Істо́рія шту́чного інтеле́кту (ШІ, ) почалася у стародавньому світі, з міфів, оповідань та чуток про створення штучних істот, яких майстри обдарували розумом чи свідомістю. Зерна сучасного ШІ заклали філософи, які намагалися описати процес людського мислення як механічне маніпулювання символами. Ця робота досягла найвищої точки винайденням у 1940-х роках програмованого цифрового комп'ютера, машини, що ґрунтується на абстрактній сутності математичного міркування. Цей пристрій та ідеї в його основі надихнули невелику групу науковців почати серйозно обговорювати можливість побудови електронного мозку.
Алан Тюрінг був першим, хто здійснив істотні дослідження в галузі, яку він називав машинним інтелектом (). Галузь дослідження ШІ заснували на , проведеному в кампусі Дартмутського коледжу в США влітку 1956 року. Ті, хто відвідали той семінар, стали лідерами досліджень у галузі ШІ на десятиліття вперед. Багато хто з них прогнозували, що машина з інтелектом, рівносильним людському, з'явиться не більше, ніж за покоління, і їм виділили мільйони доларів для втілення цього бачення.
З часом стало очевидно, що дослідники дуже сильно недооцінили складність цього проєкту. 1974 року, у відповідь на критику з боку Джеймса Лайтгілла та під тиском конгресу, уряди США та Великої Британії припинили фінансування неспрямованих досліджень щодо штучного інтелекту, і наступні складні роки стали відомі як «зима ШІ». Сім років потому візіонерська ініціатива японського уряду надихнула уряди та промисловість надавати ШІ мільярди доларів, але до кінця 1980-х років ці інвестори розчарувалися і знову відкликали фінансування.
Інвестиції та інтерес до ШІ зазнали буму в 2020-х роках, коли до багатьох задач науки та промисловості стали успішно застосовувати машинне навчання завдяки новим методам, використанню потужного обчислювального обладнання, та збиранню величезних наборів даних.
Предтечі
Міфічні, фантастичні, та гіпотетичні предтечі
Міфи та легенди
У грецькій міфології Тал був гігантом, зробленим із бронзи, який був сторожем острова Крит. Він кидав валуни в кораблі загарбників та щоденно здійснював 3 обходи навколо периметра острова.Епізод про Тала у 4-тій книзі «Аргонавтики» За даними «Бібліотеки» Псевдо-Аполлодора, Гефест викував Тала за допомогою циклопів і подарував цього автоматона Міносу.Бібліотека 1.9.26 В «Аргонавтиці» Ясон з аргонавтами перемогли його, витягнувши єдиний штир, розташований біля його стопи, який, бувши вийнятим, дозволив витекти життєдайному іхору з його тіла, залишивши його бездіяльним.
Пігмаліон у грецькій міфології був легендарним царем і скульптором, найвідомішим завдяки «Метаморфозам» Овідія. У 10-й книзі повісті Овідія Пігмаліон починає гидувати жінками після того, як стає свідком проституції . Незважаючи на це, він приносить жертви до храму Венери й благає богиню дату йому жінку, точно таку, як скульптура, яку він вирізьбив.
Середньовічні легенди про штучні створіння
У творі «Про природу речей», написаному швейцарським алхіміком Парацельсом, описано процедуру, яка, за його твердженням, дозволяє створити «штучну людину». Якщо помістити «чоловічу сперму» до кінського гною, й годувати її «Таємницею людської крові» протягом 40 днів, це місиво стане живим немовлям.
Найраніша писемна згадка про створення голема зустрічається у творах на початку XIII століття. У середньовіччі вважали, що оживлення Голема можливо досягти, вставивши до рота глиняної фігури аркуш паперу з будь-яким з імен бога. На відміну від легендарних автоматів, таких як , Голем розмовляти не міг.
, штучне живе створення, було частою темою алхімічних рукописів ісмаїлітів, особливо тих, які приписувалися Джабіру ібн Хаяну. Ісламські алхіміки у своїй роботі намагалися створити різноманітні форми життя, від рослин до тварин.
У творі «» Йоганна Вольфганга фон Гете створений алхімічно гомункул, призначений жити вічно у флаконі, в якому його створили, намагається народитися в повному людському тілі. Проте під час цього перетворення флакон розбивається, і гомункул гине.
