Зелена економіка — напрям в економічній науці, який сформувався в останні два десятиліття, в межах якого вважають, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в якому вона існує і є його частиною.
Історія виникнення Основним поштовхом до розвитку «зеленої економіки» стала культурна революція 60-х років ХХ ст., ідеологічним базисом якої стала книга Р. Карсон «» (1962 р.) В той час як вперше поняття «зелена економіка» було використано у звіті Уряду Великої Британії «Концепція зеленої економіки» (1989 р.) в рамках вирішення питань сталого розвитку.
Сфери інтересів До концепції зеленої економіки належать ідеї багатьох інших напрямків в економічній науці та філософії, таких як феміністська економіка, постмодернізм, ресурсно-орієнтована економіка, екологічна економіка, економіка природокористування, антиглобалістика, теорія міжнародних відносин та ін.
Основні напрямки Теорія зеленої економіки базується на 3 аксіомах: неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі; неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів; все на поверхні Землі є взаємопов'язаним.
Сучасний стан Прихильники зеленої економіки критикують неокласичну школу за те, що в її межах природні та соціальні чинники зазвичай розглядають як екстерналії; іноді їх вважають фіксованими і не аналізують в динаміці.
Зелені економісти вважають економічне зростання непорозумінням, тому що воно суперечить першій аксіомі. «Ростизм» (Growthism), вважають прихильники зеленої економіки, порушує діяльність екосистеми.
Зелені економісти пропонують встановити податок Тобіна у розмірі 1 % від усіх міжнародних торгових угод, для того, щоб направляти зібрані кошти бідним країнам з метою гальмування диференціації між розвиненими і не дуже розвиненими країнами, котра посилюється. Крім цього, пропонують використовувати категорію «природний капітал» (Natural capital) замість категорії «природні ресурси», котра свідчить про пасивну роль природи в економіці.
Серед прихильників зеленої економіки виділяються: М. Букчин, Дж. Джекобс, Р. Карсон, Е. Ф. Шумахер, Р. Костанца, Л. Маргуліс, Д. Кортен, Б. Фаллер, Г. Дейлі, Д. Медоуз, П. Хоук, А. Тверскі, Л. Мельник та ін.
Прихильники зеленої економіки з 2006 р. публікують International Journal of Green Economics; створено науковий Інститут зеленої економіки.
Див. також
International Journal of Green Economics Екологічна економіка Інформаційна економіка Віртуальна економіка Політична економія Нейроекономіка Соціоекономіка Поведінкова економіка Конституційна економіка Цифрова економіка Економіка знань Інноваційна економіка Відновлювальна енергетика Стале місто Сталий розвиток Зелена хімія Зелені нанотехнології Ощадливе виробництво Конференція ООН зі сталого розвитку Ріо+20 Талуарська декларація
Додаткова література
Книги
Zhironkin Sergey; Cehlar Michal, ред. (14 лютого 2022). Green Economy and Sustainable Development. MDPI. ISBN 978-3-0365-3223-3. Dhingra, Ishwar C. (2022). Green economy: opportunities and challenges: an interntional perspective. London: Routledge. ISBN 978-1-032-07399-6. Acar Sevil; Yeldan Alp Erinç, ред. (2019). Handbook of green economics. London San Diego, CA Cambridge, MA Oxford: Academic Press, Elsevier. ISBN 978-0-12-816635-2.
Журнали
International Journal of Green Economics
Примітки
Посилання Сайт інституту зеленої економіки Застосування зеленої економіки в бізнесі The Green Economy Coalition UNEP — The Green Economy Initiative The Green Economics Institute The International Society for Ecological Economics (ISEE) The International Journal of Green Economics Ecological Economics Encyclopedia The academic journal, Ecological Economics Green Economist website The Gund Institute of Ecological Economics Amory Lovins: Reinventing Human Enterprise for Sustainability «Зелена» економіка (досвід ЄС і практика України у світлі ІІІ і IV промислових революцій)