Васи́ль Іва́нович Заба́шта (18 липня 1918, Бабенків — 20 квітня 2016, Дешки) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1951 року (Київська організаціяЗабашта Василь Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 160.). Батько художниці Галини та мистецтвознавця Ростислава Забашт.

Життєпис Народився 18 липня 1918 на хуторі Бабенкові (нині село Бабенкове Ізюмського району Харківської області, Україна), молодший із одинадцяти дітей у сім'ї. Походив зі старовинного чумацького роду. У 1937—1938 роках навчався в художньому гуртку у Володимира Яковенка; влітку 1938 року почав займатися пленерним живописом з Віктором Савіним; протягом 1938—1939 років продовжив навчання в Харківському художньому училищі, де його вчителями були Костянтин Грипич, Василь Касіян, Михайло Дерегус.

У 1939 році призваний до Червоної армії і радистом направлений на радянсько-фінську війну. У першому бою отримав важке поранення і довгий час провів у госпіталях. Повернувся додому в травні 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював на Південно-Західному, Брянському, Українському фронтах.

Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1945 року. У 1946—1947 роках здобував мистецьку освіту у Харківському художньому інституті у Семена Прохорова, Сергія Бесєдіна та у 1947—1951 роках на кафедрі живопису в навчально-творчій майстерні історико-батального живопису в Київському художньому інституті у Володимира Костецького, Георгія Меліхова. Дипломна робота — картина «Михайло Глинка та Семен Гулак-Артемовський» (керівник Карпо Трохименко). 1956 року закінчив аспірантуру того ж інституту під керівництвом Володимира Костецького.

У 1952—1976 роках — керівник художьої студії в Жовтневому палаці культури. З 1956 року працював у Київському художньому інституті: у 1960—1968 роках очолював майстерні побутового живопису (доцент з 1962 року); у 1972—1978 роках обіймав посаду декана живописного, графічного і скульптурного факультетів; з 1980 року — професор кафедри живопису і композиції; з 1993 року керував навчально-творчою майстернею пейзажного живопису.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10А, квартира № 32 та з кінця 1960-х років у селі Дешках (нині Обухівський район Київської області). Помер 20 квітня 2016 року в Дешках.

Учні Андрущенко Юрій Іванович, Антонов Олексій Вікторович, Антонюк Станіслав Антонович, Басанець Олександр Олександрович, Білик Павло Вікторович, Боровський Микола Степанович, Брозголь Павло Михайлович, Вишеславська Ірина Леонідівна, Воєдило Левко Леонідович, Голембієвська Тетяна Миколаївна, Головко Володимир Петрович, Голуб Олена Євгенівна, Гончар Петро Іванович, Гончаренко Юрій Євгенович, Горбатий Геннадій Іванович, Гратило Володимир Іванович, Гурін Василь Іванович, Даниленко Тамара Георгіївна, Дем'янчук Віктор Борисович, Денисенко Іван Васильович, Деяк Михайло Михайлович, Добровольський Дмитро Олегович, Дьомін Микола Володимирович, Задорожний Віктор Іванович, Заславський Веніамін Фішельович, Зозуля Наталія В'ячеславівна, Козик Віктор Георгійович, Колісник Прокіп Миколайович, Кольцов Олександр Євгенович, Левич Олександр Якимович, Макаренко Микола Петрович, Малиновський В'ячеслав Андрійович, Марченко Ніна Яківна, Мельничук Ігор Юліанович, Минка Олександр Федорович, Міхеєв Павло Михайлович, Міщенко Олег Миколайович, Мозговий Олександр Миколайович, Морозова Ольга Юріївна, Одайник Оксана Вадимівна, Оксаметна Людмила Вікторівна, Омельчук Катерина Володимирівна, Орлова Марина Михайлівна, Осадца Зіновій Іванович, Постоюк Анатолій Лаврентійович, Примакова Ганна Костянтинівна, Реунов Валентин Амплійович, Романишин Михайло Миколайович, Толкачов Ілля Зіновійович, Чеботару Андрій Миколайович, Яковенко Андрій Сергійович.

