Чемпіонат світу з пляжного футболу 2011 — шоста світова першість із пляжного футболу під егідою ФІФА, шістнадцята загалом.

Всі матчі пройшли на стадіоні Stadio del Mare в передмісті міста Равенна, Маріна ді Равенна, на березі Адріатичного моря. За звання найкращої команди світу змагалися 16 найсильніших збірних від усіх шести континентальних конфедерацій ФІФА. В попередньому чемпіонаті, що пройшов 2009 року в ОАЕ, тринадцятий титул здобули бразильці. В фіналі 2011 року їм протистояла збірна Росії, яка й перемогла в турнірі, вперше здобувши «золото» на світовій першості (досі найвищим досягненням росіян був вихід до чвертьфіналу в 2008 і 2009). Ще одну несподіванку вболівальникам і фахівцям подарувала збірна Сальвадору, що вперше піднялась на четверту сходинку турніру.

Серед учасників була також українська збірна, що здобула звання чемпіонів Європи у 2010, однак пройти далі групового етапу українці не змогли. Відбірковий етап Фінальній частині чемпіонату передували кваліфікаційні змагання, що проводилися в шести зональних конфедераціях. Європа В європейській зоні змагання проходили на другому за відвідуваністю пляжі Італії Бібіоне в Сан-Мікеле-аль-Тальяменто. Відбіркове змагання, що має також статус чемпіонату Європи, було багатим на несподіванки. На чемпіонат світу з першого місця кваліфікувалася збірна України. Наступні три путівки отримали Португалія, Росія та Швейцарія. Вперше з 1997 року фінальна частина чемпіонату світу 2011 проходила без іспанців, також не подолали відбірковий етап чемпіони світу 2005 збірна Франції. Азія Азійський кваліфікаційний турнір відбувся в столиці Оману, місті Маскат за участі десяти команд. Збірна-господарів пройшла до фіналу, де поступилася японцям, але здобула право виступу на світовій першості. Японська збірна вдруге стала чемпіоном Азії. Останню путівку і «бронзу» турніру розігрували збірні ОАЕ та Ірану, іранці впевнено здобули перемогу 6:2. Південна Америка Три призера чемпіонату Південної Америки отримували право участі в світовій першості. Матчі проходили в Ріо-де-Жанейро, на пляжі Копакабана. У фіналі зійшлися збірні Бразилії та Аргентини, господарі турніру виявились сильнішими. Третє місце посіла команда з Венесуели, що здолала колумбійців. Вперше за всю історію чемпіонатів світу (з 1995) збірна Уругваю втратила право участі грати в фінальній частині. Таким чином, бразильці залишилися єдиними футболістами, без кого не обійшовся жоден чемпіонат світу.

Північна Америка КОНКАКАФ мала лише дві путівки на світову першість і їх розігрували серед восьми команд у Мексиці на тихоокеанському курорті Пуерто-Вальярта . До півфіналу відбіркового турніру пройшли команди Мексики та США, Сальвадору та Коста-Рики, що зіграли між собою. Обидва півфінальні матчі закінчилися серіями пенальті, в яких здобули перемоги господарі турніру та збірна Сальвадору. Мексиканці виграли в фіналі чемпіонату КОНКАКАФ, футболісти США посіли третє місце, однак це не допомогло їм учетверте поспіль потрапити на чемпіонат світу.

Африка У першості КАФ дісталися фіналу (з дев'яти команд) збірні Сенегалу та Нігерії. В фіналі сильнішими виявилися сенегальці, однак обидві команди отримали запрошення в Равенну. Океанія У відбірковому турнірі ОФК мали взяти участь чотири команди, проте збірна Вануату була змушена пропустити його через потужний циклон, що не дав змогу вилетіти на Таїті. Господарі турніру не були фаворитами, проте здолали в вирішальному матчі команду Соломонових Островів і вперше здобули право участі в фінальній частині чемпіонату світу. Господарі турніру Італійська збірна вибула з розіграшу чемпіонату Європи ще до фінальної стадії. Проте отримала право участі в фінальній частині чемпіонату світу як команда-господар, ставши, таким чином, п'ятою представницею Європи. Всі країни-учасниці фінальної частини чемпіонату:

Європейська зона (УЄФА) Україна Португалія Російська Федерація Швейцарія Азійська зона (АФК) Японська держава Султанат Оман Ісламська Республіка Іран Південноамериканська зона (КОНМЕБОЛ) Бразилія Аргентина Венесуела

Північно- та Центрально-Американська, Карибська зона (КОНКАКАФ) Мексика Сальвадор African zone (КАФ) Сенегал Нігерія Зона Океанії (ОФК) Таїті, Французька Полінезія Країна-господар Чемпіонату Італія

Груповий етап Згідно з регламентом турніру за перемогу в основний час команді нараховується три очка, за перемогу в додатковий час або за пенальті — 2 очка, нічийний результат матчу виключений, а за поразку очки не нараховуються. Пенальті пробиваються гравцями по черзі до першого промаху.

Для визначення переваги між командами, що набрали однакову кількість очок застосовуються додаткові критерії: перемога в очних поєдинках, різниця забитих і пропущених голів тощо.

Умовні позначенняКоманди з першої та другої позицій у групі проходять у Чвертьфінали Початок матчів даний за київським часом.

Група A Команда Збірна Італії31201312+17 Збірна Сенегалу31111715+25 Збірна Швейцарії31021615+13 Збірна Ірану30031317−40

Група B Команда Збірна Португалії3300245+199 Збірна Сальвадору32011017−76 Збірна Аргентини3102610−43 Збірна Оману3003715−80

Група C Команда Збірна Росії3300207+139 Збірна Нігерії32011312+16 Збірна Таїті3102611−53 Збірна Венесуели3003817−90

Група D Команда Збірна Бразилії3210117+48 Збірна Мексики311168−25 Збірна України310286+23 Збірна Японії3003610−40

Плей-оф

Чвертьфінали

Півфінали

Гра за третє місце

Фінал

Переможець чемпіонату світу з пляжного футболу 2011 року РосіяПерший титул

Остаточні позиції команд МісцеЗбірна 1 Збірна Росії 2 Збірна Бразилії 3 Збірна Португалії 4 Збірна Сальвадору 5 Збірна Італії 6 Збірна Нігерії 7 Збірна Сенегалу 8 Збірна Мексики 9 Збірна України 10 Збірна Швейцарії 11 Збірна Аргентини 12 Збірна Таїті 13 Збірна Ірану 14 Збірна Японії 15 Збірна Оману 16 Збірна Венесуели

Посилання Офіційний сайт Статистика чемпіонату