Індо-скіфське царство — сучасна умовна назва стародавньої держави, яка існувала у I ст. до н. е.- I ст. н. е. на території сучасних Пакистану, Афганістану та Пн.-Зах. Індії. В епіграфічних пам'ятках сакських правителів відома згадка назви цієї держави — Сакастан (Saḵastanasa). В індійській літературі щодо територій, захоплених саками, використовувалася назва Шакадвіпа.
Міграція саків з Семиріччя.
Відомо, що у 166/5 рр. після розгромної поразки від хунну та усунів, тохари мігрують з Ганьсу до Семиріччя, розбивають саків, й примушують останніх мігрувати на південь. Перетнувши Памір та Каракорум саки, розграбувавши Бактрійське царство близько 145 р. , мігрують у південному-західному напрямку та розселяються у Зранці та Харахваті давши нову назву захопленим територіям — Сакастан (у сучасному Кандагарі).
У 129 р. залучені до війни проти Селевкідів саки розбивають парфянське військо та вбивають Фраата ІІ Аршака.
Після перемоги над гутіями-тохарами восени 119 року , Міхрдат Аршак почав тривалу кампанію проти саків. Наразі невідомі будь-які факти з перебігу цієї кампанії. Відомий лише її результат — саків було інкорпоровано до Парфянського царства, сакська правляча династія Сурена в новоствореній Міхрдатом ієрархії парфянської еліти посіла чи не найзначніше місце власне після Аршакідів — тільки представник роду Сурена міг коронувати Аршакіда на царство. Це відбулося близько/до 111/110 р. та було відображено на монетах легендою — «Цар Царів Аршак …».огляд карбуваннь Міхрдата (II) : Parthia.com. Mithradates II
Після угоди з Міхрдатом, напрямок експансії саків з західного змінився на східний. Jason Neelis. Passages to India: Śaka and Kuşāņa migration in historical context. Shrinivasan. 2007.
Цар-царів Мога (Май) Великий та експансія до Пенджабу.
Першим відомим царем саків є Май (Мога). Питання щодо часу володарювання цього правителя скіфів залишається відкритим, приблизно в діапазоні між останньою чвертю II ст. та першою чвертю I ст. Єдиною епіграфічною пам'яткою, датованою за «Ерою Моги» залишається посвята Кшагарати Патіки за батька Ліяку Кудзулуку (78 р. Магараджі Великого Моги — CKI 46), яку наразі датують близько межі тисячоліть.
Головним джерелом інформації щодо цього царя сакаравлів/сакарауків залишається нумізматика. Відома досить велика кількість монетних емісій Мая/Моги, які імітують як парфянські, так й монети індо-скіфських династів Гіндукуша та Ґандгари. На монетах немає портретів царя, а велика кількість зображень різних богів, як елінського, так і індійського пантеону свідчить про абсолютну лояльність скіфської еліти до представників будь-яких релігій та культів. R. C. Senior, «INDO-SCYTHIAN DYNASTY» Encyclopædia Iranica, online edition, 2017
Питання датування цього першого захоплення Ґандгари Маєм/Могою остаточно не вирішено. Найбільш поширеними є дві думки: близько/до 109 р. , тобто до часу, коли саки були підкорені Міхрдатом Аршаком; після 88 р. , року смерті Міхрдата, коли за часів його слабких наступників Парфія швидко втратила й авторитет, й території як на західних, так і на східних кордонах.оглядово прим. 23 у: S. Baums. Catalog and Revised Texts and Translations of Gandharan Reliquary Inscriptions. University of Washington Press. 2012.
На користь останнього датування говорить й те, що саме до цього часу відноситься й прийняття титулу «цар царів» ще однім донедавна васалом Парфян — Тиграном II Вірменським.
Криза в домі Аршакідів, яка розпочалася в Парфії по смерті Міхрдата (ІІ), закінчилася за безпосередньої та активної участі сакської еліти — у 77 р. саки звели на парфянський трон Санатрука, представника бокової гілки Аршакідів, що вела свій родовід від брата Аршака (I) на ім'я Тірідат. А. С. Балахванцев. Политическая история ранней Парфии. Институт востоковедения РАУ. 2018 Отже, починаючи з Санатрука й до Артабана сакський фактор залишався вирішальним в усіх династичних війнах серед Аршакідів.
В контексті питання взаємовідносин між Аршакідами та Сурена залишається відкритим й статус «парфянського Сакастану». Наскільки був значним контроль Аршакідів цих територій — абсолютний, номінальний чи, взагалі, ці території не контролювались Аршакідами — невідомо.
