Махновщина — самоврядна територія під контролем вільних рад та лібертарних комунSkirda Alexandre Nestor Makhno: Anarchy's Cossack. — М.:AK Press, 2004. С. 86., де робили спроби створити анархічне суспільствоNoel-Schwartz, Heather The Makhnovists & The Russian Revolution — Organization, Peasantry and Anarchism . під час Української революції. Територія перебувала під керівництвом Революційної Повстанської Армії Нестора Махна.
Після падіння режиму Гетьмана, територія була зайнята російськими білими військами Антона Денікіна, створено тимчасовий уряд Півдня Росії. До 1920 року війська Денікіна залишили територію після наступу частин Червоної Армії у співпраці з силами Нестора Махна, частини якого вели партизанську війну в тилу денікінців.
Символіка
Історія
Перша Махновщина (вересень 1917 — квітень 1918)Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр 61
Друга Махновщина (листопад 1918 — лютий 1919) Докладніше: Війна між Вільною територією і УНР
Докладніше: Перша війна між Махновщиною і Півднем Росії
Докладніше: Махновсько-більшовицький конфлікт
26 листопада 1918 року Махно з своїм загоном (800 бійців) зайняли Гуляйполе, Пологи, Гайчур, Оріхів, Новокарлівку і прилеглі села відродивши Вільну територію, на яку поширювалася влада Повстанського штабу на чолі з Н. Махно. Влада на місцях належала місцевим органам самоврядування. Політичне керівництво як колегіальний керівний орган повстанців здійснювала «Гуляйпільська група анархістів-комуністів — Селянська група анархістів повстанців Гуляйполя — Гуляйпільський союз анархістів».Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр. 72 29 листопада Махно видав наказ «Про загальне повстання в Вільному районі» цей наказ ознаменував активізацію боїв на всіх фронтах. В цей же час в Вільну територію стали прибувати повстанські загони з Павлоградського, Бахмутського, Маріупольського повітів які відступали з боями під натиском української та донський армії. Гуляйполе стало центром повстанства, тут були створені органи управління Вільної території, і органи керівництва повстанським рухом Революційна районна Рада і штаб повстанців.Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр 74-75
9 грудня 1918 року до Гуляйполе прибув Григорій Колос командир повстанських загонів Катеринославської-Донецького району, де домовився про спільні дії проти Армії УНР в катеринославському напрямку і про спільні дії в гришинському напрямку проти Донської і Добровольчої армій. В цей же час 13 грудня Катеринославський губернський комісар Директорії УНР Воробйов Г. Ю запропонував Махно військовий союз проти донців і добровольців. Для переговорів і укладення союзного договору до Катеринослава виїхала делегація Вільної території. Союзницька угода була підписана 15 грудня 1918 року. Стосунки з губернськими представниками Директорії УНР погіршилися після подій 20-21 грудня коли загони Вільного козацтва розігнали в Катеринославі місцеву раду і інші робочі організації. Ці безглузді вчинки місцевої влади Директорії УНР відштовхнули Махно як прихильника радянської влади від подальших контактів з представниками Української Народної Республіки. У відповідь на дії республіканців Махно відновив бойові операції проти частин Армії УНР, загін махновців вибив республіканський гарнізон з Синельникова. В цей же час в рядах повстанства й керівництва Вільної території більшовики вели агітацію про ворожість повстанству Директорії УНР.Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр 76-77
В ході переговорів з більшовиками Махно погодився почати наступ на Катеринослав, при цьому від більшовиків він отримав гучну посаду головнокомандувача всіх повстанських загонів. В ході боїв 26-27 грудня повстанці під керівництвом Махно зайняли Катеринослав, по заняттю міста більшовики створили однопартійний ВРК. Проти цього виступив Махно, запропонувавши створити коаліційний ВРК з представників усіх партій. Водночас на підконтрольній Колосу території червоні загони почали роззброювати махновські загони.