Творчість Працював у галузі станкового живопису (майстер історично-жанрових картин, портрета, пейзажу та натюрморту). Серед робіт:

жанрові картини «„Язика“ привели» (1949; Національний художній музей УкраїниКиївський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 57.); «Семен Гулак-Артемовський і Михайло Глінка» (1951); «Іван Франко на етапі» (1952); «Петро Чайковський в гостях у Миколи Лисенка» (1954; Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна та Петра Чайковського в Кам'янці); «У роки окупації»/«У роки підпілля» (1955—1956; Національний художній музей України); «Микола Лисенко у Михайла Коцюбинського» (1958; Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського); «Петро Чайковський в Кам'янці» (1959); «Народні мелодії. Микола Лисенко слухає гру Лесі Українки на фортепіано» (1962; Музей Лесі Українки у Києві); «Спогади про Україну. Семен Гулак-Артемовський співає народні пісні Тарасу Шевченку» (1964); «Куркульська помста» (1971); «Помста. Розстріляна Україна» (1972); «Салют Перемоги» (1975; 1993); «Мати. З походу не вертаються сини» (1984); «Апостол правди і свободи» (1989); «Фундатори Києво-Могилянської академії (Гетьман Петро Сагайдачний і Галшка Гулевичівна)» (1995); «Прометей Духу» (2000); «Мати. 9 травня» (2008); «Увертюра. Михайло Лисенко й Петро Чайковський» (2008); «Чураївна» (2008); «Заповіт» (2009); «Пора… (Козак Мамай)» (2009); портрети «Автопортрет» (1952; 1968; 2002); «Олексій Максимович Горький» (1954); «Під рожевою парасолькою» (1959); «Вчитель В. Д. Кисіль» (1966); «Олександр Пархоменко» (1967; Національний художній музей України); «Професор Микола Шарлемань» (1968); «Галя» (1972); «За книгою. Портрет сина Ростислава» (1974); «Михайло Різник» (1974); «Дівчина з гітарою» (1975); «У гостях (Т. Сваткова)» (1975); «Професор Г. Коляда» (1977); «Бандурист Георгій Ткаченко» (1978); «Стефан Таранушенко» (1979); «Василько» (1987); «Світлана» (1988); «Рятуйте, люди, пісню (бандурист В. Литвин)» (1990); «Мати» (1990); «Борітеся — поборете! (Тарас Шевченко)» (1996); «Козак» (1996); «Галшка Гулевичівна» (1998); «Мистецтвознавець Володимир Данилейко» (2003); «Контражур (дружина з парасолькою)» (2006); «Жінка в червоному береті» (2006); «Брати. Козацькому роду нема переводу» (2008); пейзажі «Вид на Чернечу гору» (1959); «Зимовий пейзаж» (1978); «Аю-Даг» (1988); «Чорна хмара» (1991); «Бабине літо» (1995); «Дешківські луки» (2007); «Пісня старої верби» (2008); серії пейзажів «Китай» (1956—1957); «Седнів» (1958—1996); «Відроджена церква. Місто Седнів» (1988); «Богуславщина» (1975—2008); «Крим» (1988); натюрморти «Бузок зі скульптурою» (1959); «Квіти на веранді. Калачики» (1978); «Натюрморт з агавою» (1992); «Польові квіти» (2003); «Vivere memento — пам'ятай, що живеш» (2003); «Осінь у відрі» (2005); «По полудню» (2009). </div> З 1949 року брав участь у республіканських, з 1954 року — всесоюзних, з 1955 року — зарубіжних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1957, 1999—2009 роках.

Крім вище згаданих музеїв роботи художника представлені у приватних колекціях в Україні, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції, Італії, Кореї, Китаї.

Автор низки статей, книги спогадів «Світ очима художника» (Київ, 2009). Написав книгу спогадів «Шлях до творчості» з трьох частин — «Ангел на греблі», «Мої вчителі та друзі», «Творчість».

Громадська діяльність Член Народного руху України з 1991 року, Товариства української мови. Протягом 1972—1985 років працював у Товаристві охорони пам'яток історії та культури України102 роки від дня народження Василя Забашти / Укрінформ.. Співорганізатор та член правління Всеукраїнської громадської організації «Зелений світ» у 1989—1994 роках.

Відзнаки Ордени Слави II і III ступеня (1944) та медалі; Срібна (2007) та золота (2008) медалі Академії мистецтв України; Почесний громадянин міста Ізюма з 2001 року (рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1593 від 7 листопада 2001 року)Список почесних громадян міста Ізюма (станом на 01 вересня 2011 року) / Офіційний сайт міста Ізюма.; почесні звання Заслужений діяч мистецтв Української РСР з 1979 року; Народний художник України з 1999 року.

Інше 1947 року позував в образі Івана Сошенка в картині Георгія Меліхова «Тарас Шевченко і Іван Сошенко у художника Карла Брюллова».

Виноски

Примітки

Література