Таїсія Іванівна Ківшар (нар. , Якимівка, Запорізька область) — українська історикиня бібліотечної справи, книгознавиця, бібліотекознавиця, бібліографка, педагог. Старша наукова співробітниця Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник культури України.

Освіта, вчені ступені і наукові звання Народилася в родині службовців. 1965 — закінчила Якимівську середню загальноосвітню школу. 1965—1969 — студентка книгознавчого відділення Харківського державного інституту культури. Отримала кваліфікацію книгознавця і бібліографа. 1973—1976 — аспірантка Московського поліграфічного інституту за спеціальністю «Книгознавство». 1979 — за результатами захисту кандидатської дисертації «Розвиток книговидавничої справи Української РСР (1946—1970 рр.)» отримала ступінь кандидата історичних наук. 1988 — отримала звання доцента кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука. 1996 — за результатами захисту докторської дисертації «Український книжковий рух: книговидання та книгопоширення (1917—1923 рр.)» отримала ступінь доктора історичних наук. з 1996 — професор кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури. з 1999 — почесний професор Київського національного університету культури і мистецтв.

Кар'єра 1969—1973 — товарознавць-книгознавець Запорізької обласної контори книжкової торгівлі. 1976—1980 — інспектор відділу організації книжкової торгівлі Українського об'єднання книжкової торгівлі «Укркнига» Державного комітету у справах поліграфії, видавництв та книжкової торгівлі України. 1980—1987 — викладач, старший викладач кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука. 1987—1994 — доцент кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука. 1992—2003 — за сумісництвом доцент, пізніше професор кафедри організації видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ». 1995—1999 — професор кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури. 2000—2003 — завідувач кафедри бібліотекознавства Київського університету культури та мистецтв. 2004—2010 — за сумісництвом професор кафедри книгознавства та бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв. з 2004 і дотепер — старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Членство у вчених радах, редколегіях:

з 1996 і дотепер є членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. 1999—2004 — заступник голови, вчений секретар спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук у Київському національному університеті культури і мистецтв. 1999—2006 — член спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Київському національному університеті культури і мистецтв. 2002—2006 — член експертної ради Вищої атестаційної комісії України з історичних наук. 2006—2008 — член спеціалізованої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук Центру пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК). член редакційних колегій «Бібліотечної планети», "Вісника " КНУКІМ (Історія) «Питання культурології». головний редактор наукового збірника «Українська біографістика».

Науково-педагогічні досягнення

1980-ті У 1980 році за конкурсом була обрана на посаду викладача кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури. Впродовж майже чверті століття вона пройшла шлях від викладача до провідного професора, завідувача кафедри. В процесі викладацької діяльності вона читала різноманітні за тематикою бібліотекознавчі навчальні курси «Організація та управління бібліотечною справою», «Бібліотекознавство», «Історія бібліотечної справи світу», «Історія бібліотечної справи України», «Бібліотечне джерелознавство», «Книга в структурі соціальних комунікацій». У 1988 отримала вчене звання доцента, а в 1996 — професора кафедри бібліотекознавства.

Також викладала дисципліни книгознавчого циклу, працюючи за сумісництвом доцентом, пізніше професором кафедри організації видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження Національного технічного університету «КПІ» (1992—2003).

В зазначений період наукові інтереси Т. І. Ківшар зосередились на вивченні методологічних аспектів історії бібліотечної справи України, її взаємозв'язків з книжковою справою, а також соціальних функціях бібліотек. Дослідниця провела пошукову роботу з історії утворення Національної бібліотеки України, проаналізувавши діяльність першого державного органу керівництва бібліотечною справою в Україні — Бібліотечно-архівного відділу Міністерства народної освіти УНР, підготовлених ним законопроєктів про заснування Національної бібліотеки Української держави, а також висвітлила роль Олександра Грушевського у розробці цих документів.

1990-ті

В 1990-х розпочала вивчення наукової спадщини діячів бібліотечної справи, ідеї яких в силу тих чи інших причин не знайшли об'єктивного висвітлення, були замовчувані чи незаслужено забуті в Україні, серед яких. — Степан Сірополко, Левко Биковський, Ярослав Стешенко, Василь Королів-Старий. Дослідниця на основі виявлених нею документів і матеріалів написала низку змістовних статей щодо бібліологічного доробку таких визначних українських діячів як Олександр Грушевський, Іван Стешенко, Софія Русова.

Здійснила комплексне монографічне дослідження «Український книжковий рух як історичне явище (1917—1923 рр.)».(1996) Його джерельну базу становили переважно архівні документи та матеріали, що стали доступними після відкриття радянських спецхранів архівів і бібліотек, а також матеріали приватних і державних архівів та інформаційних установ Чехії. Реконструкція історії українського книжкового руху в період Української національно-демократичної революції та національного державотворення (1917—1923) сприяла розробці нової історико-книгознавчої концепції вивчення книговидання та книгопоширення як цілісного соціокультурного явища, що формувало духовну культуру засобом створення національного інформаційного середовища на етнічних землях та поза їх межами. У монографії та докторській дисертації було визначено методологічні засади дослідження книжкового руху на основі загальнонаукових підходів до пізнання, виявлено його зміст, проаналізовано структуру і функції цього соціального явища.

