Ме́льник Ві́ктор Іва́нович (5 жовтня 1958; Краснопілка Уманського району Черкаської області) — український поет, прозаїк, перекладач, літературний критик. Член Національної спілки письменників України (1996), Асоціації українських письменників (1997).5 жовтня 2013 р. — 55 років від дня народження Віктора Івановича Мельника // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2013 року: хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. О. Ю. Антонюк; відп. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2012. — С. 229—230.

Біографія Народився 5 жовтня 1958 р. у селі Краснопілка Уманського району на Черкащині. 1968 р. разом з матір'ю переїхав до с. Шарин, а 1969 р. до с. Ладижинка того ж району, де 1975 р. закінчив десятирічку. Відтак поїхав до Вінниці, де вступив на радіотехнічний факультет політехнічного інституту. Після першого курсу залишив навчання і вступив на відділення української мови і літератури філологічного факультету Вінницького педагогічного інституту.Віктор Мельник // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 249—262: портр.

У 1978—1980 рр. проходив військову службу в залізничних військах — спершу неподалік від м. Горького (теперішнього Ніжнього Новгорода, РФ), потім на Далекому Сході, в м. Свободний Амурської області. Під час служби активно співробітничав з редакцією багатотиражної газети військової бригади «Солдатская доблесть», друкувався в газеті Далекосхідного військового округу «Суворовский натиск». З червня по грудень 1980 р. після звільнення з армійської служби працював на Колимі в Магаданській області в геологорозвідувальній експедиції радіометристом, трактористом, помічником бурового майстра. З початку 1981 року повернувся до Вінниці, працював у Коло-Михайлівській восьмирічній школі, Вінницькому районному будинку піонерів, редакції газети «Колгоспна зоря», редактором в обласній науковій бібліотеці ім. Тімірязєва, на радіоламповому заводі.

У 1984 році закінчив навчання в педагогічному інституті. У 1986—1992 та 1994—1998 рр. працював кореспондентом обласної газети «Комсомольське плем'я» (згодом «Панорама») та в ін. регіональних і центральних газетах, таких як: «Вінницька газета» (1993—1994), «Вінницькі відомості» (1997—2003), «День» (1999). Співзасновник і редактор літературно-художнього журналу «Згар» (2000—2003). У 2004—2010 рр. — власний кореспондент газети «Україна молода» у Вінницькій області.Мельник Віктор Іванович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 145. У 2012 р. — заступник редактора газети «Українська доля», прес-секретар Дніпровського екологічного прокурора, старший науковий співробітник Книжкової палати України ім. Федорова. У 2014 р. — старший науковий співробітник Вінницького обласного художнього музею. У 2015 р. — заступник головного редактора газети «Літературна Україна». У 2016 р. — редактор Радіокомпанії «Місто над Бугом». З грудня 2014 р. — секретар Національної спілки письменників України з регіональної політики, з вересня 2016 р. по листопад 2018 р. — перший заступник голови Національної спілки письменників України, з листопада 2018 р. — секретар Національної спілки письменників України.

Літературна діяльність Перші вірші були надруковані 1975 року в газеті «Уманська зоря». Публікувався в періодиці, написавши майже чотири сотні тільки літературно-критичних статей, рецензій, передмов. Автор і упорядник понад трьох десятків книжок і кількох перевидань.Поетичні збірки: «Просто вірші» (1991), «Вишуки» (1992, 2008), «Вибрані ночі» (1999, 2006), «Ескізи на воді» (2011), «Трильярди сонетів» (2011); «Будиночок з вікнами в ліс» (2018), «На тисячах дзеркал. Вибрана лірика» (2018), «Під Вітошею. Поезії. Переклади» (2019), «И все-таки еще во что-то верить» (2020), «Зустріч на перехресній станції» (2020, спільно з О. Єрмолаєвим, О. Коваленком, В. Лазаренком, М. Пасічником), "Серед суєти" (2023), "Сонетрі. З авторськими коментарями" (2026); книги віршованих літературних пародій «Кнопки для крісел» (1994) та «Браття во хвості» (1997); детективний роман «Двійник невідомого контрабандиста» (2005); історико-літературні книжки «Тор Ланге. Життя і творчість» (2001), «І звук моїх поез ущухне в далині»: кілька фрагментів історії літератури" (2021); літературно-критичні книжки: «Віддзеркалення» (2006), «Рефлекси» (2009), «Відближення» (2010),; документальні, публіцистичні та есеїстичні книжки: «Долі в інтер'єрі історії» (2006), «В пам'яті авторучки» (2007), «Тридцять кримінальних історій» (2007), «П'ятдесят кримінальних історій» (2008), «Мешканці вибуху»(2010), Сторінки 294—295. «Силуети на кольоровому тлі» (2011), «Літературними стежками Поділля» (2014), «Книга розмов. Письменницькі інтерв'ю» (2021), "Вибране з неопублікованого" (2023).

