Зварювальний факультет (Скор. ЗФ) — один із факультетів Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту», має IV рівень акредитації і входить до складу заснованого у 2002 році Спільного факультету машинобудування Національного технічного університету України «КПІ» і Магдебурзького університету ім. Отто фон Геріке.
З 2020 року входить до складу Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання імені Є.О. Патона КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Факультету готує: бакалаврів (4 роки навчання) спеціалістів (1,5 роки навчання) магістрів (2 роки навчання) міжнародних інженерів зварювання (IWE)
Історія факультету
Створення факультету
Київ — столиця зварювання. Це твердження, розповсюджене серед зварювальників України та за кордоном, відображає відомі історичні події. Завдяки видатним організаторським здібностям і роботі вченого, засновника вітчизняної школи зварювальників Євгена Оскаровича Патона, Київ став найбільшим в світі центром зварювальної науки. Окремим етапом на шляху його розвитку був 1948 рік, коли в Київському політехнічному інституті було організовано зварювальний факультет, до складу якого входила одна кафедра — зварювального виробництва. Засновником і першим завідувачем кафедри зварювального виробництва був професор Є. О. Патон (з 1935 до 1938 року).
У 110-річній історії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інституту» Євгенію Оскаровичу Патону належить не одна сторінка. За 34 роки (з невеликою перервою) роботи в КПІ на посаді завідувача кафедри мостів і завідувача кафедри зварювального виробництва, декана інженерного факультету Є. О. Патон заснував науково-педагогічні школи мостобудівництва і зварювання, залишивши в політехнічному інституті не лише «Патонівський шов», але й відомі Патонівські семінари. На відміну від освітніх центрів Європи і Америки, де спеціальність зварювальника отримували завдяки післявузівській перепідготовці, педагогічні школи Є. О. Патона взяли за основу принцип формування інженера-зварювальника з першого року навчання в вузі, принцип поєднання теоретичної і практичної підготовки студентів та змістовне підпорядкування підготовки спеціалістів практичним задачам зварювального виробництва, а також ставили високі вимоги до навчальних робіт студентів, широко залучали до цих робіт вчених, спеціалістів Академії наук і виробництва. Такий підхід обумовив виведення кафедри зварювального виробництва зі складу механічного факультету, на довгі роки ставши передумовою діяльності науково-педагогічного колективу зварювального факультету.
Протягом років, що минули з моменту заснування зварювального факультету, змінився його склад, виникли нові задачі зварювального виробництва, але педагогічні школи історично так склалися, що постійно розвивали основні принципи академіка Є. О. Патона, реалізуючи «тріаду»: наука — виробництво — кадри. На всіх етапах на факультеті і кафедрах, завдяки єдності цілей і консолідуючих ідей, формувались нові творчі педагогічні школи, що об'єднали колектив факультету.
Факультет в період післявоєнних років
В період післявоєнних років необхідність відновлення народного господарства, високого росту промисловості, розвитку оборонного комплексу вказували на необхідність широкого впровадження у виробництво нових технологій і відповідного кадрового забезпечення. За ініціативою академіка Є. О. Патона в постанові Ради Міністрів СРСР у 1947 році про розвиток зварювального виробництва було прийнято положення про організацію зварювального факультету в Київському політехнічному інституті.
Організатором і першим деканом зварювального факультету з 1948 по 1950 рік був відомий вчений, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук Михайло Миколайович Гапченко. Професор Гапченко М. М. працював в КПІ з 1944 до 1991 рр. На посаді декана механічного факультету він забезпечив організаційне становлення і провів перший набір викладацького складу нового факультету.
Факультет в період 1950—1955 рр.
