Аналепсис ( — відновлення) — форма розповіді, коли наратор повертається назад, у минуле, яке стосується «теперішнього» моментуМацевко-Бекерська Л. Своєрідність наративної історії в українській малій прозі кінця ХІХ — початку ХХ століть / Л. Мацевко-Бекерська // Слово і Час. — 2009. — № 2. — С. 67–74; відновлення однієї чи кількох подій, що трапилися раніше «теперішнього» моменту. Частковими синонімами до терміна є ретроспекція, зворотний кадр; одне з понять наратології.
В українській літературі на аналепсиси в різних текстових модифікаціях багата мала проза Ольги Кобилянської. Наприклад, у новелі «Аристократка» аналепсис виконує роль смислотворчого стрижня всього викладу: центральна дійова особа зображена через спогад, через деталізацію найяскравіших епізодів минулого, а вся значеннєва вага викладу сфокусована в погляді онука на окремі події молодості та зрілості померлої бабусі:
Також аналептичні фігури зустрічаються в оповіданнях Михайла Коцюбинського («Дорогою ціною»), Олександра Кониського («Півнів празник»), Панаса Мирного («Казка про Правду та Кривду», «Морозенко»), Марка Черемшини («Раз мати родила») та інших.
Див. також Пролепсис
Джерела Ткачук О. Наратологічний словник. — Тернопіль, 2002 Женетт Ж. Повествовательный дискурс // Фигуры: В 2 т. — М., 1998. — Т. 2. — С. 60–281. Посилання
Примітки