на землях, захоплених у 1967 році. Метою Ізраїлю в бойових діях було завдати великих втрат супротивнику, щоб сприяти припиненню вогню. Повітряні сили Ізраїлю неодноразово бомбардували стратегічні об'єкти в глибині ворожої території і неодноразово кидали виклик Повітряним силам Арабів за панування в повітрі, підтримуючи при цьому операції ізраїльських сухопутних і військово-морських сил. Наприкінці 1969 року Радянський Союз почав розгортати в Єгипті частини винищувальної авіації і зенітно-ракетні підрозділи. Радянські зенітно-ракетні підрозділи незабаром приєдналися до своїх єгипетських союзників у прямих зіткненнях з ізраїльською авіацією. Радянські винищувачі здійснювали патрулювання, але ізраїльські пілоти отримали наказ не вступати з ними в бій. Однак 30 липня 1970 року напруженість досягла піку: засідка ПСІ призвела до масштабного повітряного бою між літаками Повітряних сил Ізраїлю та МіГами, якими керували радянські пілоти — п'ять МіГів було збито, тоді як ПСІ не зазнали жодних втрат. Побоювання подальшої ескалації та втручання наддержави привели до завершення війни. До кінця серпня 1970 року Повітряні сили Ізраїлю заявили про 111 уражених у повітрі літаків супротивника, тоді як самі в повітряних боях з Арабськими винищувачами втратили лише чотири літаки. Єгипетські та радянські війська стверджували, що збили близько 20 літаків ізраїльських ВПС за допомогою зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських установок.
Війна Судного дня (1973)