Видибо́р — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 653 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація Село розташоване за 15 км від Черняхова та 15 км від найближчої залізничної станції Горбаші.
Населення У 1784 році налічувалося 162 жителі, у 1863 році — 372 жителі.
За довідником 1885 року в селі мешкало 507 осіб, налічувалося 73 дворових господарства, за Географічним словником Королівства Польського, в селі проживало 635 мешканців.
Наприкінці 19 століття в селі проживало 795 осіб, з них 396 чоловіків та 399 жінок, дворів — 158.
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 949 осіб, з них: православних — 881, чоловіків — 463, жінок — 486.
На початок 1970-х років село мало 349 дворів із населенням 1 200 осіб.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 824 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 653 особи.
Історія Село виникло у 1606 році. Селяни брали участь у визвольній війні 1648—54 років. Наприкінці 16 — початку 17 століть селом володіли Лемеші. У 1618 році власником села був Василь Тиша-Биковський, батько Федора Тиші-Биковського — тоді село зазнавало грабунків від організованих загонів гультяїв. Від 1618 року претензії на володіння селом претендували Іван Головня, його сестра Полонія Давидовська, крім них Василь, Олександр та інші Тиша-Биковські. У 1628 році село, разом із Корчовим, Федорівкою, Стовпнями та Добринем, належало Якову Лемешу. Станом на 15 червня 1650 року, внаслідок козацьких грабунків у селі залишилося лише 12 дворів, решта люду розбіглося.
У XVIII столітті село Видибор припинило існування, і на його місці фіксувалося безлюдне урочищеhttps://subota.online/arkhivni-dokumenty-rozkryly-iak-u-xviii-stolitti-znykla-chajkivka-na-zhytomyrshchyni/ Архівні документи розкрили, як у XVIII столітті зникла Чайківка на Житомирщині / Кисиленко В. // Інтернет-видання "Субота". - 2026. - 19 вересня. Нинішнє поселення Видибор - нове, що виникло на місці старого у тому ж столітті.
Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що було у посесії Вигури, який платив з 14 халуп 2 злотих і 5 грошів до замку та 8 злотих і 20 грошів до скарбу. У 1784 році селом також володів овруцький земський писар Венедикт Вигура. У 1831 році належало до власности Станіслава Галецького, від якого Видибор з Коростилівкою й Слобідкою конфісковано до казни через участь у повстанні. У 1784 році вже була дерев'яна церква, час будівництва якої невідомий, про що зазначено у візитації Радомисльського деканату.
У середині 19 століття — село Радомисльського повіту Київської губернії, за 30 верст від Радомисля, за 2 версти від кордону з Волинською губернією. Лежало в низовині з піщано-глинистим помірно родючим ґрунтом, оточене борами та дрібним лісом. У 1864 році відреставровано церкву та дзвіницю. До парафії належали села Коростилівка (2 версти), Свидя (1 верста), Жадьки (6 верст) та Осівка (12 верст). Селянам, у кількості 177 ревізьких душ, наділено 1 294 десятини землі зі сплатою 943 руб. та 75 коп. щороку.
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Горбулівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Були церковна парафія, заїзд, лавка.
Наприкінці 19 століття — державне село Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станція — 25 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 33 версти, поштової земської станції в Облітках — 18 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У селі числилося 2 101 десятина землі, з них селянам належало 1 324 десятини, іншим прошаркам населення 725 десятин, церкві — 52 десятини. Господарство велося за трипільною системою. В селі були православна церква, церковно-парафіяльна школа, 3 водяні млини, кузня, хлібна комора. Пожежний обоз складався з 3 бочок та 4 багрів.
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Видиборської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи; адміністративний центр ради.
На фронтах Другої світової війни воювали 220 селян, з них 93 загинуло, 157 нагороджено орденами й медалями. На їх честь на братській могилі встановлено пам'ятник.
В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 800 га земель, з яких 3 200 га — рілля. Напрямок: льонарсько-картоплярський з хмелярством та м'ясо-молочним тваринництвом, мало допоміжні підприємства — млин та пилораму.
В селі були середня школа, будинок культури, 2 бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, 2 сільмаги, 2 майстерні побутового обслуговування, дитячий садок-ясла. За трудові досягнення 103 селян нагороджені орденами й медалями СРСР.
21 січня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 36 «Про виконання Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 21 січня 1959 року про ліквідацію Базарського і Потіївського районів Житомирської області», село, в складі сільської ради, передане до Черняхівського району Житомирської області.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Видиборської сільської ради включено до складу Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Відомі люди Гербеда Ніна Оксенівна ( 1953) — депутат Верховної Ради УРСР 10-го та 11-го скликань. Когут Василь Іванович ( 1946) — освітянин, радянський партійний та український профспілковий діяч.
Примітки
Посилання Погода в селі Видибор