Сучасна фантастика
Ідеї про штучних людей і мислячі машини розвинулися у фантастиці вже на початку XIX століття, наприклад, у «Франкенштейні» Мері Шеллі та «Р. У. Р. (Россумових Універсальних Роботах)» Карела Чапека, а також у гіпотезах, як у «Дарвіні серед машин» Семюеля Батлера, і реальних випадках, включно з «» Едгара Аллана По. ШІ залишається популярною темою у фантастиці й досі.
Автомати
Реалістичні гуманоїдні автомати створювали ремісники кожної з цивілізацій, зокрема, , Герон Александрійський, Аль-Джазарі, й .
Найстародавнішими відомими автоматами були священні статуї стародавнього Єгипту та Греції. Віряни вважали, що ремісники наділи ці фігури справжніми розумами, здатними до мудрості й почуттів. Гермес Трисмегіст писав, що «відкривши справжню природу богів, людина змогла її відтворити».Процитоване в , , а обговорює священні статуї.Інші важливі автомати створили Гарун ар-Рашид , Жак де Вокансон , і Англійський учений стверджував, що давньоримський поет Вергілій побудував палац з автоматичними статуями.
Протягом ранньомодерністського періоду стверджували, що ці легендарні автомати володіли магічною здатністю відповідати на адресовані їм запитання. Пізньосередньовічний алхімік та протопротестант Роджер Бекон вигадав , розпустивши легенду те, що він чарівник. Ці легенди були схожі на скандинавський міф про Голову Міміра. За легендою, Мімір славився розумом і мудрістю, і був обезголовлений під час війни асів та ванів. Сказано, що Одін «забальзамував» його голову травами й читав заклинання над нею, так що голова Міміра зберегла здатність висловлювати мудрість перед Одіном. Одін відтоді зберігав цю голову при собі, щоби радитися з нею.
Формальне міркування
Штучний інтелект ґрунтується на припущенні, що процес людського мислення можливо механізувати. Вивчення механічного або «формального» міркування має довгу історію. Китайські та грецькі філософи розробили структуровані методи формального виведення в першому тисячолітті до н. е. Їхні ідеї розвинули протягом століть такі філософи як Арістотель (який дав формальний аналіз силогізму), Евклід (чиї «Начала» були моделлю формального міркування), Аль-Хорезмі (який розвинув алгебру і дав своє ім'я «алгоритму») та європейські філософи-схоластики, як-от Вільям Оккам та Дунс Скот.
Іспанський філософ Раймунд Луллій (1232—1315) розробив декілька логічних машин, присвячених вироблянню знань логічними засобами;Cfr. Carreras Artau, Tomás y Joaquín. Historia de la filosofía española. Filosofía cristiana de los siglos XIII al XV. Madrid, 1939, Volume I Луллій описував свої машини як механічні сутності, які могли поєднувати базові й беззаперечні істини за допомогою простих логічних операцій, виконуваних машиною механічними засобами, таким чином, щоби виробити всі можливі знання.Bonner, Anthonny, The Art and Logic of Ramón Llull: A User's Guide, Brill, 2007. Робота Луллія мала великий вплив на Готфріда Лейбніца, який переосмислив його ідеї.Anthony Bonner (ed.), Doctor Illuminatus. A Ramon Llull Reader (Princeton University 1985). Vid. "Llull's Influence: The History of Lullism" at 57–71
У XVII столітті Лейбніц, Томас Гоббс та Рене Декарт досліджували, чи можливо все раціональне мислення зробити таким же систематизованим, як алгебра та геометрія.Механістичність та ШІ XVII століття:
Гоббс знаменито написав у «Левіафані»: «розум — це ніщо інше, як обчислення».Гоббс та ШІ:
Лейбніц уявляв універсальну мову міркування, , яка зводила би аргументування до обчислення, таким чином, що «потреби в суперечці між двома філософами було би не більше, ніж між двома бухгалтерами. Бо достатньо було би взяти їм олівці в руки, сісти до їхніх дощок, і сказати один одному (з другом як свідком, якщо бажають): Порахуймо.»Лейбніц та ШІ:
Ці філософи почали формулювати гіпотезу системи фізичних символів, яка стала дороговказною вірою досліджень ШІ.
