Географічний факультет— структурний підрозділ Львівського національного університету імені Івана Франка.

Історія факультету

Перший період У Львівському університеті географія виступала предметом викладання від початку його виникнення. До цього географію вивчали у братських школах та колегіумах. У 1882 р. вийшов наказ цісаря Франца Йосифа І про створення кафедри географії у Львівському університеті, через рік її створили при філософському факультеті університету.

Географія як науковий напрямок і предмет викладання у середніх та вищих школах у межах України має давні традиції. Відомим науковцем не лише в Україні, але і в Європі був вихідець із Галичини — астроном, географ та медик — Юрій Дрогобич, який у своєму «Прогностикумі» станом на 1483 р. визначив координати багатьох європейських міст, у тому числі Львова.

Предтечею географії у Львівському університеті можна вважати Бальтазара Гакета, який ще до відкриття кафедри географії з 1790 по 1805 рік працював на кафедрі історії природи з фізичною географією, технологією та рільництвом.

З 1 січня 1883 р. у Львівському університеті функціонувала кафедра географії, яку очолив відомий географ і геоботанік Антоній Реман. Вчений студіював ботаніку в Ягеллонському університеті в 1860—1863 рр., а в 1864 р. отримав науковий ступінь доктора філософії. Перед відкриттям кафедри географії він пройшов дворічні студії в 1880 р. у Бонні, вивчаючи географію, геологію та астрономію у Фердинанда Рихтгофена, Людовіка Лассаля, Шуттера, а в 1881—1882 рр. у Відні — під керівництвом Сімоні, Едуарда Зюсса та Ганна він студіював географію, геологію та кліматологію.

Антоній Реман виховав плеяду відомих географів, серед яких Григорій Величко — його перший докторант і перший українець — доктор географії. Г. Величко захистив дисертацію на тему «Пластика українсько-польських земель з особливою увагою до Карпат» (1893 р.). Заслугою дослідника є спроба першого природно-географічного поділу Карпат, де він вперше використав термін «бескиди» для позначення певного типу гір, який використовують і сьогодні.

Становлення географії у Львівському університеті пов'язане з навчанням у ньому (1895—1899 рр.) та першими науковими працями ще одного учня Антонія Ремана — відомого українського географа, фундатора національної географії та геополітики академіка Степана Рудницького.

З 1911 р. кафедру географії у Львівському університеті очолив учень Антонія Ремана, другий його докторант, Еуґеніуш Ромер — відомий польський географ, кліматолог, картограф, який керував ним до 1933 р. При керівництві Ромера кафедру географії реорганізували в Інститут географії (1930 р.). Науковець географічну освіту здобув у Львівському і Краківському університетах. Докторську дисертацію захистив у 1894 р. В 1895—1896 рр. був стипендіатом Альбрехта Пенка у Відні, де студіював морфологію, гідрографію і методику викладання географії. Після цього в Берліні вивчав аерологію, метеорологію і кліматологію, геоморфологію.

У 1921 р. Е. Ромер створив при університеті Інститут картографії та позауніверситетську установу «Книгарня Атлас», де друкували численні атласи, окремі карти й підручники.|url=https://academia.edu/22304696/Географічна_освіта_наука_і_практика_у_Львівському_університеті_історія_і_сучасність

Другий період

Після Еуґеніуша Ромера у 1933 р. Інститут географії очолив професор Август Ціргофер — один з його учнів, який відомий своїми працями з геоморфології. Був завідувачем кафедри географії також у 1939—1941 рр. та 1944—1945 рр. З 1945 р. до 1963 р. — завідувач кафедри фізичної географії Познанського університету (Республіка Польща). Крім геоморфологічних праць, у післявоєнний період вчений публікував праці з регіональної географії, географії населення.

На цей період припадає розквіт наукової діяльності Володимира Кубійовича, який став загальновизнаним лідером української географічної науки після арешту та розстрілу більшовицькою владою С. Рудницького. Великий внесок В. Кубійович зробив у становлення і розвиток української картографії. Найвидатнішою працею науковця у цьому напрямку є «Атляс України й суміжних країв», виданий 1937 р. у Львові. Для підготовки цього видання В. Кубійович згуртував велике коло західноукраїнських учених — географів, картографів, природознавців, геологів, археологів, істориків, філологів серед яких: Іван Крип'якевич, І. Іваницький, Юрій Полянський, Валентин Садовський, Іван Тесля, М. Кулицький та ін. За керівництвом В. Кубійовича опубліковано майже два десятки карт, присвячених населенню України. У післявоєнні роки В. Кубійович займався передусім організацією, виданням та редагуванням «Енциклопедії Українознавства», що вийшла на Заході українською й англійською мовами. Вона вважається найбільшим досягненням української науки в діаспорі та стала великим надбанням усього українського народу.

Керівником Інституту географії з 1939 р. став Юрій Полянський, який у міжвоєнний період був відомий у наукових колах як географ, геолог й археолог, завдяки працям «Подільські етюди: тераси, леси і морфологія Галицького Поділля над Дністром» (1929 р.). Науковець став першим українцем, який після тривалої перерви потрапив на роботу та очолив Інститут географії.

Третій період Утворений у 1945 р. географічний факультет Львівського університету поповнився переважно випускниками Харківського університету ( Ващенко, Петро Цись, І. Сваричевський та ін.). Серед викладачів географічного факультету була випускниця Віденського університету Олена Степанів, відомий географ і громадський діяч.

У 1945—1950 рр. на факультеті функціонувало чотири кафедри: загальної фізичної географії, економічної географії, регіональної фізичної географії, геодезії і картографії. З 1950 р. до 1988 р. функціонує три кафедри: фізичної географії, економічної географії та геоморфології.

