Біоми напіввічнозелених сезонних тропічних лісів — тип біому з деревами, що скидають листя на сухий період (близько 4-5 місяців). Поширені в основному в Південній і Південно-Східній Азії (Індостан, Індокитай, півострів Малакка), на північному сході о. Ява. Зустрічаються в Австралії, Центральній Америці та Африці.
Відмітна особливість цих субекваторіальних і тропічних лісів — різко виражена зміна сухого і вологого сезонів при загальній значній кількості річних опадів (1500–2000 мм), що перевищує величину випаровуваності.
Там, де тривалість сухого і вологого періодів приблизно однакова, сезонність проявляється так само, як у листопадних лісах помірної зони, причому «зима» тут відповідає сухому сезону. Наприклад, у сезонному лісі Панами великі дерева, що підносяться над пологом, втрачають листя під час сухого сезону, а пальми та інші дерева з нижніх ярусів зберігають листя (звідси термін «напіввічнозелений»). За своїм видовим багатством сезонні тропічні ліси займають друге місце після дощових лісів.
Ґрунти Ґрунти червоні фералітні.
Рослинність Видовий склад рослинності менш різноманітний, ніж в дощових тропічних лісах; нерідко деревостани утворені одним видом. Деревостой більш низький і розріджений; листи дрібніше. Листопад зазвичай відбувається перед муссонними дощами. Оскільки ці ліси більш розріджені порівняно з дощовими, в них формується зімкнутий трав'яний покрив, в якому переважають однорічними, а в більш сухих лісах — дика цукрова тростина.
Тваринне населення Зазвичай в цих лісах добре виражений підстилковий горизонт, який дає притулок різним споживачам опалої фітомаси. Найважливішою групою сапрофагів є терміти. Висота термітників нерідко досягає 2-3 м, а у виняткових випадках — 9 м і діаметр до 30 м. Втім, найчастіше «фон» утворюють порівняно невеликі башточки, що виступають з-під землі не більше ніж на 1 м. На площі 1 га тут налічують від 1-2 до 2000 термітників.
Зростає частка тварин, приурочених до ґрунтово-підстилкового і до трав'янистого ярусів. Це відноситься до наземних молюсків, саранових і гризунів. Наявність запасу висококалорійних підземних органів відразу ж призводить до появи риючих гризунів. Рясне плодоношення злаків і інших рослин з дрібним насінням зумовлює збільшення чисельності зерноїдних птахів. У першу чергу це стосується ткачикових і вівсянок. Серед мурашок в помітній кількості з'являються види, що харчуються насінням трав (мурахи-женці).
Перехід багатьох термітів до проживання в міцних вежах-термітниках аж ніяк не захищає їх від спеціалізованих споживачів. В Азії це панголіни (ящери), в Америці — мурахоїди, в Австралії — сумчастий мурахоїд.
Гетеротрофи вищих порядків переважають серед амфібій і рептилій, вельми багато представлених у напіввічнозелених сезонних тропічних лісах. Зазвичай ці тварини найбільш активні в дощовий сезон. Багато хто з них посуху переживають без їжі, зарившись в ґрунт або сховавшись в який-небудь притулок. Є спеціалізовані термітофіли (амфісбени, сліпозмійки, деякі сцинки); є багато деревних форм. Деякі деревні амфібії (квакші, веслоноги та ін.) в сезон дощів живуть серед високих стебел злаків.
У складі тваринного населення в цілому переважають лісові види, що живуть в суміжних ландшафтах ( макаки і гібони, тигр, леопард, ведмеді, олені, різноманітні лісові птахи, комахи, в річках — крокодили, видри та ін.) Характерні наземні п'явки, існуючі завдяки високій вологості.
У порівнянні з дощовими тропічними лісами в сезонних тропічних лісах різко збільшується рухливість тварин. Тут спостерігаються регулярні добові переміщення між ярусами, між деревними і трав'янистимиугрупованнями, переходи на водопій тощо Типові також сезонні кочівлі великих травоїдних, птахів, метеликів і стадних видів саранових.
Мігруючі види птахів, що гніздяться в помірних широтах і зимують в тропіках, зосереджуються тут і в саванах, але уникають вологих тропічних лісів. Це зумовлено тим, що в жорстких умовах середовища, які вимагають особливих пристосувань до переживання несприятливих сезонів, «заповнення» екологічних ніш менш щільне, ніж у гілеї.
В Австралії зона напіввічнозелених лісів зайнята евкаліптовими і акацієвими світлими двоярусним лісами, подібними до листопадних. У сухий сезон добре розвинений злаковий покрив висихає, але евкаліпти зберігають зелене листя.
Див. також Біогеографія
Ресурси Інтернету Полувечнозеленые сезонные тропические леса Біоми Землі — сезонні тропічні ліси