В 1950—1955 рр. деканом зварювального факультету був кандидат технічних наук, професор Іван Петрович Трочун, відомий спеціаліст в галузі розрахунку і проектування зварних конструкцій. Професор І. П. Трочун приділяв багато уваги методичній роботі, сформував принципи підготовки інженерів-механіків зі спеціальності «Обладнання і технологія зварювального виробництва», розробив програми багатьох дисциплін, що збереглися до сьогодні в навчальних планах інженерів-зварників. Він заклав фундамент формування на факультеті колективу однодумців, становлення студентського наукового співтовариства, системи студентського самоуправління.
Зварювальний факультет, як окрема структурна одиниця існував в КПІ до 1955 року, коли чергова реорганізація вищої школи привела до об'єднання його з механічним, а в подальшому — до утворення механіко-машинобудівного факультету. До 1955 року було підготовлено 165 інженерів. Багато хто з випускників тих пам'ятних років стали видатними вченими і інженерами, організаторами і керівниками виробництва. Серед них: академіки НАН України І. К. Походня і С. К. Кучук-Яценко, провідні вчені доктор технічних наук Ю. А. Юзвенко, кандидати технічних наук Д. М. Кушнєрьов, А. Д. Котвицький, М. І. Коперсак, І. М. Жданов, В. М. Бернадський, І. М. Савич, М. С. Самотрясов, В. І. Терещенко, відомі спеціалісти С. Н. Аккуратнова, С. Н. Вівсік, А. Г. Корон, А. І. Єрошенко, Н. М. Яворська і багато інших.
Період 1955—1972 рр.
Наступні 17 років (до 1972 р.) інженерів-зварників готував механіко-машинобудівний факультет, найстаріший факультет в складі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Незважаючи на короткочасність першого періоду існування зварювального факультету, саме тоді були закладені основи багатьох наукових шкіл, що успішно працюють і в наш час. Перші аспіранти Є. О. Патона у післявоєнний час М. А. Горпенюк і Л. О. Бялоцький, в подальшому стали доцентами. І. П. Трочун, тоді вже кандидат технічних наук, під керівництвом Є. О. Патона став розробляти інженерний метод розрахунку зварювальних напружень і деформацій, що був опублікований ним у 1964 р. в монографії «Внутренние усилия и деформации при сварке». Особливо плідно розвивалась наукова робота в період з 1947 до 1957 рр., коли завідувачем кафедри зварювального виробництва був академік К. К. Хрєнов. Значного розвитку досягли наукові роботи, пов'язані з дослідженням зварювальної дуги, кисневим різанням низького тиску, контактним конденсаторним зварюванням, і особливо роботи, пов'язані з розробкою керамічних флюсів для зварювання і наплавлення. В той час на факультеті спільно з академічним Інститутом електродинаміки було створено лабораторію електротермії, наукові співробітники якої разом з викладачами кафедри зварювального виробництва започаткували електричні основи зварювання. Аспірант кафедри зварювального виробництва, а потім її доцент Г. Б. Сердюк в 50-ті роки вперше в КПІ почав викладати загальнонаукову дисципліну «Промышленная электроника», створив проблемну науково-дослідницьку лабораторію магнітного керування дугою. З 1963 р. цей науковий напрямок очолював В. П. Черниш. В 1969 р. на посаду завідувача кафедрою зварювального виробництва (за сумісництвом) було запрошено завідувача відділом ІЕЗ доктора технічних наук, професора Бориса Сергійовича Касаткіна, який керував кафедри до 1972 року. Його діяльність сприяла суттєвому розширенню і зміцненню всебічного творчого співробітництва між кафедрою і ІЕЗ ім. Є. О. Патона. В різні роки на факультеті викладали відомі вчені інституту електрозварювання: М. М. Воропай, Ю. Я. Грецький, В. М. Замков, Ф. М. Кисилевський, С. І. Кучук-Яценко, Г. І. Лєсков, В. І. Махненко, Б. А. Мовчан, В. Е. Моравський, В. Ф. Мошкін, В. Є. Патон, А. Г. Потап'євський, В. Р. Рябов, В. А. Тимченко, А. І. Чвертко, В. Т. Чередничок, К. А. Ющенко. Коли кафедру зварювального виробництва очолив доктор технічних наук, професор Іван Романович Пацкевич, спільними зусиллями кафедри і керівництва ІЕЗ було розроблено принципи цільової підготовки спеціалістів. Лекції і лабораторні заняття по багатьох навчальних дисциплінах проводились безпосередньо в Інституті електрозварювання. Науково- дослідницька робота студентів, дипломні роботи і проекти також виконувались в лабораторіях ІЕЗ. Організовували навчальні заняття студентів в ІЕЗ академік В. К. Лєбєдєв, доктор технічних наук В. Р. Рябов і кандидат технічних наук В. М. Бернадський.
