Лео́нтій Святосла́вович Мартиню́к (* 22 липня 1971 — , Львів) — український політик та політтехнолог. Народний депутат України 7-го скликання. Заступник голови ВО «Свобода» з питань зв'язків із громадськістю. Один із натхненників молодіжного націоналістичного відродження в Україні на початку 1990-х років. Співавтор символу українських правих сил «Ідея Нації», який став частиною айдентики СНПУ, «Патріот України», Соціал-Національної Асамблеї (СНА), «Азовського руху» та 3-ї окремої штурмової бригади (нині 3-а окрема штурмова бригада).

Біографія Народився у волинській родині. Дід Леонтій Мартинюк — чотар УПА. Дід по мамі загинув у російській тюрмі.

Виріс у Львові, займався біатлоном. Гітарист рок-гурту «Дивні». Працював менеджером з реклами ТОВ «Сфера сім», розвиваючи навички політичної пропаганди.Займався біатлоном, гопаком, ходив у Карпати. Навчався на художника по склу, працював дизайнером, писав поетичні тексти та вірші.

З кінця 1980-х років Мартинюк активно займався вихованням патріотичної молоді, ставши одним із лідерів студентського націоналістичного руху. Брав участь у Революції на граніті 1990 року та обох Майданах (2004 і 2013–2014 років).

2010—2012 — депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода».

На парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом України від ВО «Свобода» (№ 11 у списку), призначений заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Серед помічників — відомий блогер Олександр Аронець.

Політична кар'єра На початку 1990-х років Левко Мартинюк став співзасновником Соціал-Національної партії України (СНПУ), де відігравав роль «сірого кардинала» — стратегічного радника та ідеолога. Він також долучився до створення товариства «Патріот України» (ПУ), яке згодом стало одним із ключових осередків націоналістичного руху. Ці організації стали платформами для молодіжного націоналістичного ренесансу, об’єднуючи активістів навколо ідей національного відродження та опору радянській спадщині.

У 2004 році СНПУ трансформувалася у Всеукраїнське об’єднання «Свобода», де Мартинюк продовжив діяльність як ключовий політтехнолог. Розроблена ним стратегія виборчих кампаній сприяла успіху партії на парламентських виборах 2012 року, коли «Свобода» вперше сформувала націоналістичну фракцію у Верховній Раді України. Мартинюк був обраний народним депутатом VII скликання за списком № 11. У парламенті обіймав посаду заступника голови Комітету з питань культури і духовності.

У 2010–2012 роках Мартинюк був депутатом Львівської обласної ради від ВО «Свобода». Як заступник голови партії з питань зв’язків із громадськістю, він координував PR-стратегію, консультував лідера Олега Тягнибока та впливав на ключові рішення. Мартинюк уникав публічності, воліючи працювати в тіні, але його поради щодо стратегічних питань партії були неоціненними.

Внесок Левко Мартинюк вважається одним із архітекторів сучасного українського націоналізму. Він був натхненником молодіжного руху 1990-х, який поєднував культурну, спортивну та політичну активність для формування нової еліти. Як митець і дизайнер, Мартинюк співавторствував над символом «Ідея Нації» (монограма «І» та «N» у стилізованій формі, що символізує єдність ідеї та нації). Цей символ став невід’ємною частиною айдентики правих організацій: від СНПУ та ПУ до СНА, «Азову» та 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Він також автор символіки ВО «Свобода».

Мартинюк залишив слід у розвитку політичної пропаганди, працюючи менеджером з реклами в ТОВ «Сфера сім», де набув навичок, які згодом застосував у націоналістичному русі. Його стратегічний підхід допоміг «Свободі» стати впливовою силою, протистоячи проросійським впливам у парламенті.

Смерть Леонтій Мартинюк помер 28 листопада 2025 року у Винниках (поблизу Львова) на 55-му році життя після тривалої важкої хвороби. За словами сестри Ольги Вовкогон, він волів би загинути на фронті, а не від хвороби. Парастас відбувся 29 листопада 2025 року о 18:00 у каплиці церкви Святих Володимира і Ольги (Винники, вул. Жупан, 4а). Чин похорону пройшов 30 листопада о 13:00 від тієї ж церкви, поховання — на новому цвинтарі у Винниках.

Смерть Мартинюка спричинила хвилю скорботних повідомлень від колег. Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок назвав його «відданим патріотом, націоналістом, митцем і стратегом». Олександр Аронець пригадав Мартинюка як «легендарного сірого кардинала СНПУ і Свободи».

Див. також

Український націоналізм ОУН

Примітки

Посилання Пам'яті Леонтія Мартинюка (1971—2025) Сайт Верховної Ради України