За період із 50-х до початку 80-х років ХХ ст. створено чотири навчально-наукові стаціонари у Передкарпатті (Дністровський географічний стаціонар (ДГС), смт. Єзупіль Івано-Франківської обл.), на Поліссі (Шацький біолого-географічний стаціонар (ШБГС), смт. Шацьк Волинської обл.), у Карпатах (Чорногірський географічний стаціонар (ЧГС), смт. Ворохта Івано-Франківської обл.), на Розточчі (Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар (РЛГС), смт. Брюховичі).

Четвертий період З початком цього періоду, який припадає на час становлення незалежної України, пов'язаний бурхливий структурний ріст факультету, становлення і розвиток нових наукових напрямів і шкіл. На факультеті створено чотири нових кафедри: раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, географії України, політичної географії і країнознавства (після створення факультету міжнародних відносин перейшла в структуру цього факультету), ґрунтознавства та географії ґрунтів. Згодом створено кафедри конструктивної географії і картографії та туризму.

Створено нові науково-дослідні і навчальні лабораторії: інженерно-геоморфологічних досліджень у 1990 р. (з 2000 р. — інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень), ґрунтознавства й екології землекористування, фізико-хімічних аналізів ґрунтів, тематичного картографування (1974), ландшафтних досліджень (1976), ландшафтно-екологічних інформаційних систем, аналізу ґрунтів і природних вод (2002), дослідження територіальних суспільних систем, геоінформаційного моделювання і картографування (2001), геохімії і геофізики ландшафтів, екологічної експертизи (2005), навчальна туристична агенція (2005), навчальна лабораторія атласного картографування (2011).

Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка є провідним навчальним осередком в Україні з підготовки спеціалістів найвищого рівня кваліфікації. Підготовка бакалаврів та магістрів здійснюється для педагогічної роботи у середніх загальноосвітніх школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах; наукової діяльності в установах географічного, природничого й економічного профілю; виробничої діяльності в туристично-екскурсійних, природоохоронних, проєктно-пошукових установах тощо.

Декани факультету Список деканів географічного факультету, починаючи з 1945 року і до тепер. Ващенко О. Т. (1945—1951) Ситніков П. Ф. (1951—1952) Сваричевський І. І. (1952—1953) Цись П. М. (1954—1964) Андріанов М. С. (1964—1967) Климович П. В. (1968—1974) Лящук Б. (1974—1976) Міллер Г. П. (1976—1984) Кравчук Я. С. (1984—2002) Хомин Я. Б. (2003—2011) Біланюк В. І. (2011 — до тепер)

Структура факультету

До складу географічного факультету входить вісім кафедр: фізичної географії, економічної і соціальної географії, геоморфології і палеогеографії, раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, географії України, ґрунтознавства і географії ґрунтів, конструктивної географії і картографії, туризму.

Географії України Кафедра географії України створена 1990 р. стала першою кафедрою такого спрямування в історії існування різних географічних інституцій в Україні. На кафедрі успішно розвивається наукова школа географічного українознавства, започаткована відомим українським географом проф. Заставним Ф. Д.

Геоморфології і палеогеографії Кафедра геоморфології створена 1950 р. (з 2000 р. — кафедра геоморфології і палеогеографії). Провідні наукові напрями досліджень кафедри: регіональний геоморфологічний і палеогеографічний аналіз, інженерна геоморфологія, палеогеографія плейстоцену, динаміка сучасних рельєфоутворювальних процесів, інтерпретація аерофото- і космічних знімків для вивчення рельєфу, природоохоронне проєктування, історико-географічні дослідження.

Ґрунтознавства і географії ґрунтів Кафедра ґрунтознавства і географії ґрунтів (до 2000 р. кафедра географії ґрунтів) створена 1993 року.

Економічної і соціальної географії Кафедра економічної і соціальної географії створена 1944 року. Першим завідувачем кафедри став Опанас Ващенко. У період 1984—1990 рр. функції завідувачів кафедри виконували почергово доц. Паробецький М. М. (1984—1986), Гонак М. І. (1986—1988) та проф. Заставний Ф. Д. (1988—1990). З 1990 р. кафедрою керує проф. Шаблій О. І..

Конструктивної географії та картографії Кафедра конструктивної географії і картографії створена 2000 року шляхом поділу кафедри геоморфології.

Раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Кафедра раціонального використання природних ресурсів і охорони природи створена 1988 р. Кафедра розвиває такі напрямки наукових досліджень: еколого-економічні та еколого-географічні проблеми природокористування, моніторинг, метризація та екологічна оцінка ландшафтних систем, екологічні та соціоекологічні проблеми, антропогенна трансформація ландшафтів та історико-географічні дослідження.

Туризму Кафедра туризму створена на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка в 2003 р. Кафедра розвиває наступні наукові напрями досліджень: теорія і методологія туризмознавства, менеджмент туристичної діяльності, маркетинг туристичних послуг, територіальна організація сфери послуг Західного регіону України, планування діяльності туристичних установ, організація релігійного туризму, рекреалогія та рекреаційна географія, географія туризму України, активний туризм, туристичне країнознавство, техніка і технологія готельного та ресторанного сервісу, історико-культурний туризм, молодіжний туризм та туристичне краєзнавство.

Фізичної географії Кафедра фізичної географії створена 1944 р. (як кафедра загальної фізичної географії). На кафедрі розвивається ландшафтознавча школа, започаткована професорами Калеником Геренчуком і Гаврилом Міллером. При кафедрі функціонують лабораторії ландшафтних досліджень, геоінформаційних технологій та ландшафтного планування, Розтоцький ландшафтно-геофізичний та Чорногірський географічний стаціонари.

Стаціонари

Дністровський географічний стаціонар (ДГС)