Їфтах, Єфта, ЄфтайЇфтах — у перекладі Біблії українською мовою І. Огієнка, Єфта — у перекладі І. Хоменка. ( — він відкриє) — біблійний персонаж Епохи Суддів, був протягом шести років одним із суддів Ізраїля. Його матір'ю була блудниця з Ґілеаду — місцевості на східному березі річки Йордан, що належала племені Манасії. Їфтах був позбавлений своїми братами спадщини та вигнаний з дому. Він пішов у пустелю в землі Тов і там став отаманом зграї грабіжників. Пізніше Їфтах став на чолі ізраїльського народу у боротьбі проти аммонитян ( — ), яким був відданий на гноблення на 18 років за своє невірство (). Відомий своєю обітницею Ягве.
Визволення від ярма та обітниця Їфтаха Коли ізраїльський народ більше не мав терпіння перебувати під руйнівним ярмом аммонитян, він викинув інших божків зі святилищ і зібрав військо у Міцрі (). Оскільки не було військового ватажка, то старійшини народу звернувся до Їфтаха з благанням про допомогу і щоб він став на чолі війська, а потім і народу, коли розіб'є ворога. Їфтах пробував залагодити з аммонитянами конфлікт мирним шляхом, проте це йому не вдалося. Тоді, коли війна стала очевидною, Їфтах дав обітницю Богові: І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: «Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки, то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь переможно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.» Після перемоги над аммонитянами назустріч Їфтаху вийшла його єдина дочка. Дізнавшись про обітницю, вона попросила батька тільки відпустити її на два місяці, щоб вона з подругами могла оплакати в горах свою долю. Через два місяці вона повернулася та була принесена в жертву. Йосип Флавій у Юдейських старожитностях переповідає історію Їфтаха, описану у Книзі СуддівЙосип Флавій. Юдейські старожитності Т. 5. гл. 7, розд. 7 −12. , проте вказує, що це жертвопринесення було незаконне (Т. 5. гл. 7, розд. 10). На це вказує також і остання фраза 11 глави Книги Суддів: «рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році» ().
Боротьба проти коліна Ефраїма У той час плем'я Ефраїма заздрісно дивилося на перемогу Їфтаха і насторожилось його успіхам: «І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо вогнем твій дім із тобою.()». Тоді Їфтах зібравши всіх мешканців Ґілеаду, воював з плем'ям Єфраїма та розбив його. Негайно після перемоги він велів зайняти всі переправи через Йордан, щоб перешкодити проникнути переможеним на свої території та змішатися з населенням:
В діалекті єврейської мови племені Ефраїма не було звуку «ш» та його носії не могли правильно (твердо) відтворити слово. Буквально «Шібболет» означає «потік води» (як в ), тоді як «сібболет » — «ярмо». Кількість вбитих становила 42 000 осіб.
У мистецтві Біблійний сюжет з Їфтахом надихнув багатьох митців до написання своїх музичних художніх та літературних творів: Jephte чи Historia di Jephta — ораторія Джакомо Каррісіні (1650) Їфтах — ораторія Георга Фрідріха Генделя (1752) Обітниця Їфтаха — опера Джакомо Мейєрбера (1812) Їфтах та його дочка — вірш Джорджа Байрона у Hebrew Melodies (1815) Їфтах та його дочка — роман Ліона Фойхтванґера (1955—1957) Дочка Їфтаха — оповідання Ґертруд фон ле Форт (1964) Їфтах та його дочка — ораторії Вольфґанґа Штокмаєра за текстом Ліона Фойхтванґера (1995)
Примітки
Джерела Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.