Бори́с Васи́льович Кос́арєв ( 4 серпня 1897, Харків — 23 березня 1994, Харків) — український театральний художник, графік, живописець, фотограф і педагог; ученик Ладіслава Тракала(1873—1951), член Об'єднання сучасних митців України з 1927 року та Спілки художників України з 1939 року, професор з 1952 року. Батько художниці театру Надії Косарєвої.

Життєпис Народився року у місті Харкові в сім'ї інженера-шляхопрохідцяІнвестиції в мистецтво. . У 1911—1915 роках навчався в Харківських художньо-ремісничих майстернях декоративного живопису (педагог Ладіслав Тракал). Протягом 1915—1918 років — в Харківському художньому училищі (вчителями були Олексій Кокель, Михайло Пестриков, Олександр Любимов).

1915 року почав працювати в театрі як помічник декоратора, з 1916 року самостійно оформлював вистави. До Жовтневої революції розписував церкви. У 1917 році був одним із засновників групи харківських кубофутуристів «Союз семи». Починаючи з 1918 року, працював у театрах Одеси та Харкова. Влітку 1919 року залишив Харків з денікінськими частинами, 1920 року опинився в Одесі, працював у «Вікнах Юг-РОСТА». Працював як плакатник. Займався оформленням агітпоїздів, вулиць міста до революційних свят, зокрема розробив проєкт прикраси Пушкінській вулиці до Конгресу III Інтернаціоналу. 1921 року повернувся у Харків. З 1923 року працював головним художник Харківського дитячого театру.

У 1931–1935 роках викладав на театрально-декоративному відділенні Харківського художнього інституту. У роки німецько-радянської війни був в евакуації у Новосибірську, з 1944 мешкав у Львові; у 1948–1949 роки викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, завідува кафедрою декоративного живопису, обіймав посаду декана факультетів обробки дерева, художньої кераміки й декоративної скульптури, виконував обов'язки декана факультету декоративного живопису, художньої графіки й художнього текстилю. 1950 року повернувся до Харкова та у 1950–1963 роках знову викладав на театрально-декоративному відділенні Харківського художнього інституту, а у 1963–1989 роках — на кафедрі інтер'єру та обладнання Харківського художньо-промислового інституту. Член ВКП(б) з 1952 року.

Серед учнів: Леонід Писаренко, Юрій Старостенко, Галина Нестеровська, Леонід Братченко, Віталій Добровольський, Микола Хахін, Юрій Александрочкін, Костянтин Могилевський, Зиновій Винник, Володимир Геращенко, Григорій Корінь, Володимир Кравець, Микола Кужелєв, Вачаган Норазян, , Наталія Руденко-Краєвська, Тарас Шигимага, Ілля Кружков та інші.

В Харкові жив у будинку на вулиці Петровського 6/8, квартира 22. Помер у Харкові 23 березня 1994 року. Похований на 13-му міському цвинтарі Харкова.

Творчість Разом із Володимиром Бобрицьким, Георгієм Цапком оформив харківське кабаре «Дім актора». У співавторстві із Володимиром Бобрицьким оформив вистави:

«Чудо святого Антонія» Моріса Метерлінка; «Сестра Беатриса» Моріса Метерлінка; «Обмін» Поля Клоделя; «Вознесіння Ганнеле Маттерн» Ґергарта Гауптмана; «Пан» Шарля ван Лерберга; «Бранд» Генріка Ібсена; «Собака садівника» Лопе де Вега; «Євреї» Євгена Чірікова. </div> Оформив збірки віршів Володимира Маяковського, Бориса Пастернака, Велимира Хлебнікова.

1930 року як фотограф працював помічником оператора на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля».

У Харківському дитячому театрі оформив вистави: «Фауст в місті» Анатолія Луначарського (1923); «Бум і Дзига» Миколи Шкляра (1923); «Медвідь і Паша» Огюстена Скріба (1924); «Хубеане» Річарда Победімського (1924); «Колька Ступін» Сергія Ауслендера (1924); «Аул Гідже» Миколи Шестакова (1930); «Скупий» Жана Батиста Мольєра (1937); «Російські люди» Костянтина Симонова (1940); «Івасик-Телесик» Євгена Фоміна та Анатолія Шияна (1938); «Бременські музиканти» за казкою братів Ґрімм (1941); «Снігова королева» Євгена Шварца (1945). У Харківському червонозаводському театрі оформив вистави: «Мандат» Миколи Ердмана (1925); «Париж (Страта Сальва)» Сергія Прокоф'єва по Емілю Золя (1925); «Шторм» Володимира Білль-Білоцерковського (1926); «Марко в пеклі» Івана Кочерги (1928, режисер Василь Василько); «За двома зайцями» Михайла Старицького (1928, режисер Василь Василько); «Комсомольці» Леоніда Первомайського (1930, режисер Василь Василько); У Харківському українському драматичному театрі оформив вистави: «Соло на флейті» Івана Микитенка (1932), «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого (1934); «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги (1946, у співавторстві з Василем Греченком). Серед живописних робіт:

«Двадцять п'яте липня» (1918); «Будуйте народні будинки» (1918); «М. Євреїнов» (1918); «Жнива» (1919); «Три села, два селища» (1921); «Білизна на вітрі» (1921); «Холодна весна» (1921); «Трава» (1921); «Натюрморт із м'ячем» (1921); серії на тему Ейфелевої вежі (1922); «Кримська вуличка» (1950); «Гурзуф» (1950); «Тополі» (1960); «Море» (1966); «Пірс» (1966); «Седнів» (1984); «Миргород» (1985). </div> З 1914 року був учасником харківських, з 1927 року — всеукраїнських, з 1930 року — всесоюзних та з 1934 року — міжнародних виставок, зокрема: 17-та виставка Товариства харківських художників (1914); «Художник сьогодні» (1927); пересувна художня виставці Об'єднання сучасних художників України в селі Кам'янському Запорізької області і Дніпропетровську (1928); міжнародна виставка театрально-декораційного мистецтва в Нью-Йорку (1934); виставка, присвячена творчості О. М. Островського в зв'язку з 50-річчям від дня смерті в Москві (1936); 2-га виставці творів львівських радянських художників, присвячена 150-річчю від дня народження О. С. Пушкіна у Львові (1949); 14-та обласна виставка «Художники Харкова до 40-річчя Жовтня» (1957). Персональні виставки відбулися у Харкові у 1967 році, посмертні — у Харкові у 1999 році, у Києві у 2001 та 2012 роках та Нью-Йорку у 2011 році.

Деякі роботи художника зберігаються у Харківському художньому музеї, Державному музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України у Києві, Театральному музеъ імені Бахрушина у Москві, а також у інших музеях та приватних колекціях України, РФ, Італії, США, Франції.

Відзнаки Сталінська премія (за 1947 рік; за оформлення вистави «Ярослав Мудрий»); Орден «Знак Пошани».

Примітки

Література Чернова М. В. Борис Васильович Косарєв. Нарис життя і творчості. Київ, Мистецтво, 1969; Косарєв Борис Васильович // ; Косарєв Борис Васильович // ; Косарєв Борис Васильович // ; Косарєв Борис Васильович // ; Павлова Т. В. Косарєв Борис Васильович // ; Андрейканіч А. І. Косарєв Борис Васильович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 57. ISBN 966-5467-23-4.