У XX столітті вивчення математичної логіки забезпечило необхідний прорив, який зробив штучний інтелект позірно правдоподібним. Основи заклали такі праці як «» Буля та «» Фреге. Спираючись на систему Фреге, Расселл та Вайтгед представили формальне викладення основ математики у своєму шедеврі, «Principia Mathematica» 1913 року. Надихнувшись успіхом Рассела, Давид Гільберт викликав математиків 1920-х і 30-х років відповісти на фундаментальне питання: «чи можливо формалізувати все математичне міркування?» Відповідь на його питання дали доведення неповноти Геделя, машина Тюрінга та лямбда-числення Черча.Лямбда-числення було особливо важливим для ШІ, оскільки воно стало натхненням для Lisp (найважливішої мови програмування, яку використовували в ШІ).
Їхня відповідь була несподіваною з двох боків. По-перше, вони довели, що насправді існують межі того, чого може досягти математична логіка. Але по-друге (і важливіше для ШІ), їхня робота підказувала, що в межах цих обмежень можливо механізувати будь-який вид математичного міркування. Ключовим прозрінням була машина Тюрінга — проста теоретична конструкція, яка вловлювала суть маніпулювання абстрактними символами. Цей винахід надихнув групу науковців почати обговорювати можливість мислячих машин. Машина Тюрінга: , , та див.
Інформатика
Лічильні машини проєктували й будували у давнину та протягом історії багато людей, серед них Готфрід Лейбніц, Жозеф Марі Жаккар, Чарлз Беббідж,; ,; ; ,; ; Веннівер Буш та інші. Ада Лавлейс припускала, що машина Беббіджа була «мислячою або … розумною машиною», але застерігала: «Бажано захиститися від можливості перебільшення уявлень, що виникають щодо можливостей» цієї машини.Цитовано в Олександр Щукарьов із Харківського технологічного інституту розглядав дещо вдосконалене ним «логічне піаніно» Джевонса як «машину логічного мислення», технічний засіб механізації тих сторін мислення, що формалізуються.
Перші сучасні комп'ютери були величезними машинами Другої світової війни (такими як Z3 Конрада Цузе, та Колос Алана Тюрінга, ABC Атанасова та Беррі (з використанням теоретичних праць Михайла Кравчука), та ENIAC у Пенсільванському університеті). ENIAC ґрунтувався на теоретичній основі, закладеній Аланом Тюрінгом, розробив його фон Нейман, і він виявився найвпливовішим. Перший електронний комп'ютер на теренах України, МЕЛМ, розробили вже після Другої світової війни в Інституті електротехніки АН УРСР, під керівництвом Сергія Лебедєва.
Народження машинного інтелекту (до 1956)
У 1940-х і 50-х роках група науковців з різних галузей (математики, психології, інженерії, економіки та політології) почали обговорювати можливість створення штучного мозку. Алан Тюрінг був першим, хто здійснив істотні дослідження в галузі, яку він називав машинним інтелектом (). Галузь досліджень штучного інтелекту заснували як академічну дисципліну 1956 року.
Кібернетика та ранні нейронні мережі
Найраніші дослідження мислячих машин надихнув збіг ідей, які набули поширення наприкінці 1930-х, у 1940-х, та на початку 1950-х років. Новітні дослідження в неврології показали, що мозок виявився електричною мережею нейронів, які випромінювали імпульси типу «все або нічого». Кібернетика Норберта Вінера описувала керування та стабільність в електричних мережах. Теорія інформації Клода Шеннона описувала цифрові сигнали (тобто сигнали типу «все або нічого»). Теорія алгоритмів Алана Тюрінга показала, що будь-який вид обчислення можливо описати в цифровому вигляді. Тісний зв'язок між цими ідеями підказував, що може існувати можливість побудувати «електронний мозок»., , , , . Експериментальних роботів, як-от та , побудували в 1950-х роках. Ці машини не використовували комп'ютери, цифрову електроніку або символьне міркування; вони керувалися суто аналоговою схемотехнікою., , , , .