Косинов Олександр Павлович

Олекса́ндр Па́влович Косинов (* , Ставрополь — † 23 лютого 2005, Київ) — український режисер документального кіно. Лауреат Шевченківської премії (1973), заслужений діяч мистецтв УРСР (1976), відмінник кінематографії СРСР, кавалер ордену Дружби народів.

Біографія Народився Олександр Косинов 28 липня 1936 року в місті Ворошиловськ СРСР (нині Ставрополь, Російська Федерація) у родині військовослужбовця.

1957 року закінчив Харківський інститут радянської торгівлі. Згодом, 1964 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (нині Всеросійський державний інститут кінематографії імені Сергія Герасимова) у Москві. Навчався в майстерні відомого радянського кінооператора й кінорежисера — Р. Л. Кармена.

Після закінчення інститут працював у Київській студії хронікально-документальних фільмів.

Помер Олександр Павлович Косинов у Києві 23 лютого 2005 року.

Фільмографія Зрежисував фільми: 1964 — «Перший взвод» 1966 — «Влас Чубар», співавтор 1967 — «9,95» 1967 — «Мужність», приз і диплом зонального огляду, Київ 1968 — «50 років Радянській Україні» 1970 — «Україна, земля і люди» 1972 — «Радянська Україна», співавтор сценарію, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1974 — «Поема про Донецький край», співавтор 1975 — «Від з'їзду до з'їзду. Радянська Україна» 1975 — «Генерал Ватутін» 1977 — «Розум, честь та совість епохи», Диплом і перший приз XI Всесоюзного кінофестивалю, Єреван, 1978 1978 — «Дорогою батьків» 1980 — «Донецький край» 1980 — «Незабутні зустрічі» 1981 — «Слово про п'ятирічку» 1981 — «Мир і творення», співавтор сценарію 1982 — «Улюблений Київ» 1982 — «Київ—1500» 1982 — «Дев'ять хвилин наодинці з Києвом» 1983 — «На Вкраїні милій» 1983 — «Донбас: немає землі прекраснішої, натхненнішої» 1984 — «Мамо, мамо, чому мені так жарко?…», премія у Тампере, Фінляндія і Лейпцизі, Німеччина 1984 — «Ханой. Вулиці Фасія» 1984 — «Зірка братерства», премія фестивалю в Хошиміні, В'єтнам 1985 — «Птахи летять наді мною», премія ЮНЕСКО 1986 — «Чорнобиль. Хліб на розломі» 1987 — «Кубинський монтаж» 1987 — «Зірка Сібеліуса» 1987 — «Кому дякувати — скажіть мені…», 1989 — «В армію йду служити», срібна медаль ім. О. Довженка 1990 — «Переміна місць, мінливість щастя: Шолом Алейхем» 1992 — «Перший малюнок до „Кобзаря“» 1992 — «Останній день і ніч Шевченка» 1995 — «Степан Бандера. Дитинство», співавтор 1995 — «Зіновій Красівський… Я перестав бачити кольорові сни…», співавтор 1996 — «Земля полковника», співавтор.

Нагороди і премії

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченко (1973) — за документальний фільм «Радянська Україна» (1972) Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976) Орден Дружби народів Срібна медаль імені О. Довженко (1989) — за фільм «В армію іду служить» (рос. В армию иду служить) нагороджений Почесною грамотою ВР України та Азербайджану

Примітки

Джерела й література Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.79; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987 — С.212; Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 321. — ISBN 5-88500-042-5. Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 322. — ISBN 5-88500-071-9. УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999 — С.706; Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.228; Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.263.

Посилання

Шевченківський комітет Косинов О. П. на сайті Енциклопедії сучасної України Перелік документальних фільмів із фондів ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного Косинов Олександр Павлович