Костел Успіння Діви МаріїЗа реєстром пам'яток Тернопільської ОДА, Костел Внебовзяття Пресвятої Діви МаріїБучач / автори тексту М. Козак, Д. Логуш… — С. 12., Костел Матері Божої Святого Скапулярію в Бучачі (іноді костел францисканців, ) — культова споруда, пам'ятка архітектури національного значення в м. Бучач (Тернопільська область, Україна). Один із найбільш туристичних архітектурних об'єктів заходу України. Діючий парафіяльнийПарафія Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, згідно статутів — РИМО-КАТОЛИЦЬКА ПАРАФІЯ КОСТЕЛУ МАТЕРІ БОЖОЇ УСПЕННЯ ШКАПЛЄЖНОЇ → Див. БУЧАЧ. ПДМ з гори Кармель храм однієї з найстарших у Львівській архидієцезії Бучацької парафії Чортківського деканату РКЦ. Фундатор — Микола Василь Потоцький.

Історія

Передісторія, початки Замість фарного костелу вирішили збудувати новий мурований на початку XVIII ст., однак розбирати почали, після дозволу львівського латинського архиєпископа Вацлава Героніма Сераковського, тільки восени 1760 р. за вказівкою дідича Бучача, канівського старости Миколи Василя ПотоцькогоBarącz S. Pamiątki buczackie… — S. 92.. 21 березня 1761 року М. В. Потоцький видав фундаційну грамоту для нового парафіяльного храму,Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 92—96. який у Бучачі збудували у 1761–1763 рокахБобровський О. Синтез просторових мистецтв у сакральному мистецтві Східної Галичини другої пол. XVIII ст. на прикладі костелу Всіх Святих у Годовиці // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Мистецтвознавство і дослідження. — Львів, 2006. — № 2 (8). — С. 30..

На думку Збігнєва Горнунга, костел збудували за планом тодішнього архітектора М. В. Потоцького.З. Горнунг цитує листи М. В. Потоцького, однак не вказує, де Урбанік працював → Див.: Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 23 (прим.). Мартина УрбанікаOstrowski J. К. Wstęp // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 18. — S. 8. Дослідник також припускав, що головним творцем проекту міг бути Б. Меретин, або М. Урбанік послуговувався копією проекту костелу всіх святих у Годовиці, який є прообразом бучацького.Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 23. Михайло Станкевич вказав, що архітектор невідомий.Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 101. Єжи Ковальчик вважав, що автором проекту був Меретин, а реалізував його Урбанік.Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — Warszawa : Neriton, 2003. — № XXVIII. — S. 214—215.

Освячення (консекрацію) костелу 14 серпня 1763 року провів під час канонічної візитації львівський латинський архієпископ В. Г. Сераковський з Богуславіце.Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 97.Barącz S. Pamiętnik dziejów Polskich. Z aktów urzędowych Lwowskich i z rękopismów . — Lwów, 1855. — S. 214.

У записах метричних книг хрещень і поховань бучацьких костелів можна довідатись, що неодноразово хресними батьками були дідичі міста (зокрема, Стефан Александер Потоцький, його син Микола Василь), гості (генерал-ад'ютант короля Швеції Карла XII Андерс (Єнджей)Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 100. Тиллденкрон, староста львівський Йоахім Потоцький та інші).Там само. — S. 99—100.

З канонічними візитаціями у храмі перебували львівські архиєпископи РКЦ граф Анджей Алоїзій Анквіч (1816, 8 травня 1825), Франтішек де Паула Піштек (22—23 травня 1838), Лукаш Баранецький (7 вересня 1852). 1856 року: в лютому коштом шляхтичів Пенчиковських було виготовлено 14 стаційних ікон; також було виготовлено нову монстранцію за сприяння дідича міста графа Потоцького (ц.-к. майора, шамбеляна).Там само. — S. 98.

Доктор Едвард Кшижановський сприяв розкопкам на замку Бучача; викопані 2 кулі вагою по 15 фунтів були вмуровані в зовнішню стіну костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії з написом: «З нападів татарських». 1880 року поляки поставили біля костелу дубовий хрест на знак вшанування 50-ї річниці листопадового повстання.Там само. — S. 99.

1945 року радянська влада перетворила костел на магазин (продавалося всіляке потрібне в господарстві залізяччя), пізніше храм був складом. Головний вівтар роботи Пінзеля, частина бічних були зруйновані. Вцілілі речі були вивезені до Польщі. З родинних склепів у підземеллях костелу було винесено рештки Потоцьких, тут влаштували котельню. На раніших зображеннях можна бачити дзвіницю (не збереглась, розібрана біля 1958 р., знаходилась на місці невеликого майданчика біля доріжки до замку, вище гроту на подвір'ї собору, з тилу).

1991 року стараннями, зокрема, ксьондза Людвіка Рутини, уродженця Підзамочка костел повернули громаді бучацьких римо-католиків.

За спогадами бучачанина — старости міста під час гітлерівської окупації — Івана Бобика, якийсь час називався ім'ям святого Станіслава.Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — C. 454.

Опис Костел має ніби подвійний фасад,Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 250. хрещатий в плані, склепіння хрещаті, напівциркульні. Споруда лаконічна, сувора, позбавлена великої кількості прикрас.

Храм кам'яний, величний, з монументальними формами,Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 101. потинькований. Головний фасад прикрашений 4-ма парами подвоєних пілястр, парапет оглядового майданчика та передня стіна прикрашені різьбленими з каменю вазами. В центральному полі — портал, над ним напівциркульне вікно. Фасад завершують аттик з вазами і бароковим фронтоном. Тимпан фронтону оточений вишуканими рокайлевими завитками (вказують на епоху бароко, прикрашений копією Сікстинської Мадонни (автор ориґіналу — Рафаель Санті, зберігається в м. Дрезден). Увінчує споруду невеликий 8-кутний «барабан».Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 103.