Упорядник книг: Микола Трублаїні. «Великим сибірським шляхом. Вибрані публікації 20-х років» (2000), Тор Ланге. «Під небом Еллади» (2000), Біографія В. Мельника на сайті ВОО НСПУ Лариса Гринюк. «Многоцветье. Стихи» (2012, спільно з Л. Понз), Юрко Гринюк. «У кровавому танку. Вибране» (2016), Петро Крижанівський. «У Чорнокуті. Новели» (2011, друге видання (доповнене) 2017), Валер'ян Тарноградський. «Вкраїно, мати дорога… Вибрані поезії» (2018), Тор Ланге. «Из путешествий по Юго-Востоку. Путевые очерки» (2020), Юрій Бондаренко. «Останній танк. Повісті, оповідання, нариси» (2022), Болеслав Буяльський. "Статті. Спогади" (2024), Болеслав Буяльський. "Статті. Листи" (2025), Михайло Потупейко. "На шляху творчого зростання. Статті" (2025), Ліна Мельник. "В театрі життя. Статті. Інтерв'ю. Переклад" (2026) "Перші стежини. Літературна студія "Червоні вітрила, 1970-ті" (2026). Автор перекладів з англійської, німецької, шведської, данської, чеської, польської, латиської, болгарської, грузинської, білоруської, російської, сербської, словенської, хорватської, румунської, іспанської мов. Окремими виданнями у його перекладі вийшли: з англійської — книга Джона Фаулза «Арістос» (2003), з білоруської — збірка сонетів Фьодара Ястраба «Мозаїка буття» (2013), з болгарської — книга Валері Петрова «П'ять казок» (2021), збірки поезій «Сезони душі» (2014) та афористики «Голки вві сні» (2017, спільно з М. Мартинюком) Анжели Димчевої, збірки поезій Бойки Драгомірецької Animal Planet (2014) та «Читання піску» (2017, спільно з М. Мартинюком), Любомира Левчева «Повільний марш» (2019), Івайла Балабанова «Час для любові» (2020), Хайрі Хамдана «Одного життя недосить» (2020), Захарі Іванова «Крізь вічко замка» (2020), Бояна Ангелова «Мілини світанку» (2021), Ради Добріянової "Формула серця (2021), Николи Герджикова "Життєпис" (2023), Ахмета Еміна Атасоя "Життя на перехресті" (2026), детективний роман для дітей Юлії Спиридонової "Кристьо, приватний детектив. В Нижній землі" (2023), драматургічна книжка Христо Бойчева "Феномен" та інші п'єси" (2026), з чеської — збірка поезій Броніслави Волкової «Неприналежність» (2014), з польської — збірки поезій Марека Вавжинського «На маргінесах» (2015), Божени Боби-Диги «завтра сьогодні вчора» (2017, спільно з К. Девдерою, М. Мартинюком, Ю. Починок), Міхала Заблоцького «Яновська» (2021), Гаррі Дуди "Na oczach świata / У світу на очах" (2022, білінгва), поетична драма Юліуша Словацького "Кордіан" (2024), з російської — збірка поезій Валерія Латиніна «Сповідь побічного сина» (2014), з хорватської — збірка поезій Діани Буразер «Час, який нам залишається» (2015), з латиської — збірка поезій Мари Заліте «Дума про сонце» (2021), повість Яниса Акуратерса "Літо юного наймита" (2023). Поезії перекладались на англійську, арабську, турецьку, іспанську, болгарську, польську, грузинську, чеську, російську, хорватську, македонську, білоруську мови. 2013 р. в Болгарії у перекладі на болгарську вийшла книжка «Ескізи на воді» («Ескизи върху водата»).

