о. Володи́мир Громни́цький (11 серпня 1862, Красне, нині Калуського району — 23 листопада 1938, Тернопіль) — український греко-католицький священник, крилошанин, реліґійний, громадський діяч. Член-засновник Міщанського братства. Батько сотника УГА, команданта залізничної станції в Тернополі періоду ЗУНР Ісидора Громницького.
Життєпис Народився 11 серпня 1862 року в селі Красне, Калуського повітуЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 152: Анкети священиків з прізвищами на букву «Г», том ІІІ і останній, арк. 9., нині Калуського району Івано-Франківської області, Україна.
Висвячений 15 березня 1885 року. Після висвячення був священником на парафіях у Лисятичах (1885—1888) і Журавні (1888—1889), рік служив адміністратором парафії в ЖуравніBlazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. II: Clergy and Religious Congregations. — P. 152. — ISBN 966-518-225-0. .
У 1890 році став священником на Тернопільській парафії УГКЦ (до 1893), а 1895 року її очолив (від 1893 року, після смерті отця-декана Василя Фортуни був її адміністраторомBlazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. I: Administration and Parishes. — P. 760. — ISBN 966-518-225-0. ). Довголітній парох парафії при церкві Різдва Христового в Тернополі. Брав участь в організації та роботі українських товариств. Як голова філії товариства «Рідна школа» сприяв діяльності освітніх установ: дівочої ґімназії, учнівської бурси, філії товариства «Просвіта», Руського та Педагогічного товариств, «Української бурси», «Міщанського братства» (член-засновник 1890 рокуМіщанське братство, частина 1 (бл. 10:29)., голова у 1895—1921 роках) Марійської дружини тощо.
1914 року заарештований російськими окупантами, був на засланні в Росії. В тернопільській парафії запровадив Богослужіння до Серця Ісусового, реколекції, акафісти, Служби Божі для міщан, учнів шкіл, гімназії. Придбав ділянку (на сучасному бульварі Тараса Шевченка) для будівництва парафіяльної церкви (не встиг здійснити задуму).
15 квітня 1899 року в Тернополі цісарсько-королівський окружний суд зареєстрував перше на Поділлі «Повітове товариство кредитове» (був одним з ініціаторів створення).
18 листопада 1918 року в Середній церкві приймав присягу на вірність Українській державі (ЗУНР) співробітників окружної військової команди Тернополя та командирів підпорядкованих їй частин.
Віце-декан (1898—1901), адміністратор (1901—1902) і декан Тернопільського деканату УГКЦ (1901—1927); почесний крилошанин (1903—1938) і член Львівської митрополичої консисторії УГКЦ (1927—1938).
Похований на Микулинецькому цвинтарі Тернополя в родинному гробівціНеподалік Е. Мишковського, біля могили Чумаків..
Пам'ять Одна з вулиць Тернополя названа його ім'ям.
18 жовтня 2020 року на честь отця Громницького у Тернополі на території історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка встановлено пам'ятник.
Примітки
Джерела Гулько, Я. Меценат, просвітитель, церковний діяч // Тернопіль вечірній. — 2008. — 28 серп. — 2 верес. — С. VI (Тернопіль, якого вже немає). Гулько, Я. Найвидатніший церковний діяч і просвітитель міста // Місто. — 2013. — № 18 (30 квіт.). — С. 15. — (Невідомий Тернопіль).
Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90. Мороз, В. Він піднімав Тернопіль // RIA плюс. — 2013. — № 5 (30 січ.). — С. 19. Мороз, В. «Многая літа» співала тисяча осіб // RIA плюс. — 2016. — № 50 (14 груд.). — С. 19. — (Ретро).
Посилання Священик, який піднімав Тернопіль Церква Різдва Христового. (Середня).