Наразі відомі монети найближчих наступників Мая/Моги — Вонона, Спалура/Спалагора. Певні монети царя царів Вонона на реверсі мають легенду зі згадкою «брата великого царя Спалагора». CoinIndia, 1-3 монети та «син Спалагора Спалагадама». CoinIndia , 4-а монета Монети брата царя справедливого Спалура (Спаліріса/Спалагора) також карбувалися з легендами «справедливий Спалагдама (Спалагадама), син Спалура» CoinIndia , 5,6 монети. Судячи з титулатури на монетах, Спалур царем був лише нетривалий час зі співправителем «великим царем Великиим Азом». CoinIndia, 1-ша монета Його син справедливий Спалагдама титул царя не носив.
Цар-царів Аз (I) Великий. Ера Аза.
Отже, вперше ім'я Аза з'являється на монетах великого царя Спалура як співправителя останнього: хар. maharajasa mahatakasa ayasa — Великий Цар Великий Аз. Наразі відомі дві епіграфічні пам'ятки, які походять з сучасного пакістанського району Бунер — посв'ята Васи Абдагаза, сина магакшатрапа Магапали Суспали (CKI 459) та напис магакшатрапа Наміпали (CKI 827). Під Магапалою-Суспалою та Наміпалю, враховуючі певні осособливості та спільні риси обох написів, наразі запропоновано бачити одного магакшатрапа. Перший напис датовано 9 роком Великого Царя, Царя Царів Аза, другий — 11 роком власне Маніпали, що дає підстави для припущення, що Аза поновив владу на Гандгарою та Таксилою на самому початку свого чи наприкінці Спалурового правління.
З 47/46 р. Аз Великий стає одноосібним правителем й приймає титул — Цар Царів Великий Аз та maharajasa rajatirajasa mahatasa ayasa — Великий Цар, Цар Царів, Великий Аз на хароштхі. Монетні емісії Аза (I), Coinindia. 2-8 монети як і його наступника Азіліса, Coinindia. були відносно стабільні як за вагою, так і за якістю срібла. Відомі монети Аза з Азілісом, який ймовірно певний час був його співправителем.
Ймовірно, саме в останні роки великого царя Спаліріса/Спалагора, під час активної політичної діяльності великого царя Аза Великого, остаточно визначилися головні династії сакської еліти — династія магакшатрапів Мату, Кшагарата тощо. Слід зазначити, що наразі відомі епіграфічні пам'ятки представників двох згаданих родів сакських магакшатрапів не датовані за Ерою Аза, і більше того, ані Аза, ані його наступників — Азіліса та Аза (II) у цих пам'ятках навіть не згадано — ані у посвяті Кшагарата Патіки, ані у посвяті Ясі Камуї. В обох пам'ятках згадується Май/Мога, в останній — «весь Сакастан».
Обидві наведені вище епіграфічні пам'ятки датуються першою чвертю I ст. н. е., і, ймовірно, відносяться до часу правління Азіліса.
Близько/до 15-16 рр. Азіліса наслідує Аз (ІІ). З цим царем царів пов'язано декілька подій, а саме: магакшатрапом Мату та чоловіком Ясі Камуї Раджувулою було захоплено та анексовано останнє Індо-грецьке царство регіону зі столицею у Сагалі; великим кшатрапом Чухса, який був доменом сакського роду Кшагаратів, стає племінник великого царя Зейоніс/Джигуньяса/Джигоніка (maharajabhrata Maṇigulasa putrasa Jihoṇikasa Cukhsasa kṣatrapasa); відбулася «велика девальвація» грошового срібла, вміст якого в монетному металі впав у певних зразках до 10 %, а з часом в минулому срібні монети взагалі почали карбуватися з міді.оглядово: А. Н. Горин. Н. Д. Двуреченская. КАТАЛОГ МОНЕТ КРЕПОСТИ УЗУНДАРА. San‘at. Ташкент. 2018
Окремої уваги заслуговує зображення вершника на монетах, які наразі пов'язують з Азом (II). На відміну від зображень на монетах Аза (І) Великого, вершник на монетах Аза (II) тримає у руці не списа, а, за різними інтерпретаціями, чи то жезл, чи то батіг. Якщо остання пропозиція є вірною, Coinindia особливо п'ята згори монета то це може бути інтерпретовано за відомим сюжетом з Геродота, коли скіфам, для перемоги над власними рабами, потрібно було облишити зброю та взяти до рук батоги, і такі натяки на абсолютизм, безумовно, не могли бути сприйняті сакською елітою.знов таки, у порівнянні з описом Геродота: «А царі скіфів, ледве почувши слово неволя, страшенно розлютилися.» Геродот, Мельпомена, 128
Наразі залишається невідомою політична ситуація у Сакастані в останні роки правління Аза (II). Відомо лише те, що у 30/31 р. царем царів Сакастану став представник іншої гілки правлячої династії, що походила з західносакських, суміжних з Парфією земель, на ім'я Гондофар.
