Ва́силь Се́менович Ко́лотило (12 серпня 1908, с. Вилавче, нині c. Коритне Вижницький район Чернівецька область — 26 червня 1992, м. Відень, Австрія) — український публіцист, громадсько-культурний діяч. Доктор філософії (1936). Лауреат літературної премії імені Дмитра Загула (1998). Чоловік відомої майстрині-художниці Ксенії Колотило.
Біографія Василь Колотило народився 12 серпня 1908 року в селі Вилавче, тепер с. Коритне Вижницького району Чернівецької області у заможній селянській родині. Під час навчання на філософсько-філологічному факультеті Чернівецького університету брав активну участь у діяльності українських студентських товариств. Після закінчення університету, з 1931 року, працював викладачем Сокирянської гімназії, у 1938–1939 роках — професор гімназії м. Комрат (Молдова), де викладав географію, історію, ботаніку, латинську мову.<ref name="Огуй">О. Д. Огуй Колотило Василь Семенович // </ref>
Коли Буковина увійшла до складу УРСР, він ще декілька місяців працював у Чернівецькому університеті. У листопаді 1940 року разом із родиною виїхав за так званим «німецьким переселенням» (його дружина Ксенія Калинчук-Колотило походила з родини етнічних німців), до Силезії, згодом далі до Німеччини. 1944 року родина Колотилів оселилися у Відні, де молодий вчений працював професором місцевої гімназії. Перебуваючи за межами краю, все життя присвятив вивченню історії та культури рідної Буковини, дослідженням русинських поселень в Югославії, публікувався в часописах Австрії та Німеччини.
26 червня 1992 року В. С. Колотило відійшов у вічність. Похований у Відні.
Родина Був одружений з Ксенією Калинчук — донькою священика та етнічної німкені, родом з буковинського села Підзахаричі, згодом відомою українською майстринею-художницею.
Відзнаки, нагороди 1936 — Доктор філософії; 1998 — лауреат літературної премії імені Дмитра Загула (посмертно).
Творчий доробок Історія Буковини. Відродження української державності в 1917–1918 рр. та участь Буковини в її відбудові. Різдвяні звичаї. Чернівецький університет і буковинські українці. Д. Загул — його життя і літературна творчість (1975). Історія українського шкільництва на Буковині.
Гостини на Буковину Разом з дружиною — українською народною майстринею, художницею-орнаменталісткою Ксенією Колотило двічі відвідав Чернівці, останній раз у 1990 році. Частина особистого архіву Василя Колотила зберігається в інституті буковинознавства при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та в чернівецькому музеї буковинської діаспори (вул. Йозефа Главки, 1).
Примітки
Джерела та література Колотило Василь Семенович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник /Микола Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 132—133. — ISBN 966-850064-4. Василь Колотило // Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2008 році): Бібліографічний покажчик (автори-укладачі О. О. Гаврилюк, Ю. В. Боганюк). — Чернівці: Рута, 2008. — С. 166—167. — ISBN 978-966-568-942-3. Колотило Василь Семенович // Гусар Ю. С. Дністровий зорепад. Штрихи до енциклопедичного словника-довідника «Літературно-мистецька Сокирянщина» / Ю. Гусар. — Чернівці: ВІЦ «Місто»,2010. — С. 48-49. Василь Колотило // Лауреати літературної премії імені Дмитра Загула (1997—2001 рр.): Рекомендаційний бібліографічний покажчик. — Випуск 2. — Чернівці, 2001. — С. 11-12. Гусар Ю. 100 років громадсько-культурному діячеві, доктору філософії Василю Семеновичу Колотило (1908-1992): 12 серпня / Ю. С. Гусар // Буковинський календар. Ювілеї — 2008. Словник-довідник. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 73. Чорней Ю.'' Василь Семенович Колотило / Ю. Чорней // Буковинський журнал. — 1995. — Ч. 1-2. — С. 97-115.