І́кання () — назва системи вокалізму складів, що передують наголошеним, у деяких говірках російської мови, при якій в першому складі перед наголошеним голосні, відповідні наголошеним голосним неверхнього підйому та наголошеному голосному переднього ряду верхнього підйому збігаються в звуці ,Ахманова О. С. Иканье // Словарь лингвистических терминов. — Изд. 4-е, стереотипное. — М.: КомКнига, 2007. — 576 с. — 2500 экз. — ISBN 978-5-484-00932-9 якщо перебувають в позиції після м'якого приголосного (лес, лис — [л'іса]; нёс — [н'ісу]; пять — [п'ітак]).Шкільний діалектологічний атлас «Язык русской деревни»
Ікання характерне для говірок, в яких присутнє акання, особливо для середньоросійських.Иканье // Российский гуманитарный энциклопедический словарь. У російську літературну мову ікання стало проникати з кінця XIX століття, поступово витісняючи єкання й окання (в широкому сенсі — як розрізнення щонайменше деяких ненаголошених голосних неверхнього підйому, в тому числі і після м'яких приголосних), і наразі є орфоепічною нормою російської літературної мови поряд з припустимим єканням.
Примітки
Посилання Ікання // Воронич Г. В. Ікавізм, Ікання //