31 грудня 1918 частини Армії УНР вибили махновців з Катеринослава. У втраті міста Махно звинуватив винних більшовиків. Зазнавши величезних втрат, він відступив у Гуляйполе, при цьому всюди говорив, що треба «… розігнати більшовицькі штаби», а Колос всюди став поширювати слух, що Махно зрадив повстанців у Катеринославі. Махновці розпустили свій перший коаліційний Повстанський штаб Вільної території. На півночі встановилася межа по річці Самара між більшовицькими повстанцями і Вільною територією. Відгуком цих подій став конфлікт у Гришиному, де більшовики заарештували Петренко, якого звільнили прибулі махновці. Після звільнення Петренко наказав розстріляти декілька більшовиків, в зв'язку з цим в Гришиному були скликано екстрене зібрання більшовицьких організацій Донбасу. На зборах було прийнято рішення вивести з Донбасу всі більшовицькі організації та загони, що їм підпорядковувалися — всього 4000 бійців. Після виведення більшовицьких частин командувати Гришинською бойовою дільницею став Петро-Петренко, що зі своїм загоном чисельністю в 2000 бійців і місцевими повстанцями зайняв фронт від Степанівки до Благодатного.Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр 79
Весь січень на північній та західній ділянках фронту тривали запеклі бої махновців з частинами Армії УНР, особливо запеклі бої були за володіння Лозовою. В цей же час Південний фронт махновців проти частин Добровольчої та Донськой армій розтягнувся на 210 кілометрів від Горлівки до Токмака. Тоді ж під керівництвом Махна було 8000 організованих бійців. Для реорганізації фронтів і повстанських загонів 3-4 січня 1919 року на станції Пологи відбувся Повстанський з'їзд Вільної території, на який прибули 40 делегатів. З'їзд виступив за передачу влади на місцях Вільним радам і виступив за реорганізацію повстанства за зразком регулярних військових частин. Для цього був обраний Оперативний штаб армії на чолі з І. Новіковим, який повинен був зводити загони в полки й керувати бойовими операціями.Савченко Віктор Проєкт «Україна». Махновська трудова федерація (1917—1921 рр) Стр 81
Махновщина в складі УРСР
Махновщина на Правобережжі
Махновщина (жовтень 1919 — січень 1920)
Махновщина в складі УРСР (жовтень — листопад 1920)
Друга війна між Вільною територією і більшовиками Після лютневої революції 1917 року на території колишньої Російської імперії була створена Махновщина.
Війна між Вільною територією і Україною
У 1919 столиця була перенесена з Гуляйполя до Катеринослава (нині місто Дніпро).
28 серпня 1921 року увійшла до складу УРСР.
Рух за автономію Вільної території З самого початку зародження махновського руху в середовищі місцевого населення Вільної території була певна схильність до відокремлення і створення автономії на підконтрольній повстанцям території.
Відразу ж після провалу Корніловського перевороту в 1917 році повстанці встановили в межах їм підконтрольній території автономію. На початку травня 1919 р. махновське керівництво ухвалило рішення: доручити ВРР почати переговори з питання повної автономії Маріупольського, Бердянського, Мелітопольського, Олександрівського, Павлоградського і Бахмутського повітів.Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно 1993. Стр 213
Є підстави стверджувати, що питання автономії перетворювалося в одне з центральних. 31 травня 1919 р., начальник махновського штабу В. Білаш мав розмову з групою анархістів і есерів. Йшлося, зокрема, про майбутнє махновської території та взаємини з радянським урядом України:
«– … Постановили забезпечити незалежність, маємо свій вплив на весь район, і що ж, залякаєш нас?
– Адже ж змогли більшовики оголосити Донецько-Криворізьку республіку, змогли оголосити Кримську республіку? Це взагалі окремі держави, зі своїми урядами, арміями. І не посоромилися.