Портал костелу прикрашено прямим сандриком та гербом Потоцьких — Пилявою і текстом: Праворуч головного входу — ґвинтові сходи (ведуть на оглядовий майданчик, з якої відкривається прекрасна панорама міста. При головному вході на 2-му яруси був діючий орґан, придбаний бучацькими міщанами у Львові 1782 року, знищений у 50-х роках XX століття.Там само. — С. 101—104.

Окраса храму — архітектурний головний вівтар, один з найкращих на теренах сучасної України. Поліхромний, з переважанням зелених кольорів, білими статуями святих (на думку польських дослідників, білим кольором (схожість з порцеляною) розмальовували скульптури пізнього львівського рококо, наслідуючи при цьому південно-німецькі зразкиKrasny P. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Winnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 170. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. ).

Первісний дах був зроблений з ґонту, вежа з ліхтариком, хрестом були інші. Давніше вище вхідного порталу був малюнок.

Проповідальниця (амвон) схожий на інші, виконані Меретином та Пінзелем, зокрема, в костелі Місіонерів (Городенка), церкві Покрови (Бучач), костелі (Годовиця).

Мистецька проблематика Польський дослідник Адам Бохнак () вважав скульптора й архітектора Петра Полейовського автором проекту головного вівтаря через його схожість із вівтарем костелу францисканців у Перемишлі, чого не виключав Ян К. Островський.Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 25. Також на це вказував др. габ. Александер СмолінськийSmoliński A. (Toruń). Buczacz — perła podolskiego baroku (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — S. 74.

Адам Бохнак звернув увагу на схожість вівтарних фігур на роботи різьбяра, якого він називав «майстер домініканських фігур» (З. Горнунг вважав, що це або Себ. Фесінгер, або Ант. ОсінськийHornung Z. Na marginesie ostatnich badań nad rzeźba lwowską XVIII wieku // Biuletyn Historii Sztuki, VII. — 1939. — S. 132. ). На думку Михайла Станкевича, ймовірно, авторами різьбярських робіт були Й.-Ґ. Пінзель та учні.Станкевич М. Бучач та околиці… — C. 104. Дмитро Крвавич припускав, що автором чотирьох статуй головного вівтаря був Франциск Олендзький; також він вказував, що скульптура святого Якима (Йоахіма) з головного вівтаря бучацького костелу відрізняється від скульптури цього ж святого з головного вівтаря бучацької церкви Покрови (її автор Михайло Філевич) багатшою пластикоюКрвавич Д. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 151.). Свого часу Ян К. Островський припускав, що головний вівтар та вівтарі трансепту виконані одним майстром чи групою скульпторів, який (які) також виконав(ли) фігури у вівтарі церкви Св. Покрови в Бучачі. Також він вважав, що персоніфікація з вівтаря св. Валентина, частково — вівтаря св. Йосифа парафіяльного костелу в Наварії — вказує на їх значну подібність з фігурами вівтаря св. Антонія в бучацькому костелі, що можна вважати їх роботою одного майстра — послідовника, правдоподібно, співпрацівника Пінзеля.Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nawarii // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 1. — S. 63.

Ян К. Островський припускав, що автором більшості предметів фігурного декору костелу був «приятель Пінзеля» — правдоподібно, його близький співробітник, твори якого «можна вирізнити» в церкві Святої Покрови (Бучач), костелів у Наварії, кармелітів (Перемишль), бернардинців (Дукля).

На думку Анджея Бетлея, свого часу Матвієві Полейовському хибно приписували авторство структур бічних вівтарів (Матері Божої Шкаплірної та св. Антонія).Betlej A. Polejowski Maciej // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 376.

На думку Бориса Возницького, Пінзель — автор скульптур святих Вінцентія а Пауло і Франсиско Борджа з вівтаря св. Миколая. Однак у цьому сумнівався Ян К. Островський через їх нижчу мистецьку вартість порівняно з іншими творами майстра. Атрибуцію Горнунга, що їх автором міг бути Франциск Олендзький, Я. К. Островський вважав неперевіреною спекуляцією.

Якуб Сіто приписав Себастьянові Фесінгеру різьби з вівтаря св. Тадея і датував їх 1745—1750 роками. На думку Анджея Бетлея, обличчя фігури янгола-охоронця в цьому вівтарі схоже на обличчя фігур з епітафії Йоанни Яблоновськоїперша дружина князя Станіслава Вінцентія Яблоновського з Потоцьких в костелі єзуїтів у Львові.Betlej А. Sibi, deo, posteritati: Jabłonowscy a sztuka w XVIII wieku. — Kraków, 2010. — S. 125—126. — ISBN 978-83-61033-38-7.

Доля предметів культу Ян К. Островський уважав, що неможливо точно ствердити про авторів та дати створення різьблених робіт у костелі. Припускав, що вони виконані в 1761—бл. 1770 роках з 1765-м як роком «тяжіння».Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 24—25.

Збережені різною мірою Розп'яття з презбітерію Тадеуш Маньковський приписував Пінзелю.Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 24.

Перебувають у Бучачі

Головний вівтар Вівтарі: святого Миколая святого Тадея; за З. Горнунґом, обидва, створені бл. 1753—1755 років для старого фарого костелу, були перенесені до нового костелу, що викликало сумніви Я. К. Островського через їх значну схожість. святого Антонія (справа в трансепті) Матері Божої Шкаплірної (зліва в трансепті)

Перебувають в Олеську Архангел Рафаїл з вівтаря св. Тадея Св. Вінцентій а Пауло з вівтаря св. Миколая