Нагороди і почесні звання Лауреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (1995), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (1998), ім. Михайла Коцюбинського (2006), івано-франківської літературної премії ім. Ярослава Дорошенка (2013) за книгу «Трильярди сонетів». Нагороджений «Золотою медаллю української журналістики» Національної спілки журналістів України (2010). Диплом і медаль М. Ю. Лермонтова «За подвижницьку перекладацьку діяльність і популяризацію слов'янської поезії» правління Московської міської організації Спілки письменників Росії (2015). Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Євгена Гуцала (2016). Літературна премія імені Павла Тичини 2018 р. за збірку «Будиночок з вікнами в ліс». Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2020). Літературна премія в галузі художнього перекладу імені Миколи Терещенка за переклад книжки Івайла Балабанова «Час для любові» (2020). Грамота Верховної Ради України (2020). Всеукраїнська літературна премія імені Агатангела Кримського за переклад книг Яниса Акуратерса "Літо юного наймита" та Юлії Спиридонової "Кристьо, приватний детектив. В Нижній землі" (2026).

Переклад на українську книги Джона Фаулза «Арістос» (2003) став «Книжкою року» України в номінації «Софія» (Сучасна філософія та гуманітаристика). Сторінка Віктора Мельника на сайті видавництва «Теза» Поетична збірка «Трильярди сонетів» (2011) включена до «Книги рекордів України» за «унікальну експериментальну спробу розширити до універсалізму традиційний поетичний арсенал класичної форми сонета».

Ця збірка складається з чотирнадцяти сонетів із єдиною системою римування. Особливістю цих творів є взаємозамінність рядків: кожен із них у будь-якому сонеті можна поставити на відповідне місце будь-якого з інших тринадцяти сонетів. Таким чином число комбінацій — усіх можливих сонетів, складених завдяки таким перестановкам, становить 11 112 006 825 558 016 — понад 11,1 квадрильйона. Свого часу, у 1961 році, французький поет Ремон Кено опублікував книжку «Сто тисяч мільярдів поезій», написану за таким самим принципом. Число можливих комбінацій творів у ній становить понад сто трильйонів.

Сам Віктор Мельник так висловився про свою книжку «Трильярди сонетів»:

Примітки

Джерела і література Рецепції: про творчість Віктора Мельника. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2021. 460 с.  — С. 133—137. Біографія В. Мельника на сайті ВОО НСПУ Сторінка В. Мельника на сайті «Поезія і авторська пісня України» Віктор Мельник // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 249—262: портр. 5 жовтня 2013 р. — 55 років від дня народження Віктора Івановича Мельника // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2013 року : хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. О. Ю. Антонюк; відп. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2012. — С. 229—230. Мельник Віктор Іванович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 145. Біографія В. Мельника на сайті «Слово» Біографія В. Мельника на сайті «Інформаційна Вінниччина» З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 221—222. Сторінки 294—295. Сторінка Віктора Мельника на сайті видавництва «Теза» Сторінка В. Мельника на Форумі видавців Дзюба, Сергій. «Світ розламавсь, як світло об кришталь» [Про книгу Віктора Мельника «Трильярди сонетів» // Українська літературна газета. — 2013. — № 18 (102). — 6 вересня. Українські письменники відчули тепло «Слов'янських обіймів». Про участь В. Мельника у фестивалі «Слов'янські обійми-2013» в Болгарії // Укр.літ. Портал сучасної української літератури Видали книгу, прочитати яку не вистачить життя! [Про книгу Віктора Мельника «Трильярди сонетів» // Високий замок. — 2012. — 15 жовтня. Сегеда, Ю. Історія живе в архівах [Текст]: [письменник і журналіст В. Мельник видав книгу нарисів «Долі в інтер'єрі історії» про долі неординарних, але призабутих постатей з історії нашого краю] // Вінниччина. — 2007. — 2 жовтня. — С. 3.