Сергій Владиленович Кирієнко (уроджений — Ізраїтель; 26 липня 1962 року, Сухумі, Абхазька АРСР, Грузинська РСР) — російський державний діяч, політик. Перший заступник керівника Адміністрації Президента Російської Федерації з 5 жовтня 2016 року. Герой Російської Федерації (2018).
Голова Уряду Російської Федерації (24 квітня — 23 серпня 1998 року). Генеральний директор Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» (2005—2016). Наймолодший в історії Російської Федерації голова Уряду Російської Федерації.
Життєпис Народився в сім'ї Владилена Яковича Ізраїтеля і Лариси Василівни Кирієнко. Батько — випускник МДУ, доктор філософських наук, професор, в різний час завідував кафедрами Горьковського (Нижньогородського) інституту інженерів водного транспорту (наукового комунізму (1980—1990), політології (1990—1992), гуманітарних і соціальних наук (1992—1995)).
Мати — випускниця Одеського економічного інституту. Сергій випускник відомої сочинської середньої школи № 7.
Закінчив 1984 року Горьковський інститут інженерів водного транспорту і Академію народного господарства при Уряді РФ в 1993 році. Член КПРС з 1984 року. З 1984 по 1986 роки проходив службу в лавах Збройних Сил СРСР.
Трудову діяльність розпочав на посаді майстра суднобудівного заводу «Червоне Сормово». У 1986—1991 роках — секретар комітету ВЛКСМ заводу; перший секретар Горьковської обкому ВЛКСМ. У березні 1990 року обраний депутатом Горьковської обласної ради народних депутатів.
В 1991—1997 роках — у сфері підприємництва, фінансів і бізнесу: генеральний директор акціонерного товариства «Концерн АМК»; голова правління банку «Гарантія»; президент нафтової компанії «НОРС-ОЙЛ».
У квітні 1997 року Кирієнко переїхав до Москви, де його друг, перший віце-прем'єр Борис Нємцов переконав прем'єра Черномирдіна взяти молодого бізнесмена на посаду в міністерстві палива і енергетики. Черномирдін спочатку заперечував, посилаючись на відсутність державного досвіду у Кирієнка, проте потім, не бажаючи сперечатися, поступився натиску Нємцова.
У 1997—1998 роках Кирієнко — перший заступник міністра, міністр палива та енергетики РФ.
23 березня 1998 року президентом Єльциним Кирієнко призначений в.о. глави Уряду після відставки кабінету Черномирдіна. Єльцин вибирав між генералом Андрієм Ніколаєвим і Кирієнко. Як зазначав у своїх мемуарах Єльцин, йому на посаді прем'єра потрібен політик молодий, енергійний і твердий у перетвореннях. Після першої ж зустрічі Єльцину сподобався стиль мислення Кириєнко — «рівний, жорсткий, абсолютно послідовний».
Уряд Кирієнка й дефолт 1998 року З квітня по серпень 1998 року Кирієнко — Голова Уряду РФ. Державна Дума двічі — 10 та 17 квітня 1998 року — відмовляла у згоді на затвердження Кирієнко на посаді Голови Уряду РФ. 24 квітня після третього голосування по його кандидатурі Кирієнко 251 голосом (при мінімумі 226) був затверджений Думою РФ на посаді Голови Уряду (після 3-ї відмови Президент мав право розпустити Думу). Того ж дня Єльцин підписав Указ про призначення Кирієнко Головою уряду РФ.
До моменту призначення Кирієнко в Росії очікувалось фінансової піраміди державних короткострокових зобов'язань, запущеної при прем'єрстві Черномирдіна. Кирієнко повідомив, що "економіці Росії нанесений важкий удар азійською фінансовою кризою. В результаті кризи світові ціни на нафту впали до 10$ за барель з подальшою спадною тенденцією. Загальний обсяг річного державного бюджету Росії тоді становив близько 20 млрд $, при цьому борг по зарплатах — близько 70 млрд $, а зовнішній борг — 170 млрд. Коштів федерального бюджету не вистачало навіть на виконання поточних зобов'язань держави перед бюджетниками. Ресурсів для виплати зовнішніх боргів зовсім не виявилося.
