Іван Трохимович Валігура (1911, село Карасиха, тепер Білогірський район Хмельницької області — 1973, місто Єнакієве Донецької області) — український шахтар, передовик виробництва, Герой Соціалістичної Праці(28.08.1948). Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Член ЦК КПУ в 1949—1960 роках.
Біографія Народився в родині селянина-бідняка. Батько загинув під час громадянської війни. З юних років Іван Валігура працював у власному сільському господарстві. Освіта неповна середня.
У 1929 році перехав на Донбас. З 1929 року працював збирачем породи, кріпильником, вибійником на шахтах № 5 та № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» міста Єнакієве.
З 1933 по 1936 рік служив у Червоній армії.
У 1936—1941 роках — вибійник шахти № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» комбінату «Артемвугілля» міста Єнакієве Донецької (Сталінської) області.
З 1941 по 1945 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив поваром батареї управління 10-ї гарматної артилерійської бригади 6-ї артилерійської дивізії РГК на Західному, Брянському, 1-му Білоруському фронтах.
Член ВКП(б) з 1942 року.
У 1945 році повернувся на шахту, працював вибійником, бригадиром вибійників шахти № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» комбінату «Артемвугілля» міста Єнакієве Сталінської області. Один із організаторів колективного стахановського руху у вибої. У 1948 році запропонував і запровадив у вибої бригадний метод вугледобування, що значно підвищило продуктивність праці.
Потім — на пенсії в місті Єнакієве Донецької області.
Звання молодший сержант
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948) орден Леніна (28.08.1948) орден Вітчизняної війни 2 ступеня (9.06.1945) орден Червоної Зірки (6.02.1945) медаль «За бойові заслуги» (15.07.1943) медалі Почесний громадянин міста Єнакієве
Література Большая Советская Энциклопедия. Второе издание. Том 6, с. 568 Депутаты Верховного Совета СССР. Пятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1959.