Микита Дмитрович Бубновський ( , село Маньківці Подільської губернії, тепер Жмеринський район Вінницької області — , Київ) — український радянський і компартійний діяч. Герой Соціалістичної Праці (30.04.1951). Депутат Верховної Ради СРСР 2—8-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 3—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1956—1971 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. Член ЦК КПУ в 1952—1976 роках. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ 26 червня 1956 — 28 березня 1963 р.
Біографія Народився в родині селянина-бідняка. Закінчив агротехпрофшколу, у 1930 році закінчив Вінницький сільськогосподарський інститут.
У 1930—1931 роках — директор Браїлівської машинно-кінно-тракторної станції, агроном в Браїлівському і Жмеринському районах на Вінниччині. У 1931—1933 роках — аспірант Українського науково-дослідного інституту зернового господарства у Харкові. У 1933—1934 роках — в складі агропропагандистської групи культвідділу ЦК КП(б)У в Скадовському районі Одеської області та Шполянському районі Київської області.
У 1934—1941 роках — агроном Сигнаївської машинно-тракторної станції Шполянського району Київської області, старший (державний) агроном Шполянського районного земельного відділу Київської області.
Член ВКП(б) з 1939 року.
У 1941—1943 роках — агроном машинно-тракторної станції, завідувач Духовницького районного земельного відділу Саратовської області РСФСР.
У 1944—1950 роках — 1-й секретар Шполянського районного комітету КП(б)У Київської області.
17 травня 1950 — 30 травня 1951 року — голова виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих.
3 квітня 1951 — 3 червня 1952 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.
29 травня — вересень 1952 року — секретар ЦК КП(б)У.
У вересні 1952 — 6 квітня 1954 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ.
З 26 березня 1954 до 28 березня 1963 року — секретар ЦК КПУ.
У січні 1963 — грудні 1964 грудні — 1-й секретар Хмельницького сільського обласного комітету КПУ. У грудні 1964 — березні 1972 року — 1-й секретар Хмельницького обласного комітету КПУ.
У 1972—1978 роках — на керівних посадах у Міністерстві сільського господарства Української РСР.
З 1978 року — пенсіонер союзного значення в місті Києві.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (30.04.1951) три ордени Леніна (23.01.1948, 30.04.1951, 14.09.1957) орден Жовтневої Революції (27.08.1971) два ордени Трудового Червоного Прапора (26.02.1958, 22.03.1966) орден «Знак Пошани» (7.02.1939) орден Дружби народів (13.09.1977) орден Вітчизняної війни 1 ступеня (1.02.1945) медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (14.09.1967)
Література Депутаты Верховного Совета СССР 5-го созыва. — М., 1959. Українська Радянська Енциклопедія. Том 2. — К., 1978.
Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991