Крім історичних аспектів Т. І. Ківшар у своїх дослідженнях також аналізувала питання сучасної бібліотечної справи, зокрема взаємовідносини між органами законодавчої та виконавчої влади і бібліотеками, проблеми бібліотечного законодавства в Україні. Продовжувала вивчення соціальних функцій бібліотеки, підкреслюючи необхідність активізації функцій, викликаних особливостями суспільного розвитку для збереження стабільного функціонування та якісного удосконалення бібліотеки в системі закладів соціальної комунікації. Вона входила до редакційних колегій спеціальних наукових періодичних видань «Питання культурології, „Бібліотечна планета“».

Наприкінці 1990–х ініціювала утворення кафедри книгознавства та видавничої діяльності в КНУКіМ та розробником першого навчального плану, складеного з урахуванням міжнародного досвіду підготовки книгознавців В ньому передбачалось надання фундаментальної гуманітарної освіти у поєднанні з новітніми інформаційними технологіями в галузі книговидання та книгопоширення.

2000-ні У 2000—2003 очолювала кафедру бібліотекознавства та менеджменту бібліотечно-інформаційної діяльності Київського національного університету культури та мистецтв. Кафедрою було розроблено новий навчальний план за спеціальністю «Бібліотекознавець — менеджер інформаційних систем і технологій». Ним передбачалась фундаментальна підготовка фахівців, обізнаних з менеджерською і маркетинговою діяльністю, технологічними процесами, особливостями комплектування і збереження фондів, каталогізацією в автоматизованому режимі. На кафедрі було розпочато розробку комплексної наукової теми «Бібліотечна Україна». Кафедра здійснювала підготовку кандидатів і докторів наук відповідного фаху.

З її ініціативи кафедрою бібліотекознавства та менеджменту бібліотечно-інформаційної діяльності було проведено у червні 2002 року науково-практичну конференцію, присвячену тридцятим роковинам першого випуску студентів бібліотечного факультету КНУКІМ, на якій зібрались вихованці вузу за весь період його існування, які працювали не лише в бібліотечно-інформаційних закладах України, але й поза її межами. Було також проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Степан Сірополко — визначний український вчений, громадський, політичний і культурно-освітний діяч (1872—1959)» (вересень, 2002).

Входила до складу робочої групи Міністерства освіти і науки України, утвореної при КНУКІМ із книгознавців, бібліотекознавців та бібліографознавців для розробки державного Стандарту вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю 6.020102 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія», спрямованого на інтеграційний напрямок підготовки інформаційних фахівців, проєкт якого було видано друком.

Стала одним з ініціаторів відкриття у 2003 спеціальності «Учитель української мови і літератури — бібліотекар» у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, брала участь у розробці навчального плану, навчально-методичного забезпечення і кілька років викладала курс «Бібліотекознавство».

Одночасно з навчанням студентів здійснювала підготовку наукових кадрів в галузі книгознавства і бібліотекознавства. Брала участь у підготовці Програми-мінімуму для складання кандидатських іспитів зі спеціальності «книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» аспірантами КНУКІМ.

Як заступник голови та вчений секретар спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій у КНУКІМ (1999—2004), член спеціалізованих вчених рад по захисту докторських (кандидатських) дисертацій у КНУКІМ та НБУВ Т. І. Ківшар брала участь в атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. Вона здійснювала підготовку аспірантів й пошукувачів, рецензування.

Здійснювала наукове консультування по докторській дисертації Т. В. Новальської, присвяченій проблемам становлення і розвитку українського читачезнавства, а також була науковим керівником кандидатських дисертацій з історії українських дитячих бібліотек (М. П. Зніщенка), з історії бібліотек ліцеїв України (В. П. Мозгової), української дитячої книжки Галичини (Г. П. Корнєєвої), книговидавничої справі Поділля (Т. Р. Кароєвої), бібліотечної цензури України (О. О. Каракоз), історичного пам'яткознавства (А. Ф. Примак).

У 2002—2006 — важливою складовою наукової та науково-педагогічної діяльності Т. І. Ківшар стала робота у Експертній раді з історичних наук Вищої Атестаційної Комісії України, що здійснювала контроль за науковим рівнем дисертацій, їх практичною цінністю, роботою спеціалізованих учених рад. Як член цієї ради сприяла розробці паспорту та введенню до Переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, нової спеціальності «Музеєзнавство. Пам'яткознавство», відкриттю спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій відповідного профілю у Центрі пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. Працювала над удосконаленням паспортів наукових спеціальностей «Теорія та історія культури», «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство».