Марко́ Матві́йович Антоко́льський, справжнє ім'я Мор́дух Матисович Антоко́льський (2 листопада 1843, Вільно — 9 липня 1902) — російський скульптор-реаліст та викладач єврейського походження. Професор скульптури Петербурзької академії мистецтв.

Життєпис

Ранні роки Народився у Вільні в небагатій єврейській родині. Родина була релігійною і в домі розмовляли на їдиш. Марко (родиннє ім'я було Мо́рдух) був останньою, сьомою дитиною в родині. Його прізвище утворене за назвою віленського передмістя Antakalnis (російською «Антоколь»).

Малювати почав з дитинства, малював на всьому і нестримно, що викликало спротив в родині. Необорний потяг до малювання лише з роками почали визнавати і підлітка віддали на навчання до різьбяра по дереву.

Художня освіта Про помічника в скульптурній майстерні прознала дружина віленського генерал-губернатора Назимова, що цікавилась мистецтвом. Вона і сприяла влаштуванню молодика на навчання у Петербурзьку академію мистецтв. Молодика-єврея прийняли в імперський художній заклад лише як вільного слухача.

З 1862 р. — вільний слухач Академії мистецтв. Під впливом І. Рєпіна, І. Крамського і В. Стасова зближується з передвижниками і створює ряд пластичних образів видатних діячів російської історії.

Творчість Глибокою психологічною характеристикою відзначається скульптура «Іван Грозний» (1871), за яку йому було присуджено звання академіка. Монумент, статуя «Петро І» (1872) належить до найкращих творів російської реалістичної скульптури. З 1874 року, у зв'язку з хворобою, Марко Антокольський майже постійно жив в Італії і Франції, де працював над морально-етичними і філософськими темами («Христос перед народом», 1874; «Мефістофель», 1883). Образам людей, які боролися за високі людські ідеали, він часом надавав рис надто пом'якшених, мало не сентиментальних («Сократ», 1875; «Спіноза», 1882). Звернувшись знову до тем російської історії, створив видатні роботи — «Нестор-літописець» (1889), «Єрмак» (1891), де легендарний козак — покоритель Сибіру зображений людиною сміливою, відважною. Серед скульптурних портретів Антокольського — погруддя Тургенєва, Стасова, лікаря С. Боткіна.

Твори Антокольського зберігаються у Третьяковській галереї, Російському музеї (Санкт-Петербург), Київській картинній галереї та ін.

Обрані твори «Напад інквізиторів на євреїв», перша версія, 1863, віск «Єврей-швець», 1864, деревина «Хлопчик, що поцупив яблука в чужому кошику», 1864, деревина, кістка «Полеміка про Талмуд», 1868, віск, деревина «Напад інквізиторів на євреїв», «Цар Іван Грозний», версії у гіпсі (знищена), у бронзі, у мармурі (1871, 1875) «Портрет В. В. Стасова», 1873 «Христос перед натовпом», 1874, версії у мармурі і в бронзі «Смерть Сократа», 1875 «Надгробок княгині Оболенської», 1876 «Портрет барона М. Гинцбурга», 1878, барельєф «Половцов, державний діяч», мармур, погруддя «Письменник Іван Сергійович Тургенєв», 1880, гіпс «Філософ Спіноза», 1882, мармур «Ярослав Мудрий, київський князь», майоліка «Нєстор, літописець», 1890, мармур «Варажок Єрмак», 1891, бронза «Янгол» (надгробок Терещенка), 1895 «Цар Олександр ІІ», 1896 «Цар Олександр ІІІ» «Російська імператриця, дружина царя Олександра ІІІ» «Монумент Петру І» для міста Таганрог «Сестра Милосердя» «Монумент Гроту К.К, засновнику училища для сліпих дітей», Санкт-Петербург

Див. також Академізм Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом Митці і маєтки України

Примітки

Література

Марк Матвеевич Антокольский. Его жизнь, творення, письма и статьи. Под ред. В. В. Стасова. СПБ — М., 1905; Варшавский Л. Антокольский Марк Матвеевич. М.—Л., 1944.

Посилання Володимир Стасов. Нова російська статуя («Іван Грозний» Антокольського) Елена Гиль (Миссури). Отмеченный исключительным талантом // Журнал «Вестник» Online МАРК МАТВЕЕВИЧ АНТОКОЛЬСКИЙ (1843—1902)