– …Ось підійде з'їзд (прм. IV з'їзд Вільної території), прийде секретаріат і, впевнений, обов'язково вступимо з Україною в договірні відносини, та не такі, як тепер, а справжні. Тоді ми скажемо: давай зброю — одержуй хліб, вугілля…»Белаш О. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Стр 268
Коли на початку січня 1920 р. махновці обговорювали наказ командування 14-ї армії, згідно з яким вони повинні вирушити в похід на Польський фронт, була висунута контрпропозиція:
«―Підписання військової угоди і надання незалежності Катеринославській і Таврійській губерніям.»Белаш О. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Стр 414
У середині жовтня 1920 р., коли в умовах наступу Врангеля мова зайшла про воєнно-політичну угоду між урядом УСРР і РПАУ(м), махновці запропонували до тексту документа включити 4-й пункт про організацію ―в районі дій махновської армії місцевим робітничо-селянським населенням вільних органів економічного і політичного самоуправління, їхню автономію і федеративний зв'язок з державними органами Радянських республік‖. Характерно, що більшовики дали принципову згоду на підписання угоди, але пообіцяли зробити це після обговорення по партійній лінії. У розпал Кримської операції махновці неодноразово обговорювали питання про ―4-й пункт. Їх, зокрема, турбувало, чому більшовики не пишуть у своїй пресі про політичну угоду між радянським урядом і РПАУ(м). 9 листопада 1920 р., коли махновці були переконані, що Крим буде взятий, відбулося таємне засідання членів ради РПАУ(м). Серед інших, обговорювалося питання: що далі? Рада доручила представникам РПАУ(м) при Південному фронті відстоювати 4-й пункт в тому формулюванні, у якому він зазначений в угоді з урядом УСРР.
Територія Махно у своїх спогадах «Російська революція на Україні» територію першої Вільної території яка існувала із вересня 1917 по квітень 1918 описував так:
«… Олександрівського, Мелітопольського, Бердянського, Маріупольського, Бахмутського і Павлоградського повітів — районів, які ідейно були пов'язані з Гуляйпільською Радою Селянських і Робітничих Депутатів і вважали його ініціатором в боротьбі проти уряду за право розширення і поглиблення антидержавницьких революційного процесу.»Махно, Нестор. Русская революция на Украине (от марта 1917 г. по апрель 1918 год). Стр 99Махно, Нестор. Русская революция на Украине (от марта 1917 г. по апрель 1918 год). Стр 87
З кінця 1918 року повстанські загони Махно мали величезний вплив на органи місцевого самоврядування в Олександрівському, Бахмутському, Павлоградському, Маріупольському повітах. Але остаточно була визначена територія на яку претендувала Махновщина тільки 12 травня 1919 року в місті Маріуполі в якому проходив військовий з'їзд прилеглих полків які оперували на лінії фронту Доля — Оленівка — Новоазовськ.Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно 1993. Стр 206 На з'їзді були присутні Махно, Озеров, Родіонов, Гордін, Міхальов-Павленко, Веретельников, Серьогін, Данилов, Грановський, Чучко, Куриленко, Петренко, Белаш, і ін.
На порядку денному стояло три питання, другим було Переукладання союзного договору з Радянським урядом. Під час обговорення другого питання з промовою виступив Белаш який заявив:
«Тепер потрібна ясність, чіткість, самодостоїнство. Треба набратися мужності і сказати: ми хочемо самовизначення, ми відмовляємося від інтернаціональних ідей. Тоді більшовики приберуть свої організації і будуть наші федеративні союзники на білому фронті.»
За підсумком зборів по другому питанню була прийнята така резолюція:
«З огляду на важке становище на фронті і в тилу продовжити договір з Сов-урядом. Доручити ВРС почати переговори в частині повної автономії Маріупольському, Бердянському, Мелітопольському, Олександрівському, Павлоградському та Бахмутський повіт.»
Таким чином керівництво Вільної території визначила її межі такими повітами:
Олександрівський повіт Бахмутський повіт Бердянський повіт Мелітопольський повіт Маріупольський повіт Павлоградський повіт