Цитрин — мінерал, різновид прозорого α-кварцу жовтого кольору різних відтінків: лимонного, медового, шафранного, золотисто-коричневого.

Етимологія та історія Назва походить від лат. citrus — лимон, лимонно-жовтийСолодова Ю. П., Андреенко Э. Д., Гранадчикова Б. Г. Определитель ювелирных и поделочных камней: Справочник / — М.: Надра, 1985, — 223 с..

Кварц і його різновиди використовувалися як дорогоцінне каміння протягом тисячоліть. Вважається, що цитрин та інші кварци використовували стародавні єгиптяни для виготовлення талісманів, стародавні греки для вирізання символів, а римські священники як персні. Повідомляється, що королева Вікторія любила дорогоцінний камінь; з цієї епохи збереглося багато брошок і підвісок із зображенням цитрину. За століття до сучасної мінералології цитрин часто плутали з топазом. У багатьох культурах було прийнято використовувати назву «топаз» для будь-якого золотисто-жовтого каменю. Назва «цитрин» вперше була використана в англійській мові в 14 столітті. Цитрин називають «купецьким каменем» або «грошовим каменем», оскільки вважалося, що він приносить процвітання.

Його популярність значно зросла, коли було виявлено, що цитрин можна отримувати штучно шляхом нагрівання аметисту або димчастого кварцу. В 1970-і винайдено вирощування синтетичного цитрину.

Фізико-хімічні властивості Хімічна формула: SiO2, з домішками заліза та алюмінію, що надають жовтого чи жовто-коричневого забарвлення. Темніші, більш інтенсивні кольори вказують на вищу концентрацію заліза. Забарвлення цитринів обумовлене присутністю домішок тривалентного заліза (Fe3+), що знаходиться в структурі кварцу в тетраедричній позиції, або ж пов'язане з дефектами, що виникають при заміні чотиривалентного кремнію (Si4+) на тривалентне залізо або тривалентного алюмінію (Al3+) на чотиривалентний (Al4+) з компенсацією валентності йонами літію, натрію чи водню (Li+, Na+ чи H+).

Сингонія тригональна. Форми виділення: стовпчасті кристали, двійники, друзи. Фізичні властивості аналогічні кварцу. Густина 2,6.

Цитрин переважно жовтий і коричнево-жовтий, хоча його також можна знайти у відтінках оранжевого, червонувато-коричневого та димчасто-сіро-коричневого. Мінерал прозорий або напівпрозорий, має скляний блиск. Показник заломлення становить приблизно 1,544-1,553, що подібно до інших різновидів кварцу. На гранях кристалів можливий вузький полиск.

Чіткої спайності не має, тобто він не ламається вздовж певних площин або напрямків. Злам раковистий, тобто кристал ламається за вигнутою, схожою на мушлю формою. Колір смуги білий. Цитрин доволі твердий — твердість 7 за шкалою Мооса.

Природні цитрини бліднуть при нагріванні вище 200—500 °C і знову жовтіють при гамма-опроміненні. Також вони повільно бліднуть в ультрафіолетовому світлі. Природний цитрин, а також цитрин, отриманий нагріванням димчастого кварцу, демонструє дихроїчність у поляризованому світлі.

Розповсюдження і видобування Цитрин утворюється в природних умовах поступовим нагріванням аметисту чи дією іонізуючого випромінювання на димчатий кварц. Часто зустрічається в гідротермальних жилах, якими гаряча вода циркулює через тріщини гірських порід та осаджує мінерали. Гідротермальні жили можуть зустрічатися в різних типах гірських порід, включаючи граніт, пегматит та гнейс. Цитрин також може зустрічатися у вулканічних породах, таких як ріоліт та андезит; осадових породах, таких як пісковик та сланець, де він часто зустрічається як вторинний мінерал, утворений в результаті зміни інших мінералів. Алювіальні відкладення в руслах річок та в ґрунті теж іноді містять цитрин. На відміну від аметисту, поодинокі кристали цитрину можуть виростати дуже великими.

Найзначнішими джерелами цитринових порід є Бразилія, Мадагаскар та Замбія. У Бразилії цитрин зазвичай знаходять у гідротермальних жилах граніту та пегматиту. На Мадагаскарі — у вулканічних породах та алювіальних відкладеннях. У Замбії цитрин зустрічається в гідротермальних жилах та алювіальних відкладеннях. В Україні є родовища цитрину в Житомирській області та в Криму.

Бразилія є провідним виробником цитрину, більша частина якого добувається в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Інші відомі джерела включають Болівію, Демократичну Республіку Конго, Мадагаскар, Мексику, М'янму, Намібію, Перу, Росію, Південну Африку, Сполучені Штати та Замбію.

Окрім натурального цитрину, існують синтетичні форми та імітації, які виготовляються за допомогою різних методів, таких як гідротермальний метод вирощування або метод осадження з парової фази. В першому разі жовтого кольору надають включення оксидів заліза, в другому — тонкі шари оксидів заліза (як-от гетиту й гематиту) на безбарвному кварці. Інший поширений спосіб імітації цитрину — нагрівання великих кристалів аметисту, що відтворює природний процес його утворення і зменшує ступінь окиснення заліза в складі (з Fe+4 до Fe+3).

Практичне значення

Красиво забарвлені прозорі різновиди використовуються в огранованому вигляді для ювелірних виробів, менш прозорі — для декорування інших виробів. Цитрин також має низку промислових застосувань. Іноді його використовують як термостійкий матеріал у футеровці печей та інших високотемпературних виробах, а також як джерело кремнію у виробництві сонячних панелей.

Цитрини із природним забарвленням порівняно забарвленням рідкісні. Більшість цитринів, що надходить у продаж — це термічно оброблені аметисти або димчастий кварц («палений аметист»). Природний цитрин відрізняється варіаціями насиченості та тону, тоді як синтетичний цитрин, як правило, більш однорідного кольору.

У торгівлі цитрини часто називають невірно топазами (як і димчастий кварц — раухтопаз), використовуючи також додаткові слова: Баїя-топаз, Мадейра-топаз, Пальміра-топаз, Ріо-Гранде-топаз.

Цитрин залишається одним із найдоступніших і часто купуваних жовтих дорогоцінних каменів. Він дешевший за смарагди, рубіни та діаманти.

Галерея

Див. також Список мінералів

Примітки

Література

Посилання

Примітки