При формуванні уряду єдиною помітною зміною стало різке скорочення числа віце-прем'єрів і скасування посад перших заступників Голови Уряду. Портфелі заступників Голови Уряду отримали Борис Нємцов, Олег Сисуєв і Віктор Христенко. У кабінеті Кирієнко перебував і політик лівого спектра: при перестановках в уряді 22 липня 1998 року на посаду міністра промисловості і торгівлі був призначений представник КПРФ Юрій Маслюков. Такий крок був зроблений Кирієнко з тактичних міркувань, щоб замортизувати неминучу критику діяльності свого кабінету з боку впливової думської фракції комуністів.
Держдума відхилила антикризову програму кабінету Кирієнко, не запропонувавши альтернативи. Влітку 1998 року у президента Єльцина, роздратованого жорсткою позицією фракції комуністів у Держдумі, виникло бажання видати указ про заборону КПРФ, однак Кирієнко зміг утримати його від ризикованого рішення. Уряд не зміг заощадити на витратах, у результаті довіра до його кредитоспроможності знизилася, західні інвестори позбувалися російських цінних паперів, а виручені рублі терміново конвертували в долари. Курс рубля став стрімко падати.
На тлі відмови російської влади від непопулярних заходів економії, МВФ не побажав надавати другий транш кредиту. У перших числах серпня 1998 року через знецінення російських валютних паперів і відсутність попиту на ДКО комерційні банки опинилися перед загрозою банкрутства, приватний сектор економіки був не в змозі повернути доларові кредити. 14 серпня російський валютний ринок практично зупинився. Перед Кирієнко постала дилема — або витратити останні резерви, надрукувати нічим не забезпечені рублі і таким чином розрахуватися з власниками ДКО; або — провести девальвацію рубля і призупинити, хоча б частково, виплату боргів. У цих обставинах Кирієнко волів утримати на плаву комерційні банки та врятувати державну казну від неминучого розорення, яке викликало б розплата за ДКО.
Вперше в російській історії прем'єр Кирієнко оголосив дефолт — мораторій від виплати боргів. Ця міра торкнулася як суверенних, так і приватних боргів. Російським приватним позичальникам дозволили не платити за борги іноземним кредиторам протягом 90 днів. Сам Кирієнко згодом визнав, що «прийняв погане рішення, — але тільки для того, щоб уникнути ще гіршого».
16 серпня Кирієнко сповістив Єльцина, що уряд бере відповідальність за те, що трапилося і готовий подати у відставку. Тоді Єльцин визнав відставку кабінету Кирієнко передчасною і запропонував йому продовжити роботу. Наступного дня 1998 року в Росії було публічно оголошено про дефолт, курс рубля впав майже втричі, а до 1 жовтня він опустився до 16 рублів за долар. Серед населення почалася паніка, люди масово кинулися забирати вклади з банків, а потім в обмінні пункти — скуповувати тверду валюту на всі готівкові рублі. Повернути вклади всім бажаючим банки не змогли. Обмінні пункти почали закриватися через відсутність валюти. На підприємствах і в організаціях почалися масові звільнення, оскільки виплачувати зарплату стало нічим. Як визнав пізніше Кирієнко, приймаючи рішення про дефолт, він і його колеги по уряду не передбачали, що психологічний удар по населенню буде такої нищівної сили, що в суспільстві пошириться панікаІрина Нагорних. Кремль приступив до розмежування регіонів . — Комерсант, 27.06.2001. — № 110Дмитро Пинскер. Невдачливий. — Підсумки, 28.08.1998. — № 34.
У п'ятницю, 21 серпня 1998 року, всі фракції Держдуми солідарно прийняли постанову про недовіру уряду і вимагали відставки Кирієнка. Вранці в неділю 23 серпня Єльцин викликав його до себе і оголосив йому про відставку. Екс-прем'єр запропонував призначити новим головою уряду близького до лівих політичних кіл главу Ради Федерації Єгора Строєва. Проти колишнього секретаря ЦК КПРС Строєва комуністи заперечувати не будуть, а це знизить градус напруженості і панічні настрої в суспільстві. Єльцин рекомендацію Кирієнка не прийняв, намагався знову повернути на посаду прем'єра Черномирдіна, однак Держдума двічі відхилила його кандидатуру. Не бажаючи нового протистояння з парламентом і можливого його розпуску, на третій раз Єльцин під тиском парламентської більшості доручив сформувати уряд міністру закордонних справ і політичному важковаговику Євгену Примакову.
