40-мм автоматична зенітна гармата Бофорс L60 () — автоматична зенітна гармата розробки шведської компанії Bofors 1930-х років, що набула значного поширення і стала однією з найпопулярніших зенітних автоматичних гармат середнього типу в збройних силах багатьох країн з часів Другої світової війни і досі. Більшість гармат перебувала в різній якості на озброєнні армії західних союзників, а також деякі захоплені системи використовуються країнами Осі. Подальшою вдосконаленою моделлю успішної артилерійської системи стала зенітна гармата Bofors L70.

Історія розробки та служби

У 1922 році військово-морський флот Швеції придбав у «Віккерс» кілька 40-мм гармат QF 2 pounder Mark II в якості зенітних гармат. Але незабаром шведське морське командування звернулося до компанії «Бофорс» з пропозиціями до розробки заміни британській гарматі, незадоволення характеристиками якої висловлювали моряки. Наприкінці 1928 року «Бофорс» підписав контракт. «Бофорс» випустив дослідний зразок гармати, що являла собою зменшену версію 57-мм напівавтоматичної гармати, основного корабельного озброєння шведських міноносців, розробленої ще наприкінці XIX століття компанією «Фіншпанг» ().

1929 році почалися перші випробування автоматичної гармати, однак артилерійська система мала чимало недоліків, головним з яких була проблема з подачею боєприпасів для підтримання необхідної швидкострільності. Лише у листопаді 1931 року після тривалих модернізацій та глибоких змін нарешті автоматична гармата досягла визначених характеристик, зокрема система вела вогонь зі швидкість 130 пострілів на хвилину. 21 березня 1932 року прототип гармати був представлений представникам комісії шведських ВМС. Однак роботи з удосконалення тривали аж до жовтня 1933 року, доки гармата не була прийнята шведськими військовими та не допущена до серійного виробництва. Але шведи не поспішали з прийняттям новітньої зброї на озброєння, в цьому їх випередили Королівські голландські та Польські ВМС, які замовили L60 ще у липні 1933 та у травні 1934 року відповідно. Шведський флот отримав на свої підводні човни типу «Шьолеюнет» у липні 1936 року.

Автоматика гармати засновувалася на використанні дії віддачі рухомого ствола. Всі дії, необхідні для здійснення пострілу (відкривання затвора після пострілу з екстрагуванням гільзи, зведення ударника, подача снарядів у патронник, закривання затвора і спуск ударника) здійснювалися автоматично. Вручну здійснювалося прицілювання, наведення гармати і подача обойм зі снарядами в магазин.

Гармата випускала фугасний снаряд вагою 900 грамів (2,0 фунта) зі швидкістю 900 м/с (2960 футів/с) з пострілу 40 × 311. Темп стрільби зазвичай становив близько 120 пострілів на хвилину (2 постріли на секунду), що дещо зростав, коли стволи були ближче до горизонту, оскільки сила тяжіння сприяла подачі з верхнього магазина. Практична скорострільність була ближчою до 80–100 пострілів на хвилину, оскільки снаряди подавалися в казенну частину з чотирьох обойм, які потрібно було замінити вручну. Максимальна досяжна стеля становила 7200 м (23600 футів), але практичний максимум становив близько 3800 м (12500 футів).

Замовлення 40-мм автоматичних гармат Bofors L60Gander, стор. 15 РікМісяцьКраїнаВерсія для СВВерсія для ВМССтаціонарніОдноствольніДвоствольні 1932 Березень — 1 — — 1933 Липень — — 5 — 1934 Травень — — 2 — Жовтень — 2 — — Грудень — — 4 — 1935 Липень 8 — — — Серпень 8 — — — Грудень 60 — — — 1936 Січень — 8 6 — Лютий 20 — — — Квітень — 3 — — Жовтень — 2 — — Листопад — — — 58 Грудень 72 — — 32 — — — 12 1937 Травень 100 — — — Серпень 60 — — — Вересень — — — 8 34 — — — Листопад 1 — — — 1938Березень 50 — — — 32 — — —Квітень 52 — — — 8 — — — Травень 48 — — — Липень 68 — — — Листопад 80 — — —Грудень 100 — — — 30 4 2 — — — 22 — 1939 — — 16 53 106 — — — — — — 2 179 — — — — — 24 — 21 — — — 25 — — — 54 — — —

Варіанти 40 mm L/43 — варіант 40-мм зенітної гармати для підводних човнів з висувним кріпленням та з використанням боєприпасів з низьким зарядом 40 mm L/60 — версія гармати, що використовувала боєприпаси 40x311mmR. Використовувалася як основне озброєння американських зенітних самохідних установок М19 та M42 Duster. З 1960-х років використовувалася як бортова зброя ганшипів Lockheed AC-130 40 mm L/70  — модернізований варіант L/60, що використовував потужніші боєприпаси 40×365R, з швидкострільністю до 240 постр/хв. Основне озброєння шведських БМП Strf 90, американських ЗСУ M247 Sergeant York, сербських PASARS-16, італійських корабельних зенітних установок DARDO тощо

Країни-експлуатанти

Південний В'єтнам

Див. також 40-мм корабельна гармата Vickers QF 2 pounder Mark II 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt 102-мм корабельна гармата QF 4 inch Mk XVI 20-мм зенітна гармата «Ерлікон» 130-мм зенітна гармата КС-130 76-мм корабельна гармата OTO Melara

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

40-mm Automatic Gun M1 (AA) and 40-mm Antiaircraft Gun Carriages M2 and M2A1 TM 9-252 40 MM Antiaircraft Gun, OP 820, 1943 : Navy Service Manual placed online courtesy of Historic Naval Ships Association Data and spec comparison of various marks of Bofors 40mm L/60 Bofors 40mm L/60 Anti-aircraft Gun: Armed Forces Worldwide Cheered This Pom-Pom Replacement History of the Americanization of the Bofors 40mm Automatic Antiaircraft Gun 40mm/56 Bofors Medium Antiaircraft Gun Автоматическая пушка L-60 фирмы «Бофорс» Bofors 40 mm/60 (1.57") Model 1936 (40-мм зенитка Бофорс)

Література Campbell, John. Naval Weapons of World War Two. Annapolis: Naval Institute Press, 1985. ISBN 0-87021-459-4. Gander, Terry. The Bofors Gun . — Barnsley, South Yorkshire: Pen & Sword Military, 2013. — 259 p. — ISBN 978-1-78346-202-5. Bishop, C (ed.) 2002, Encyclopaedia of weapons of World War II, MetroBooks, New York.