Індо-скіфи та індо-парфяни. Гондофар (І). Парфянські війни. Розділення Сакастану між Парфянським та Кушанським царствами.
Гондофар (І).
Якщо належність Гондофара до сакської правлячої династії вже майже поза сумнівом, то власне його родовід залишається невідомим. В проміжок між експансією Аза Великого до Ґандгари та початком правління Гондофара виключно з нумізматичних джерел відомі декілька правителів «малого» Сакастану (Арахозія та Дранґіана), а саме: Чейрук Марзака (), неназваний «син бога» () та Танліс Майдата ().
Перший відомий за раритетними монетами (менше 10 одиниць). Титул сатрап вказує на його досить обмежену владу. Інколи припускають, що цей династ правив до Мая, але замалий обсяг інформації залишає будь-які припущення бездоказовими.
Монети неназваного «сина бога» імітують парфянські, та датуються близько 50-их років до н. е.
Чисельнішими є монети Танліса Майдати () та його дружини (чи матері (?)) пані Раггодеми (). Серед сакських монет до карбувань Танліса та Раггодеми з наразі відомих монет жінка зображалася лише одного разу — цариця Махена, дружина царя Мая. Тобто статус Раггодеми був достатньо високий. Ймовірно, вона виступала як співправителька Танліса. На деяких з монет Танліса та Раггодеми відомі пізніші надкарбування, на яких зображено правителя в шоломі та з написом Танліс. Ці надкарбування робилися під зображенням Раггодеми, не пошкоджуючи її обличчя. Висловлено припущення, що ці надкарбування зроблено не Танлісом Майдатою, а його гіпотетичним наступником Танлісом (II). Ці ж надкарбування можна побачити й на монетах низки Аршакідів — Міхрдата (ІІ), Готарза (І), Уруда (І), Сінатрука, Фрагата (III), Уруда (II), Фрагата (IV) та на згаданих вище монетах неназваного «сина бога», тобто час правління Танліса Майдати чи його гіпотетичного наступника Танліса (II) ймовірно обмежений останньою чвертю I ст. до н. е.
Початок правління Гондофара (Віндафарни) Великого датується 77 роком Ери Аза чи 30/31 р. (CKI 53).Одна з перших наразі відомих дій Гондофара, яка підтверджена нумізматичними джерелами, — повернення до влади у Чачі представників Кшагарата (монети представника цього сакського роду Абхіраки після тривалої перерви та тимчасового правління племінника Аза ІІ Джигуньяси/Зейоніса). Найближчим часом Абгірака (Айбірака) захоплює Саураштру та Малаву, заснувавши нову сатрапію, яка перебувала у певній залежності від Гондофара (I). Наразі добре відомі монети як Кшагарата кшатрапа переможного Абгіраки (Kaharatasa katarapasa jayatasa Abhirakasa), так і його наступників — Бхумаки та Нагапани.
Наступною відомою подією, яка відноситься до часів Гондофара, був заколот парфянської шляхти проти царя Артабана у 36 році. Очолював цей заколот Абдагаз. Можливо цим Абдагазом був племінник Гондофара, який з часом наслідуватиме йому як цар царів Сакастану. Спочатку заколотники поширили свою владу майже на всю Парфію. Але досить швидко частина заколотників, не бажаючи нового значного підсилення представників Сурена та «заздрячи їм», порушила погоджені домовленості, та відправила посланців до Артабана, обіцяючи йому підтримку у разі повернення. Neilson C. Debevoise. A Political History of Parthia. Chicago. University of Chicago Press, 1938. Tac. Ann. 6.44.(1) Нумізматичним підтвердженням участі саме індо-скіфів/індо-парфян у цих подіях є той факт, що «монети Артабана II переважають серед парфянських монет, перебитих Гондофаром.» Parthia.com. Overstrike #1
Примітки