В уряді Примакова Єльцин запропонував нещодавно звільненому Кирієнку посаду першого віце-прем'єра. Тим самим Єльцин намагався поєднати досвід Примакова з динамізмом Кирієнко, якого президент вважав «талановитим і вмілим». Кирієнко відмовився, мотивуючи недовірою до коаліційного уряду і відсутністю чіткої економічної програми Примакова.
За підсумками діяльності у главі уряду Кирієнко разом із Нємцовим і Анатолієм Чубайсом став відомий як «молодий реформатор», який намагався реалізувати в Росії масштабні економічні реформи ліберального спрямування. Проведення реформ було ускладнене різким зниженням експортних цін на нафту (в моменті до 9 доларів за барель), яке призвело до нестабільності на фінансових ринках і подорожчання обслуговування державного боргу РФ.
Результатом проведеного урядом Кирієнко дефолту стала ліквідація піраміди ДКО-ОФЗ, зниження державних витрат на обслуговування боргу. Разом з тим дефолт спричинив спад виробництва і доходів населення, втрату роботи сотнями тисяч людей, гостру банківську кризу, стрибок інфляції, сильне падіння обмінного курсу рубля. Погано на репутації Кирієнко відбилась заява Єльцина 14 серпня 1998 року (за три дні до дефолту), коли той з посиланням на уряд впевнено гарантував росіянам, що девальвації не буде, що все прораховано і під контролем. Згодом ці «гарантії» трактувалися як свідоме введення громадян в оману«Юрій Кацман». Як справи? // журнал «Деньги» № 032 від 26-08-98. Позитивним наслідком різкої девальвації рубля стало масштабне імпортозаміщення і підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, які стали очевидними вже при прем'єрстві Примакова. У народі чотиримісячне прем'єрство Кирієнко ще довго асоціювалося з кризою і потрясіннями 1998 року, закріпленими за молодим реформатором прізвиськом «Кіндер-сюрприз».
Подальша кар'єра 1999 — кандидат у мери Москви, лідер списку Союзу правих сил на виборах в Державну Думу. Список отримав 8 % і посів четверте місце. Напередодні виборів Кирієнко від імені УПС зустрівся з прем'єр-міністром Росії Путіним і передав йому програму блоку, підготовлену перед виборами. 1999—2000 — депутат Державної Думи РФ. Лідер фракції «Союз правих сил» в Державній Думі РФ. З 18 травня 2000 року — повноважний представник Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі. З 2001 року — голова Державної комісії РФ з хімічного роззброєння. 14 листопада 2005 — звільнений з посади повноважного представника.
Росатом 15 листопада 2005 року призначений головою Федерального агентства з атомної енергії РФ (Росатома). 12 грудня 2007 року — генеральним директором «Росатома», створеного на базі агентства. Дійсний державний радник РФ 1 класу (2000) 2010 — в рейтингу вищих керівників газети «Коммерсантъ» посів V місце в номінації «Електроенергетика». 2010 — дохід глави «Росатома» склав 18 млн рублів, в рік закінчення діяльності в Росатомі (2016) Кирієнко заробляв вже близько 5 млн рублів в місяць.
Підсумки діяльності в Росатомі До досягнень Кирієнка на посаді глави Росатома відносять істотне зниження операційної собівартості виробництва електроенергії на АЕС — до 60 копійок за квт/год 2011 року. До 2015 року цей показник знову виріс — до одного рубля за квт/г.
Загалом, за оцінкою директора ТОВ «Інститут енергетичної політики» Володимира Мілова, сотні мільярдів бюджетних рублів витрачені в Росатомі неефективно. Критикували «агресивну політику продовження експлуатації старих енергоблоків» — перш за все, з міркувань безпеки. Збільшувалися проблеми у сфері виробничої бази. Низька якість будівництва призвела до обвалення арматури захисної оболонки реактора на Ленінградської АЕС-2 у 2011 році.
Завод Петрозаводскмаш у Карелії, куди корпорацією планувалося інвестувати 80 млн євро, виявився непристосованим для цієї мети; через два роки, марно витративши кошти, проект закрили. Проте в жовтні 2015 року вперше за багато років волгодонське виробниче об'єднання «Атоммаш» побудувало та відвантажило новий реактор ВВЕР-1200 для споруджуваної Білоруської АЕС.