Факультет в період 1972 і по сьогодення
Відродження зварювального факультету відбулося за ініціативою академіка Бориса Євгеновича Патона в 1975 р. Першим деканом оновленого зварювального факультету з 1975 по 2002 рік був к.т.н., професор Анатолій Матвійович Сливінський. В 1977 р. було завершено будівництво корпуса для зварювального факультету загальною площею 6000 м2, з яких понад 300 м2 — складали лабораторії.
В тому ж році спільним рішенням Президіума НАН України і Міністерства освіти на базі зварювального факультету було створено Навчальний центр зварювання як спільний з ІЕЗ ім. Є. О. Патона навчально-науковий підрозділ, в якому крім підготовки інженерів проводилися всі види перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів зварювального виробництва різних рівнів. В УЦЗ до 1996 р. успішно працював семінар-практикум ЮНІДО по підготовці спеціалістів-зварників із країн, що розвиваються. Директором центра протягом багатьох років був І. Р. Пацкевич. По структурі Навчальний центр зварювання складався із зварювального факультету і наукового відділу ІЕЗ. На сьогоднішній день до складу зварювального факультету входять такі кафедри: зварювального виробництва, електрозварювальних установок, відновлення деталей машин та цільової магістерської підготовки для Академії наук.
Кафедра зварювального виробництва — одна із найстарших в КПІ, в її активі багато наукових і педагогічних розробок. З 1993 року завідувач кафедри доктор технічних наук, професор Володимир Михайлович Прохоренко. За час існування кафедри її співробітники опублікували більше 30 монографію і більше 3000 наукових статей. Серед випускників кафедри більше 30 докторів і більше 310 кандидатів технічних наук.
Кафедру електрозварювальних установок було створено в 1978 р. Організатором і першим завідувачем кафедри був доктор технічних наук, професор Валерій Павлович Черниш. З 2001 року кафедру очолює д.т.н., професор Сергій Костянтинович Фомічов. На кафедрі розвиваються наукові напрямки з магнітного керування процесом зварювання під керівництвом д.т.н., професора Романа Миколайовича Рижова; з прогнозування і управління якістю зварювання під керівництвом к.т.н., доцента Ігоря Олеговича Скачкова; з моніторингу напруженого стану зварювальних конструкцій під керівництвом д.т.н., професора Сергія Костянтиновича Фомічова; зварювання в медицині під керівництвом д.т.н. Олексія Володимировича Лєбєдєва.
Розвиток споріднених до зварювання процесів став запорукою виникнення нової інженерної спеціальності, пов'язаної з газоелектротермічним нанесенням покриття. Підготовка спеціалістів цього напрямку за ініціативою факультету почалася в НТУУ «КПІ» у 1989 р. З 1991 року цю підготовку здійснює кафедра відновлення деталей машин. Організатором і першим завідувачем кафедри був кандидат технічних наук, доцент Владислав Михайлович Духно. З 1994 року по 2001 рік кафедрою завідував доктор технічних наук, професор Віктор Миколайович Корж. З 2001 року кафедру очолює д.т.н., професор Валерій Дмитрович Кузнецов. Кафедра успадкувала наукову школу К. К. Хрєнова і М. М. Борта і стала єдиним в країні колективом, що займається розробкою обладнання і технології газополуменевої обробки металів.